«Бджолині крильця» родини Ленделів

Марія Лендел з чоловіком Анатолієм вже понад 20 років займаються розведенням та селекцією бджіл карпатської породи, вони мають племінний бджолорозплідник на околиці села Загаття, що на Іршавщині. Бджілки Ленделів не тільки по цілій Україні, але і Європі. А за роки великої війни родина допомогла не одному пасічнику, що втратив своє господарство через руйнації чи окупацію.

До затишного двору на околиці Загаття доїжджаємо майже під вечір, кольорові вулики зблискують від променів сонця, що сідає за горизонтом. Бджіл не чути, вони вже приготувалися до зимівлі та сплять. Зате є нагода поговорити з господарями цього чудового місця, розпитати детальніше про бджолиний світ та місце у ньому людини.

Марія та Анатолій – теплі та щирі у розмові, можуть детально коментувати ледь не кожен рух своїх бджілок, пояснювати нюанси селекції та деталі у бджолоієрархії.

«Оце наше тут і життя, можна казати, це все, що в нас є. Ця праця дає результат не тільки  для власного задоволення, а перш за все для майбутнього. Бо якщо не буде бджіл, не буде нічого у нас: із 100% сільськогосподарських культур бджоли запилюють 80%,–  пояснює Марія Лендел, здається вона сама як бджолина королева: енергійна, яскрава, знається на найдрібніших деталях своєї багатотисячної родини. Наприкінці вересня Марія побувала на 49-й Всесвітньому конгресі Апімондія - 2025 у Копенгагені – головній події міжнародного бджільництва. У ньому взяли участь тисячі науковців, пасічників і виробників з понад 100 країн світу. Поспілкуватися з фахівцями, однодумцями, перейняти інновації, закарпатку запросили з ГО «Всеукраїнське Братство Бджолярів України», яке реалізує програму «Допомога на бджолиних крильцях».

Племінний бджолорозплідник родини Ленделів є партнером громадської організації у цій програмі підтримки бджолярів, які втратили свої пасіки через війну. Йдеться про постраждалих на сході України, а також у Херсонській і Миколаївській областях. Багато хто з них будував своє господарство роками, але все було втрачено миттєво. Саме про цю програму Марія Лендел розповідала на міжнародному конгресі, де разом з Всеукраїнським Братством Бджолярів України презентувала ініціативу світовій спільноті. Розплідник долучається до підтримки, надаючи постраждалим бджолопакети з карпатськими бджолами.

Процес отримання допомоги чітко структурований. Бджолярі подають свої дані та надають фото і відео, що підтверджують стан пасіки до війни та після руйнувань. Цю інформацію вносять у реєстр знищених пасік, після чого спеціалісти визначають, яка саме підтримка потрібна: інколи це лише бджолосім’ї, а іноді –  повне відновлення господарства, включно з вуликами, інвентарем, обладнанням, медогонками та навіть дрібними інструментами.

З 2022-го до 2025 року основна увага програми була зосереджена на підтримці тих, хто втратив пасіки. З цього року допомогою можуть скористатися  і військові ветерани. «Їм часто важко адаптуватися до повсякденного життя після повернення з фронту, і бджільництво може стати для них способом поступового відновлення, як фізичного, так і психологічного. Тому до програми додано окремий напрям, спрямований на інтеграцію ветеранів», –  розповідає Марія Лендел. –  Для ветеранів передбачене навчання, розраховане на 1-2 роки, після цього за ними будуть закріплені пасічники з практикою. Кожен отримає вулик, бджолосім'ї, інвентар, обладнання, медогонку, все, що потрібно для роботи з бджолами».

Війна внесла дуже серйозні корективи у бджільництво не тільки південно-східної частини України, але і Закарпаття. «По-перше, порушилися зв'язки з багатьма пасічниками, друзями, які знаходяться або знаходилися на окупованих територіях. Крім того, відбувся відтік пасічників, Наприклад, у нашій організації було 52 пасічників, це приблизно 6 000 бджолосімей. Хтось виїхав за кордон, хтось скоротив пасіку, хтось не має можливості обслужити пасіку через фінанси, тому що немає збуту продукції», –  приєднується до розмови Анатолій Лендел.

Про футбол, поштові пересилки та гербіциди

Анатолій Лендел очолює громадську організацію "Об'єднання пасічників Іршавщини", а крім того вже 28 років служить священником. Він знімає з вулика-хатинки дах і запрошує прикласти долоню до дощок –  дерево тепле. Пояснює, що бджоли тримають взимку всередині постійну температуру +12 градусів, який би мороз не був. А влітку – до 35 градусів. Чоловік докладно розповідає про будову вулика, розведення бджіл та поширення продукції по всій Україні, а ще згадує, як почав «бджолиний бізнес»

«Це кумедна історія. Колись влітку я дивився чемпіонат світу по футболу і такий азартний то був чемпіонат. Раз чую, якась бджола дзижчить, друга. А у нас ще піч з кахлю була стара. Я відкриваю, а звідти бджоли вилітають. Це заселився рій і вже розрісся до великої сім'ї. Їм діватися вже нікуди було. Одні літали вверх, а другі хотіли через хату літати, – пригадує Анатолій Лендел. – Я не знав, як то правильно робити, взяв теплі рукавиці, виліз на хату і забирав їх звідти. А у сусіда вулик пустий був, заселили ми їх туди, думали, що самі по собі будуть там жити, рамки не треба. А воно пропало звичайно, не було досвіду. На другий рік купили п'ять бджолопакетів, з того часу все і почалося». 

Зараз кажуть Лендели вони вже не шукають клієнтів, оголошення не дають. Заробили з роками собі ім’я, люди знають. А наприкінці 90-х починали з повідомлень на сайті Агроноватор».

Бджолопакети відправляють поштою. Але обов’язково під час подорожі має бути запас кормів, відповідне провітрювання, бо комахи не запарювалися. Чотири роки тому через неналежні умови транспортування поштою у Ленделів загинули кілька мільйонів бджіл. Укрпошта перевозила 400 пакетів з 8 мільйонами бджіл, майже 300 бджолиних пакетів були з бджолорозплідника саме Ленделів.

Бджоломатки із Загаття їдуть також і за кордон. Наприклад, до поляків, румунів. Вся продукція сертифікована, з племінним свідоцтвом, ветеринарними документами тощо. 

На бджіл впливає чимало негативних чинників. Передусім –  зміна клімату. У Закарпатті вона ще не така різка, але наслідки вже відчутні, розповідає Анатолій. Наша область, до речі,  є першою постачальницею бджолопакетів у час, коли по всій Україні ще немає ні бджіл, ні бджоломаток. «У нас їх можна отримати вже наприкінці квітня. Та водночас клімат приносить і свої мінуси, насамперед усе частіші засушливі літа», – додає фахівець.

Ще один важливий фактор у бджолярстві –  використання на сільскогосподарських угіддях пестицидів і гербіцидів. «У нашій місцевості це поки що не настільки масово, але тенденція рухається в наш бік. Ми це відчули, коли тримали пасіку в Кам’янському, де активніше працюють фермери. Одного дня побачили на землі багато загиблих бджіл – поле поруч обробили, нікого не попередивши. Після цього пасіку довелося забрати й перевезти в інше місце, у Чорний Потік», –  пригадує Анатолій.

Бджільництво і священницька служба мають багато спільного

На пасіці нині близько двохсот бджолородин, хоча колись було більше, робота велика, потребує часу й сил. Але це основне заняття Ленделів, їхній хліб і улюблена справа. Анатолій каже, що бджільництво і священницька служба мають багато спільного: «У бджільництві гартується терпіння. От я проходжу цей ряд, тридцять сімей. Кожну треба оглянути: рамочку підняти, оцінити, чи є корм, перевірити, чия маточка. Якщо людина не має терпіння, вона зробить усе швидко, абияк. А від цього залежить, чи вони перезимують. У священницькій справі так само: треба вислухати кожного, десь допомогти, десь промовчати. Терпіння – основа і там, і тут».

Він додає, що сама бджолина біологія підказує це відчуття єдності: «Бджоли показують те, про що ми говоримо у церкві: взаємодопомога, підтримка, спільна робота. Одне з іншим дуже добре перетинатися».

Марія Лендел зупиняється біля дерев’яного вулика з невеликим сонячним модулем зверху. «Це розумний вулик, – пояснює вона. – Ми тестуємо його з 2018 року. Річ дуже зручна: бачимо стан пасіки без того, щоб відкривати кожен вулик. Тут фіксуються ваги, температура, вологість. Якщо, наприклад, цвіте акація чи липа і в природі є нектар, ми одразу бачимо по графіках на смартфоні, що почався медозбір. Бджоли носять мед  і це видно без зайвих оглядів».

Вулик оснащений датчиками, які працюють від сонячної панелі, тож, каже Марія, «на будь-якій пасіці він буде функціонувати без проблем». Поруч –  інкубатор. У ньому тримається стабільна температура 34,5 градуси. Тут п’ять днів перебувають маточники з личинками, потім їх перекладають далі. У цьому блоці вже виходять маточки –  неплідні матки, яких розформовують по нуклеусах.

Паралельно Лендели займаються й селекцією. «Селекція –  це ціла наука, яка включає закріплення найкращих показників господарсько корисних для певної породи бджіл, – пояснює Марія і демонструє мінілабораторію. – Ми займаємося лінійною селекцією. Схрещуємо різні лінійні групи, виводимо дочок від обраних маток, які матимуть характеристики, щоб сподобаються бджолярам. Що головне пасічнику? Висока медопродуктивність. Спокійний характер бджіл, щоб можна було працювати без рукавиць і навіть інколи без маски. Добра зимостійкість і стійкість до хвороб. Це те, над чим працюємо. Ми покращуємо карпатських бджіл і, найважливіше, зберігаємо їх, бо вони унікальні».

Складність у тому, що останніми роками це робити дедалі важче. «Є інтродукція інших порід, –  каже вона. – І часом незаконна, часом напівлегальна. Завозять карніку, бакфасту, італійську бджолу. Це все дуже впливає на породну чистоту».

Карпатська бджола – унікальна, наголошує Марія, бо сформувалась у конкретному гірському кліматі: «Вона дуже рано набирає силу навесні. Може взяти товарний мед там, де інші породи просто не встигають. Вона добре зимує, мало споживає кормів. Медолюбива й майже не роїться».

Ірина Бреза,

фото авторки

Ця публікація була підготовлена ​​в рамках проекту «Посилення стійкості медіа в Україні», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключно поглядами авторів і не обов'язково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬ або IRMI.