Гуманітарка на всі випадки життя

Торба з брудними трусами, речі померлих родичів з 60-х років минулого століття, ящик з краватками, запліснявілі матраци і навіть – вібратор. Це не набір випадкових слів, а речі, які трапляються серед усього добра, що приносять у гуманітарний центр "Совине гніздо" ужгородці. Аби потім щось для себе могли вибрати переселенці. 

Щотижня волонтери "Совиного" викидають перебраний непотріб. І можуть розказати багато веселих історій. Звичайно, хороших речей, нових або добре збережених, які стають у нагоді цілим родинам, у центрі більше. І тут вдячні за розуміння та готовність допомогти. Але у "Совиному гнізді" постійно нагадують: люди, які приходять за речами, втікали не від бідності, а від війни.

Гуманітарний центр, який працює понад 3 роки з буквально перших годин повномасштабного вторгнення, розташований в історичній будівлі в центрі Ужгорода, в цокольній його частині. З масивними стінами, просторими приміщеннями, вогким повітрям і температурою придатною для винного льоху. Тут і око малює бочки вздовж стін, яким би було добре за мирних часів. Але зараз у всіх підвальних проходах посортована гуманітарна. Вздовж однієї стіни -- стійки з вивішеними речами, іншої - коробки з посудом, дитячими іграшками, окремо консервація та товари тривалого зберігання, а ще книжки, велосипеди, підгузки і миючі засоби і ще багато всякого добра.

- Цю постільну білизну нам прислала із Словаччини організація «Сплетіння Кошице»,  дуже якісна білизна, і разом з тим нитки для в’язання передали. Нормальні нитки, переважно нові. У нас бабусі в’яжуть, із задоволенням заберуть, і майстер клас провести можна водночас. - біля входу нас зустрічає Вікторія Синьо, директорка БФ “Совине гніздо”, і відразу розповідає, що, де і як.

- Коли нам приносять постільну білизну, воно коли яке: іноді чисте, іноді таке плямисте, що викидаємо. Що ми викинули у п’ятницю?”, - звертається Вікторія до колеги Юлії. – «Мішків п’ять одягу брудного, непраного», - відповідає жінка.

- От 5 мішків одежі. Дівчата все сортують, сюди вивішують одяг. Передивляємося, щоб не було ніяких дірок, бруду, бо траплялося різне. До речі, святкові сукні нам приносять, і дитячі і дорослі. Навіть три-чотири весільні були за цей час. Але  довелося викинути, бо вони були ношені. Суттєво ношені.

Непрані труси та «суттєво ношені» весільні сукні

Вікторія показує пакунки і витягує блискучу металеву річ, нещодавнє “поповнення”, разом з торбою нижньої білизни хтось приніс вібратор :) Дівчата сміються і кажуть, що поки не визначили мету цього “широкого жесту”. Дивні речі тут трапляються часто, але все це не доходить до кінцевого споживача, бо волонтери дбайливо та ретельно все перебирають. І щотижня викидають пакунки з непотребом. Який не годиться навіть безхатькам. “Ми сортуємо все обов’язково. Тут у нас вісі з одягом, тут - посуд. Ось якраз дві коробки, чоловіки переїжджали в квартиру, там був посуд, вони все склали і принесли сюди. Ще й запакували, - Вікторія демонструє коробку з цупкого картону, вистелену всередині спеціальним папером. - Частина посуду була суперова, частина - таке, але посуд нам завжди добрий».

Питаємо дівчат, що найбільше шокувало серед принесених речей.

“Мене - мішки із брудними непраними трусами. Було складно зрозуміти логіку цих людей. Навіщо це було приносити?”, - коментує Юлія Штефан. ”Найбільше, що мені запам'яталося, коли нам одного разу привезли 20 мішків допомоги, ми всі 20 мішків перебрали й викинули, - пригадує Вікторія.

- По-перше, там був брудний, частково порваний одяг, помнутий. Реально не можна було нічого вибрати нормального. Ну, можливо, віднести його в пральню, щоб її все випрали і попрасували. Але у  нас нема такої можливості. Тому людям, які приходять, я не можу сказати: “Ось, беріть, рийтеся в мішках, можливо, ви щось знайдете. Люди втікали не від бідності, а рятувалися від війни, - повторює Вікторія фразу, яка у волонтерів як “Отченаш”. - У когось було більше можливостей, у когось - менше. Зараз не мають роботи, не мають де жити. А ціни в Ужгороді такі, що треба дуже мати хорошу зарплату, щоб це все оплатити. Тому приходять, особливо по дитячі речі чи іграшки. У нас є багато мам, які беруть іграшки, потім через два-три тижні повертають, бо дитина вже награлася, нехай інша пограється. Кругообіг іграшок. Ще сподіваємося, що з книжками так само буде. Книги дорогі, тому з задоволенням хотіли б, щоб брали книги і приносили.  Всі три роки ми дитячі книги видаємо. У нас по вівторках дитячий день».

Одяг після народження і після смерті

Проте є багато класних речей, нового для дітей, розповідають волонтери. Трапляється приносять непродані речі з магазину. Або ж передають фірмові товари, дороги сервізи. «Я спочатку думала, навіщо нам сервізи. І тут приходили люди із захватом: «О, у мене точно такі були тарілочки, точно така ваза вдома!» І це таке відчуття дому у них було», - емоційно пояснює Вікторія. – Дитячий одяг маленьких розмірів переважно у нормальному стані, бо він не встигає забруднитися чи зачухатися». У «Совине» надсилають гуманітарку і з Німеччини, міста-побратима Дармштадта. Речі перебирають ще перед відправленням, 10-15% викидають, тому до Ужгорода надходить вже все у придатному стані.

Якщо у «Совиному»  багато речей для народження, то водночас... і після смерті. Речі, виявляється, теж роблять своєрідний кругообіг. Про що думають люди, коли скидають все без розбору? «Приносять одяг і взуття, коли помирають старі люди. І там може бути будь що: речі 50-х, 60-х років, бо то не хотіли викинути; і можуть бути і брудні речі, старша людина вже, не сильно там прибирала, а родичі, що залишилося просто запакували», - вкотре шокує Вікторія.

Юлія тим часом показує коробки із взуттям. До брудного і порваного вже звикли. Але є ще одна особливість: приносять по одній штуці із пари. «І кому давати один черевик? Або от, порвана сумка. Хто цим буде користуватися?», - озвучує Юлія свої думки.  

Випробування добротою

Між рядами у теплих жилетках ходять волонтери. Тут без верхнього одягу взагалі складно. За півгодини ми змерзаємо вже й у зимовому одязі. Що й казати про тих, хто тут працює. Хіба добре ховатися від спеки у +40. В решті випадків – це про випробування для організму. Але волонтерський колектив облаштував тут й офіс: кілька стільців, столи, веселі стікери на дошці із щоденними завданнями, численні грамоти за таку потрібну працю та іграшкові сови, бо - «Совине».

Що можна приносити у центр, питаємо наостанок, бо треба вже десь бігти грітися. «Ми беремо одяг, постільне, посуду, книжки беремо із задоволенням і все, що дитяче. А тепер і доросле», - перераховує Вікторія Синьо і ми робимо фінальне фото. У «Совиному» розпочинається година видачі хліба. Таку акцію запропонувала пекарня Валентина Штефаньо, тут охоче розбирають смачний хліб, який не встигли продати звечора.

Додаємо координати та години роботи

м. Ужгород, вул. Ференца Ракоці, 2

Часи роботи

Понеділок - П'ятниця: 9:00 - 17:00 Видача: 13:00 - 17:00

https://www.facebook.com/sovagumanitarna

e-mail: volunteer.sova@gmail.com

Текст, відео Ірина Бреза 

Фото - Валерія Рубаняк