1700 вареників для поранених воїнів

Щоби поласували смачненьким і могли відчути турботу: в Ужгороді волонтери готують вареники для поранених військових, які наразі перебувають у лікарнях міста. Ініціативу започаткував Рух підтримки закарпатських військових.  Волонтери готують для військових смачненьке – те, чого точно не буде в лікарняному меню.

До приготування вареників волонтери залучають різні команди – щоб наліпити на всіх і щоб це не були постійно одні й ті самі люди. Два тижні поспіль ініціативу підтримували закарпатські журналісти – команди редакції «Varosh» та Ужгородського прес-клубу. Далі планує долучитися «Суспільне», а ще у чергу стають колективи підприємств, які також хочуть підтримати воїнів.

1000 вареників для поранених воїнів щотижня

У Русі підтримки закарпатських військових діє окремий напрям «помагаторів» – це неймовірні небайдужі жінки, які, попри купу власних справ, знаходять час для того, аби готувати для поранених військових смачну домашню їжу та допомагати з тим, з чим інші не зажди допоможуть – вивезти на прогулянку, підстригти чи поголити прямо у лікарняні палаті, відвідати стоматолога... Для бійців «помагатори» готують те, чого зазвичай нема у лікарняному меню – запіканки, різноманітні салати, запечене м’ясо, млинці, голубці, домашні тістечка, випічку… Крім того, Рух підтримки закарпатських військових започаткував ініціативу, до якої може долучитися кожен: щотижня ввечері команди волонтерів збираються ліпити вареники для поранених. Мета – по тисячі вареників щотижня.

До ініціативи долучилися і закарпатські журналісти: на «вареничні» вечори до Руху приходять різні редакції. Цього разу це – команда Ужгородського прес-клубу. Разом з іншими волонтерками дівчата наліпили понад 1700 вареників із сиром. Готові вареники відправили на заморозку, а уже за кілька днів волонтери доставили їх у госпіталь – вийшов 31 кілограм вареників від двох волонтерсько-журналістських команд.

«Ми вирішили ліпити вареники для поранених військових, щоби бійці смакували домашньою їжею, відчували підтримку та піклування містян. Минулого разу команди наліпили 1085 вареників, я сподіваюся, що зараз буде новий рекорд, а ще через тиждень – ще новий рекорд. Щоб нагодувати усіх наших військових, нам точно потрібно мінімум 1000 вареників на один раз», – розповідає керівниця Руху підтримки закарпатських військових Галина Ярцева.

Як це відбувається?

В офісі Руху підтримки закарпатських військових, який волонтери називають «наш ведмежий барліг» – тепло, шумно, метушливо. Тепло – не лише від того, що приміщення, де збираємось, невеличке, а від того, які люди навколо. Усі – різні-різні, після своїх буденних справ, після роботи, але – з радістю знаходять ще трохи енергії, аби ділитись нею з іншими, бо «хлопцям має бути смачно».

Тісто замішують прямо тут – у невеликій кімнаті на попередньо підготовлених столах. Рецепт, здається, усі мають в голові, бо ж ніхто навіть не перепитує, скільки борошна, скільки яєць і скільки води. Над куточком, де двоє волонтерок місять тісто на вареники – два бойові прапори – 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону та 14-ї окремої механізованої бригади. Повсюди навколо – ведмедики. Іграшкові, сувенірні, м’які, дерев’яні, намальовані, вишиті – всілякі. Це – символ закарпатських волонтерів.

Єдина вимога до команди, яка долучається до волонтерів Руху, зібрати 6-7 людей, мати кілька годин вільного часу ввечері та знати, як готуються вареники. Якщо не знаєте – можете стати частинкою невеликої мануфактури і обрати для себе ту «операцію», яка буде по силах. Наприклад, або тільки ліпити вареники, або лише вирізати для них кружечки. Словом, робота знайдеться для всіх.

Одягаємо волонтерську «уніформу» – хустинки і фартушки, ретельно вимиваємо руки і – за роботу.

«Минулого тижня були вареники із солоним сиром, цього тижня – із солодким. Хочеться, щоби хлопцям було смачно. Але хто ж у лікарні буде робити вареники? Це ж на яку кількість людей треба ті вареники! Тому й виникла така ідея. У наступний четвер іде до нас ліпити вареники «Суспільне», а ще через четвер – колектив магазину «БеркутБуд». Ми цей флешмоб запускаємо і я сподіваюся, він буде ефективний», – каже нам Галина Ярцева.

Вареники – з українськими піснями

У процесі роботи волонтери розповідають про свій досвід – хтось відвідував важких поранених, хтось часто ходить у психоневрологічний диспансер до військових, які там проходять лікування, кажуть, спочатку буває різна реакція, але зазвичай потім люди відкриваються. Хтось постійно волонтерить у супермаркетах, для когось – вареники вже як план на тиждень. Ці люди здаються енергійними і невтомними, але чесно зізнаються: постійно потрібна підтримка і дуже хочеться, аби було кому закривати волонтерські зміни.

Через якийсь час до нашої команди долучається відома ужгородська волонтерка з позивним «Артистка». Це – викладачка музики Марія Мудранинець. Її, здається, у місті знають майже всі. Починає співати і змушує це робити усіх: навіть репертуар підбирає так, щоб усі знали слова.  А коли не знаємо – підказує. Неймовірна жінка!

Просимо щось веселе. Пані Марія починає про «із сиром пироги».

Служив козак при війську, мав років 23
Любив козак дівчину, із сиром пироги
Чи чули, чули, чули, чи чули, чули — ви?
Любив козак дівчину, із сиром пироги.

Підспівуємо, сміємося, обговорюємо не дуже чесного козака, який готовий дівчину віддати, а пироги із сиром – ні. Жартуємо, що співаємо про себе, бо ж вареники в деяких районах Закарпаття і називають «пироги». Але найбільше всі зосереджені на підрахунку вареників. Мета – точно більше тисячі, але на старті ми домовилися, що постараємося зліпити 1200.  Перепитуємо кількість чи не кожні 10 хвилин: переживаємо, чи встигнемо, чи нормальний темп, чи все виходить. Коли цифра дотягається до тисячі – уже легше, бо ж «норму» виконали, а далі – вже лише бонус. Двісті вареників зліпились уже якось самі по собі, а далі фінальна цифра стала сюрпризом – 1703. Тішимося, що ще й ті три ніде не загубилися, а всі перемістяться у морозилку.

Долучитися може кожен

Підтримати ініціативу з приготування вареників для поранених військових, які перебувають на лікуванні в Ужгороді, може кожен. Для цього треба зібрати власну невеличку команду із шести-семи людей та запитати у Руху підтримки закарпатських військових, коли є вільний час. Далі – злагоджена командна робота: волонтери на місці все пояснять, розкажуть, допоможуть. І «свою» тисячу вареників для військових зможе виготовити будь-яка компанія друзів.

Аня Семенюк, спеціально для zaholovok.com.ua

Більше світлин у розділі «Фоторепортаж».