Файта на все село

Село Бронька розташоване всього за 30 кілометрів від Іршави та менше, ніж 40 км від Хуста. Тут близько двох тисяч мешканців, є школа, бібліотека, старий і занедбаний клуб. Село оточене стрімкими пагорбами, які у дощову погоду малюють чудові пейзажі. Серед лісу, на горі Царській, можна знайти руїни середньовічного замку. Заради краєвидів та колись Бронецької фортеці сюди приїжджають туристи, проте молоді тут, крім школи, немає куди піти. Вірніше, не було куди. Допоки команда з місцевих школярів не облаштувала для себе молодіжний простір. Назвали його «Файта хаб».

Компанія друзів захотіла щось змінити

На відкритті молодіжного простору у Броньці – людно. Це невелике, але світле, зі свіжим ремонтом приміщення колись було частиною амбулаторії, потім – магазином, врешті ж стало просто закинутим кутком, куди зносилися непотрібні речі. Зараз цьому важко повірити, бо нині тут яскраво, зручно, тепло, є все необхідне для того, щоб комфортно провести час з друзями, переглянути фільм, влаштувати гру, організувати якийсь молодіжний захід. «Файта хаб» для цього і створювався – щоб молоді у Броньці було куди піти, було де обговорити ідеї чи просто поспілкуватися після школи.

«Ми давно хотіли зробити щось корисне для нашого села», – кажуть діти під час відкриття простору. Це – команда із п’яти місцевих школярів, які подались на програму UPSHIFT, яку реалізує громадська організація «Простір молоді», пройшли відбір, навчання та разом із менторкою Інною Пригарою реалізували свою ідею.

«Коли ми вперше побачили приміщення, то подумали, що навряд чи вдасться щось зробити тут. Зібравши команду, почали ремонт і з’явилася віра і надія у те, що нарешті у селі буде щось нове. Тепер ми дивимося на це і усвідомлюємо, що це все зробили ми самі, власними силами і радіємо, що у нашої молоді, у нашому селі з’явився молодіжний центр», – каже команда підлітків під час відкриття «Файта хаб».

Велика робота дітей для себе і для інших

Команда із п’яти підлітків із Броньки прийшла на проєкт UPSHIFT з проблемою, яку хотіли вирішити: молоді у селі нема куди піти. Окрім школи та бібліотеки, у Броньці немає місця для спільного проведення часу для школярів. Під час навчання та роботи з менторкою Інною Пригарою команда з Броньки вирішила взятися за відкриття молодіжного простору в селі. Тетяна Петришинець, Каріна Ребрей, Євгенія Бисьмак, Василь Бисьмак, Анастасія Палійчук та Кирил Удовіченко пройшли навчання, передбачене програмою, склали план дій, відтак – знайшли приміщення, провели ремонт, закупили усе необхідне обладнання та меблі для простору та облаштували «Файта хаб».

«Якщо чесно, у селі до цього для молоді не було нічого. Виступи від школи – і все. Клуб є, але він у катастрофічному стані, він не працює. Тому ми хотіли щось зробити. Не вистачало місця, де би молодь могла проводити час», – ділиться 15-річна школярка Каріна Ребрей.

«На сам ремонт пішло менше ніж місяць. Ми розпочали його 13 січня, а закінчили буквально кілька днів тому. Найскладніше було те, що тут треба було відремонтувати електричну проводку. Коли це вирішилось, потім пішло легше. Менторка Інна допомагала нам із закупівлями, це був теж емоційно важкий процес, бо для нас таке вперше. Також підтримали нас й інші односельчани, наша вчителька Анна Ігорівна.  Зараз приємно усвідомлювати, що ми змогли», – розповідає учасниця команди Каріна.  

За словами дівчини, молодь хоче більше живого спілкування та цікавих заходів у селі, а менше – прив’язаності до гаджетів та відчуття, що поза ними життя не таке яскраве. «Ми тут будемо проводити час офлайн, щоб більше спілкуватися наживо, а не сидіти у гаджетах. Будемо грати настільні ігри, дивитися кіно, а потім – обговорювати фільми. Також якщо будемо якісь заходи проводити. Не тільки для себе, а для всієї молоді з села», – каже Каріна Ребрей.  

Слухати, але і чути дітей

Менторка проєкту UPSHIFT Інна Пригара розповідає, що робота з командою із Броньки – її перший досвід роботи із молоддю. «Було дуже хвилююче, неочікувано і дуже багато речей я уявляла інакше. Я думала, що проєкт буде про якісь дуже великі мрії, ми придумаємо дирижабль чи щось таке, а у нас – треба зробити ремонт. Такий дуже приземлений, але дуже потрібний проєкт. Тут у громаді дійсно не вистачало приміщення, де би можна було зустрітися і банально пограти в ігри, переглянути фільм чи обговорити якісь ідеї», – ділиться Інна Пригара.

До роботи з дітьми ментори пройшли навчання та постійно отримували підтримку від імплементуючого партнера –  громадської організації «Простір молоді». «Вони нас супроводжували, якщо виникали якісь питання, ми сумнівалися чи бачили якісь перешкоди, то ми зверталися по підтримку», – каже Інна.

Найбільш непростим під час роботи з командою для менторки, за її ж словами, був не ремонт чи проблеми з електричною проводкою, а настрій дітей, які, побачивши приміщення, в якому планували організувати простір, подумали, що у них нічого не вийде.

«Найскладніше було тримати завжди команду в позитивному настрої, щоб вони хотіли працювати далі, щоб у них не опустилися руки. Бо коли нам показали це приміщення, перша реакція дітей – «а як ми тут щось зробимо?». Опалення відрізане, електрика стара, купа роботи. Але потрохи ми розв’язували цей клубочок», – згадує Інна Пригара.  

«Насправді найцікавіше у цій програмі те, що ми вчимо молодь саму робити проєкти. Це не мій проєкт, це – повністю їхній проєкт. Я просто біля них, я супроводжую, допомагаю їм, як можна вирішити їхню проблему, з якою вони звернулися до цієї програми, як справитися із цим ланцюжком невирішених питань, як сформувати проєктну заявку, бюджет, як це реалізувати і відзвітуватися», – додає Інна.  

На питання, чи не дивно, що у селі, яке не є дуже сильно віддаленим від, до прикладу, Хуста, молоді зовсім немає куди піти, Інна Пригара відповідає: «Я теж живу у закарпатському селі, яке теж не дуже віддалене (Нижнє Селище. – Ред.), але я розумію усі особливості того, що тут відбувається. І того, що дуже часто у нас не підтримують молодь. Молодь стикається із засудженнями, з повним нерозумінням, з обриванням їхніх думок».

«Я зрозуміла, що для команди, з якою я працювала, шоком було те, що у них є дорослий, який їх просто слухає. І не каже «це недобре, ми зробим інакше». Насправді просто ментори інколи виконують функцію дорослого, який каже: «клас, а що ще?». І це правильно. Треба їх чути і дати їм можливість щось зробити самим, щоб вони відчули й зрозуміли, що це – можливо», – каже Інна Пригара.

За її словами, спочатку здавалося у селі для ідеї дітей підтримки немає. «Ніхто у це не вірив, поки не почався ремонт. Коли почався ремонт, – люди більше почали підключатися.  Зараз я дуже пишаюся командою. Бачу, як вони виросли. Як вони навчилися. Вони теж відчувають точки росту, я постійно їм на цьому наголошую «от пам’ятаєте, раніше ви не могли зробити оце, а зараз ви це робите легко», «пам’ятаєте, ви боялися закупівель і не знали, як робити документи, а зараз ви знаєте». Оце акцентування на їхніх перемогах їх трохи надихає і вони самі розуміють, що можуть», – розповідає Інна.

Менторка супроводжуватиме команду з Броньки до 20 березня. Але вже і зараз, і надалі підлітки керуватимуть молодіжним хабом у Броньці самостійно.  Загалом, як повідомили zaholovok.com.ua у громадській організації «Простір молоді», під час другої хвилі програми UPSHIFT на Закарпатті свої ідеї реалізовують 11 команд із різних міст та сіл області. Окрім «Файта хабу» у Броньці, під час цієї хвилі програми у селі Кам’янське уже запрацювало кафе-бібліотека для молоді, у Колочаві відкрили SMM-школу, в Ужгороді – дискусійний клуб, у Тячеві заснували кінопростір, а в Ільниці – реалізують проєкт «Ковчег» для вирішення екологічних проблем.

Аня Семенюк, спеціально для zaholovok.com.ua

Фото авторки та з архіву команди «Файта хабу». Більше фото з відкриття простору для молоді у Броньці дивіться у розділі «Фоторепортаж».