На Закарпатті вперше вручили премію відомого закарпатського мовознавця, фольклориста, історика та священнослужителя Михайла Лучкая.
За переклад шостого тому його праці «Історія карпатських русинів» орден ІІІ ступеня святих рівноапостольних Кирила і Мефодія отримали науковці кафедри класичної та румунської філології УжНУ Оксана Барбіл, Олександра Яцків та Емілія Швед. А спеціальною премією імені М. Лучкая нагородили Людвіга Філіпа, краєзнавця, дослідника історії Мукачівської греко-католицької єпархії, та Михайла Приймича, кандидата мистецтвознавства.
Віднині премія вручатиметься що два роки за дослідження з історії, культури та духовної спадщини Закарпаття. У листопаді минулого року виповнилося 170 років з дня смерті Михайла Лучкая, цьогоріч святкуємо 225 років з дня його народження.
Цього року претендентів на нагороду було чимало, розповів владика Мілан Шашик. Урочисте вручення відбулося під час традиційної різдвяної зустрічі з журналістами в Хрестовоздвиженському греко-католицькому кафедральному соборі. Владика Мілан також підсумував роботу єпархії за минулий рік і співпрацю з помічним єпископом Нілом (Лущаком), якого призначили 2013-го року.
Про життя й діяльність Михайла Лучкая напередодні нагородження розповів професор Ужгородського національного університету, доктор історичних наук, письменник, журналіст Сергій Федака. Мистецтвознавець Михайло Приймич після нагородження оголосив, що премію імені М. Лучкая віддає на реставрацію Кафедрального собору.
Робота над перекладом 6-томної праці Михайла Лучкая тривала 40 років. Рукопис-оригінал, написаний істориком, сьогодні зберігається в Берегівському архіві, але працювати з ним майже неможливо через давність і не надто розбірливий почерк. У той час Лучкай не міг надрукувати цю роботу, бо не мав коштів. А в перекладі цієї праці науковцям УжНУ посприяла звичайна випадковість. На початку 60-х років доцентові кафедри класичної та румунської філології Юрієві Саку один студент приніс 6 томів, старанно переписаних монахами. Науковцеві запропонували купити ці книги, й він одразу погодився, ніби передбачаючи їхню надважливість.
У радянські часи про історію, яка перепліталася з релігією, не могло бути й мови, але Юрій Сак знайшов вихід із ситуації. «Можна уявити, наскільки ризиковано було перекладати в університеті історію Мукачівської єпархії в час її підпілля. Пощастило, що Михайло Лучкай назвав працю «Історія карпатських русинів». Звичайно, до партії доходили слухи, що кафедра займається попівщиною, але завідувач завжди запевняв, що це історія, а її в той час писали лише священики. Дуже добре, що працівники обкому партії не знали латинської мови і змісту книги», – розповідає Оксана Барбіл.
Латиністи УжНУ готують сьогодні основу для майбутніх перекладів – мають намір видати словник пізньої латині, адже вона відрізняється від класичної. Тож така праця стане у пригоді під час перекладу латиномовних джерел, - повідомляє Медіацентр УжНУ.