Не секрет, що контрабандний бізнес у Закарпатській області давно є візитівкою регіону та користується якщо не підтримкою населення, то принаймні лояльним ставленням. Ця діяльність майже не викликає осуду ані у мешканців області, адже серед них панує ілюзія, буцім-то, вона є нормальним явищем, фінансово-вигідною альтернативою заробітку, якщо не повноцінною професією.
Втім, популярна точка зору може користуватись суспільною підтримкою, водночас залишаючись помилковою. Навіть залишивши питання етики осторонь, завжди можна звернутись до економіки: контрабандна діяльність щороку завдає державному бюджету збитків на мільйони гривень. Тут, звісно, можна продовжити моральну рефлексію у дусі «де я, а де державний бюджет?», але такий підхід як мінімум важко назвати далекоглядним. Кожна незаконно вивезена з області пачка цигарок – це кошти, які можна було б використати на її розвиток: оновлення житлового фонду і транспортної інфраструктури, будівництва лікарень, виплати допомоги та пенсій.
А кількість таких пачок, які щороку нелегально намагаються переправити через кордон Закарпатської області, становить сотні тисяч. Лише за 2020 рік через пункти пропуску у Чопі та Мукачево було припинено 76 таких випадків і вилучено близько 260 тисяч пачок тютюнових виробів. Також прикордонники зупинили 97 спроб перевезти 524 тисяч пачок через так званий «зелений кордон» – поля, ліса, підземні тунелі та річки. Ще майже 12 тисяч пачок контрабандисти безуспішно намагались переправити через повітря, використовуючи для цього літальні апарати.
На жаль, не всі розуміють причинно-наслідкового зв’язку між контрабандою та тими негативними економічними наслідками, які вона спричиняє. Унаслідок цього утворюється замкнене коло проблем: люди виправдовують контрабандистів низьким рівнем життя в регіоні, не усвідомлюючи, що саме нелегальний бізнес останніх частково зумовлює подібний стан речей. Згідно з дослідженням Київського міжнародного інституту соціології, проведеного серед жителів області, переважна більшість респондентів формально засуджують контрабандну діяльність та вважають за необхідне боротись з нею, але водночас із розумінням ставляться до тих, хто нею займаються.
Толерування цього явища, тим часом, лише спонукає контрабандистів активізувати свої протиправні зусилля. У своєму прагненні заробити вони постійно вдаються до нових способів переправлення тютюну через кордон за допомогою різноманітного приладдя, як-то переносні тепловізори, посилювачі звуку на відстані та радіостанції для кращого орієнтування на місцевості, а також спецодяг, який укриває їх від тепловізійних систем прикордонників. Для розширення можливостей пересування вони також використовують транспорт високої прохідності, гумові човни та водолазні костюми. На ділянки кордону, обладнані контрольно-слідовою смугою, вони беруть з собою так звані перекидні містки – дошки, завдяки яким пересувають коробки з тютюном, не залишаючи слідів на місцевості.
Проблема контрабанди в Україні взагалі починається на найвищому, законодавчому рівні, на якому створено ледве не сприятливі умови для тих, хто нею промишляє. Відсутність кримінальної відповідальності за ці правопорушення формує відчуття безкарності у контрабандистів. Лише минулого року співробітники Державної прикордонної служби України завадили переміщенню 12 мільйонів пачок тютюнових та близько 50 тисяч літрів горілчаних виробів. Наразі законом, прийнятим ще за часів Януковича, кримінальну відповідальність передбачено лише за контрабанду культурних цінностей, небезпечних матеріалів та зброї, а також технічних засобів негласного отримання інформації. За нелегальне переправлення цигарок правопорушники відбудуться штрафом в еквіваленті 300 доларів – суми, яку вони легко компенсують вже під час наступної вдалої спроби.
Для порівняння, у розвинутих країнах із потужною економікою законодавчі важелі впливу на контрабандистів є набагато жорсткішими. Приміром, у Великій Британії контрабанда товарів вважається небезпечним злочином, за який правопорушнику загрожує тюремне ув’язнення строком до семи років. В Ірландії закони дещо м’якіші – за грати можна сісти всього лише на п’ять років, сплативши при цьому середній штраф у розмірі 2 830 доларів. Навіть у сусідній Польщі, куди вітчизняні контрабандисти так люблять возити український тютюн, вони б ризикували позбавитись паспорта з візою на виїзд з ЄС, якщо були б її громадянами.
В Україні ж славнозвісні ділки закономірно відчувають себе у повній безпеці, нахабніючи у геометричній прогресії, не гребуючи тиснути на контролюючі органи та навіть вступати у сутички з прикордонниками. При цьому, зловмисники не лише самі порушують закон, але й активно ангажують інших осіб, нерідко неповнолітніх, для перенесення контрабанди через кордон, наражаючи їх на небезпеку.
Як це не прикро усвідомлювати, арсенал контрабандистів – широкий та різноманітний, навіть успішна протидія – не є ефективною у довгостроковій перспективі через законодавчі обмеження, а шкоди області та її жителям вони завдають чимало. Очікувати, що недобросовісні підприємці найближчим часом припинять обкрадати державу через мізерні штрафи чи докори сумління, не доводиться. З огляду на це, вирішити цю проблему або принаймні зменшити її масштаби можна насамперед через її усвідомлення та зміну ставлення до контрабанди з лояльного на категорично засуджуюче. Тоді «Вікно Овертона» зсунеться у зворотному напрямку: жителі перестануть вважати контрабанду професією, а державний кордон – територією легкого заробітку. Для цього необхідно розширити фронт протистояння з прикордонного поля у медійне. Перші спроби зробити це з’явились вже цього року, – у лютому Державна прикордонна служба України оголосила про старт комунікаційної анти-контрабандної кампанії зі слоганом «Контрабанда – це протизаконна діяльність, а не заробіток» на території області. Посил та очікування цілком зрозумілі, залишається лише сподіватись, що її результати, які, вочевидь, розраховані на перспективу, не змусять на себе чекати занадто довго.
Фелікс Літвін, контент редактор кампанії "Контрабанда - це протизаконна діяльність, а не заробіток!"