Культурний момент

Закарпатський письменник, а ще й  - цьогорічний номінант на Шевченківську премію Мирослав Дочинець видав свій новий роман «Криничар»(або Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії)»: розповідь про сина бідної «калічки» з Лавок, якому, втім,  вдалося стати найбагатшою людиною Мукачівської долини і користуватися неабияким авторитетом у Будапешті та Відні.

Хто нині є найбільш успішним українським автором? Критики, читачі й видавці називають різні імена та цифри. Відповідні рейтинги в періодиці на основі оприлюднених видавництвами показників очолюють то російськомовні представниці масової літератури Сімона Віллар і Лада Лузіна, то лідери укрсучліту Жадан, Андрухович, Забужко та Матіос. Незаперечний успіх останніх романів Василя Шкляра та Ліни Костенко. Втім, у переліку бракує ще однієї постаті: закарпатського письменника й журналіста Мирослава Дочинця. Його «Многії літа, благії літа» активно купують у книгарнях, на розкладках та в електричках. За популярністю цей твір наздоганяє роман «Вічник» того ж таки автора, номінований цьогоріч на Шевченківську премію, -пише видання «Тиждень».

Прийшла весна, а це означає, що всюди дарують і приймають в дарунок основний символ цієї пори року – квіти. Нещодавно, на День Валентина, лідерами продажу були червоні, рожеві чи білі троянди.

На прохання багатьох поціновувачів творчості відомого ужгородського танцювального гурту – ССТ «Бліц», його основний склад, який вже майже рік не давав сольних концертів, нещодавно презентував у нічному клубі «Фантом» свою нову програму «В гостях у Бліцу». Яскраві та цікаві постановки, вражаючі костюми і, як завжди, чудові виконавці – концерт «В гостях у Бліцу» вийшов настільки вдалим і запальним, що багато глядачів у той же вечір попросили Студію повторити цю програму знову.

Сучасне молоде покоління виросло на фільмах про американські чи європейські школи й університети. Команди підтримки, студентські вечірки із пластиковими склянками, інший формат лекцій і неординарні викладачі, молодь, що обідає прямо на траві – на екранах це виглядало так не схоже на навчання в Україні, тому,   певно і вабило нас.