Корови без пасовища, село без дороги

З Ужгорода до Ратівців, невеликого села Сюртівської громади, всього 14 км. Тут близько тисячі жителів і мінімум дві проблеми: пасовище і дороги. У Ратівцях 28 корів, але всі вони не виходять за ворота дворів, не випасаються. Жителі скаржаться, що нема де, бо пасовище роздали під ділянки. Староста села каже, що є, але люди і не дуже хочуть займатися прогулянками з худобою. Тож ми поїхали пересвідчитися, чи є у корів майбутнє і у людей теж.

Неля Лейбович переїхала до Ратівців два роки тому з Великоберезнянщини. Купили з чоловіком тут будинок. Жінка привезла на нове місце не тільки четверо дітей, але три корови і дві телички. Але вже два роки корови на прив’язі, нарікає вона. Родина мусить закуповувати траву та сіно, тому що в селі нема належного пасовища.

«Два роки корови на прив'язі. Я підійшла до старости села, він мені каже, що є пасовище. Але його, по-перше, ще раніше роздали під ділянки, по-друге, воно заросло. Як я піду туди,  власники скажуть, що я там роблю, і поліцію викличуть, ще буду штрафи платити». 

Нелю підтримують інші жінки, як варіант, пропонують віддати під випас футбольне поле. Сьогодні вони зібралися поскаржитися колегіально, прийшов на імпровізовані збори і староста Олександр Опаленик.

«Футбольне поле не передбачено для випасу корів. Так, у селі нема, на жаль, команди на даний момент. Багато сімей виїхало, але це ще не означає, що ми маємо футбольне поле захарастити і пускати туди. А потім наші діти там будуть бігати, тому що, наприклад, сьогодні у школі проводилися спортивні ігри. Тобто воно використовується: траву покосимо, – пояснює староста і звертається до жінок, – Любина дочка теж ходила туди. Вона займається регбі. На футбольному займалися, у прошлому році цілий рік займалася». 

Жінки навперебій вимагають визначити місце для пасовища. Кажуть, ще до повномасштабного вторгнення землю на околиці, біля залізничного переїзду, роздали. Староста цей факт не заперечує, але каже: 70% під ділянками, але 30% залишилося під пасовищем. 

«Давайте я вам тут намалюю: там заросло, тут переїзд, тут дорога в села, цей кусок – роздали ділянки, оту пасовище, друге пасовище біля Пайдича, – емоційно пояснює чоловік. – Два роки тому не було, по-перше, кому випасати корови. І з цих 28 корів, які у нас є, 15 на постійній основі тримають дома. Вони ніколи їх не випускали. З 13 корів п’ять ваших, –звертається староста до Нелі. – Є пасовище там, першу проблему вирішимо».

«Я переїхала з Великоберезнянщини, там можна пасти корову, тут – ні. Я їм кажу: піду в Ужгород жалуватися. Четверо дітей у мене, годувати треба. Коровам 5, 7 і дев’ять років і дві телички по сім місяців. Я думала, що тут біля Ужгорода якось буде по-другому, бо у нас дороги там, звідки я, жахливі. А тут теж такі. Вже десять разів ремонтували машину, все вам покажу, розумієте, то вже накипіло!», – Неля налаштована рішуче.

 «Я вам даю совет: сідайте свою машинку і проїдьте по Ратовцях – 76 ям, я нарахувала, поки приїду до церкви греко-католицької», – до розмови приєднується сусідка, і дискусія розгортається довкола вже іншої теми – дороги. 

Справа в тому, дізнаємося від жінок, що по дорозі, яка веде до села, щодня курсують вантажівки у сусідні Часлівці, де функціонує асфальтний завод. Старосту атакують вже іншим питанням: чому розбивають і так розбиту дорогу транспортом підприємства, яке ні податки у село не платить, ні дорогу не ремонтує. «Кожні 10-20 хв вантажна машина їде, бувають і по 60 тонн. Хто має ці дороги робити?» – долучається до розмови Люба Югас. 

Минулого року Сюртівська сільрада, за словами старости, зверталась до «Облавтодора», що відремонтувати дороги в громаді. «Вони відповіли нам, що можна зробити співфінансування. Сюртівська сільська рада виділила 2 млн грн., але «Облавтодор» повідомив, що грошей не вистачило, пішли на ЗСУ. 2 млн.грн повернулися, їх не використали. Цього року заново будемо кидати, але це таке, як лотерея», – пояснює Олександр Опаленик.  

«Девочки, ідемо ми до того асфальтного директора. То треба просто перекрити дорогу, – дає хтось збоку практичну пораду. – Ти можеш його лічно попросити, щоб він через Ратовці не їхав?», – питають старосту. 

– «Я не можу нікому заборонити, щоб він не їхав,  не маю таких повноважень», – реагує він. 

Жінки домовляються написати звернення та зібрати підписи. І тут згадують депутатів, їх від села троє. Староста нагадує, що з депутатами три роки поспіль латали дороги за власні гроші: «І з траси робили, ми дійшли аж до поворота. Потім закінчився матеріал. Чим могли, тим засипали, перебачте». 

Люба тим часом показує водовідвідні канави вздовж дороги, її будинок неподалік, скаржиться, що через нечищені кювети вода не стікає, а гроші в сільраді списують. 

Товариство вирішує таки їхати по пасовищах. Одне з них – наприкінці села. «Тут приблизно 40 га, ділянки не роздані, можна випасати, запевняє Олександр Опаленик і показує територію. До іншого пасовища потрібно знову проїхати село, і потрапляємо на дорогу з вибоїнами, яка веде до залізничного переїзду. Саме по ній курсують вантажівки, як розповідали жінки. Гуркіт підтверджує їхні слова, одна за одною на горизонті з’являються фури.

Жінки зупиняють рух і емоційно переконують водіїв повернутися і поїхати іншою дорогою, суперечка триває. Хтось таки домовляється, інших ми залишаємо в очікуванні і їдемо до другого пасовища. 

«Тут було пасовище, його роздали під земельні ділянки, забудову, у 2021 році. Але треба проїхати далі, і буде частина, де можуть йти корови», – провадить далі староста. Добираємося до території загального користування. От тут корови можуть йти. Ця частина– приватні ділянки, за ними – пасовище». 

До цієї території коровам треба пройтися, на шляху саме той відрізок дороги, яким постійно курсують вантажівки

40% населення від початку повномасштабного вторгнення, на жаль, залишило село, каже староста, але є і нові жителі – переселенці. Таких 7-8, що придбали будинки. Чи куплять корів – сумнівно. Але поки в Ратівцях ще є охочі тримати худобу і перейматися нею, село живе. Жінки хочуть загородити виділене для пасовища територію і обладнати сучасну систему електрозагорожі – «електропастуха», таки чином контролювати випас тварин. І розібратися з вантажівками, які розбивають дорогу, прямуючи на асфальтний завод.