Детально про наслідки для регіону від політичної кризи, що знесла найвищі “голови” на Закарпатті.
За політичною ситуацією в крайньому західному регіоні країни, яка розгорталася у жовтні-листопаді, слідкувала вся країна. Ще б пак, закарпатці демонстрували справжнє “політичне шоу” у стінах місцевої обласної ради. Спочатку депутати достроково зняли голову облради Олексія Петрова, він із рішенням не погодився, відтак, його знімали іще раз, усе це — під кількаразове “мінування” сесійного залу, блокування офіційного сайту установи, рішення, що видавалися за 20 хвилин до початку сесії чи публікувалися вночі. Згодом заговорили про те, що “слуги” “втрачають” Закарпаття і — вкотре за цей рік — про зростання впливу Балоги в регіоні. А ще трохи згодом в Києві прийняли рішення звільнити з посади голову ОДА Анатолія Полоскова, не-слугу, за яким проглядалися інтереси місцевого політичного проєкту. Зрештою, за місяць в регіоні змінили очільників області (голову облради та ОДА), а провладна партія опинилася в опозиції. Що це означає для Закарпаття? Чи можна говорити, що наразі політична криза в краї закінчилась? Та чи насправді такий сильний і страшний Балога, як його малюють? Про це говоримо із регіональними політологами Закарпаття.
Політична криза перейшла в латентний стан
- На мою думку, політична криза на Закарпатті, на обласному рівні влади, тобто на рівні облради і ОДА, тривала не 2 місяці, а останні 9-10 місяців, починаючи з початку цього року, - каже політолог, директор Інститут центральноєвропейської стратерії Дмитро Тужанський. - Основу для цієї кризи було закладено під час місцевої виборчої кампанії, коли “Рідне Закарпаття” та “Слуга Народу” (на місцевих виборах 2020 року ці партії на Закрапатті отримали майже однакову кількість мандатів в облраді — ред.) домовилися про співпрацю на місцевому рівні та розділили посади з огляду на результати виборів, а також через особистісні конфлікти між окремим лідерами цих політичних сил. Це спровокувало до повернення "війни всіх проти всіх" між різними політичними групами в регіоні та створення влітку 2021-го ще менш логічного політичного альянсу (Слуга Народу, Команда Андрія Балоги, ОПЗЖ, За Майбутнє), ніж той що сформувався після місцевих виборів між Рідним Закарпаттям та Слугою народу. Це зрештою призвело до відставки Олексія Петрова, замінувань та обрання Володимира Чубірка, - вважає Тужанський.
- Політична криза на Закарпатті не закінчилася, я би сказав, що станом на сьогодні вона перейшла у латентний стан, - каже політолог Михайло Шелемба. - Це стосується нової більшості, яка сформувалася в обласній раді — вона дуже сильно взаємозалежна із опозицією, в якій опинилися місцеві “слуги”. 39 депутатів в більшості із 64-х — це невелика перевага, щиро кажучи. Хоча закладені певні передумови, які зможуть її розширити — за рахунок угорців: у закарпатській політичній більшості зараз їх очікують, ну а угорці, в свою чергу, також очікують “амністії” Брензовича. Цього чекали іще від минулої більшості, йшлося про те, що до кінця 2021 року питання Брензовича (Ласло Брензович — голова партії угорців на Закарпатті, виїхав за межі України в грудні минулого року через кримінальні провадження та розслідування СБУ, - ред.)мало вирішитися і він повинен був повернутися в Україну. Очевидно, що й зараз в новій більшості це питання ніхто не вирішить — бо ця справа контролюється із Києва. Але працювати й забезпечувати нормальне функціонування області угорці готові.
Іще один аспект щодо латентного стану політичної кризи в регіоні — це те, що наразі Закарпаття не має призначеного із Києва голову ОДА. Призначений, очевидно, буде хтось не із місцевих, людина, яка підпорядковуватиметься Києву і гнутиме свою лінію. Це важливий момент, бо призначення голови ОДА таким чином може продовжити “політичну війну” на Закарпатті. Ця людина прийде на готовий ґрунт, вона матиме 11 депутатів в обласній раді, з допомогою яких можна буде ухвалювати чи не ухвалювати певних рішень. До цієї людини облрада буде змушена шукати підхід.
Тому насправді єдиний висновок, який можна зробити із закарпатської політичної кризи, що тривала понад місяць, це “дзвінок” для Києва від місцевих політичних еліт. Сигнал про те, що “з нами треба рахуватися”, спроба показати, як кажуть на Закарпатті, “ко ґазда в хижі”.
Саме тому при утворенні більшості насправді ніхто не хотів виключати “Слугу Народу” із цього розкладу й перемовини йшли до останнього, усі розуміють, що це провладна партія і мова йде про контроль фінансових потоків. Тому щоразу при ключовому голосуванні нова більшість повинна буде домовлятися із СН, так чи інакше, - наголошує Шелемба.
Зараз є компроміс на рівні облради, далі все залежить від Києва
- Відверто кажучи, самі результати минулорічних виборів засвідчили, що Закарпаття специфічний регіон (національні партії тут взяли менше мандатів, ніж місцеві політичні проєкти — ред),тут дуже сильні патріархальні традиції, переважає сільське населення, і навіть приналежність до тих чи інших політичних партій не береться до уваги: людей небагато, всі один одного знають і навіть люди із протилежни на всеукраїнському рівні таборів на місцевому спокійно працюють (тому ми й бачили незвичну для України коаліцію Слуг народу із ЄС чи Батьківщиною одразу після місцевих виборів, яка згодом була скасована). Із іншого боку — те, що голова облради був не закарпатець, а також досить грубе втручання у місцеву політику із боку центру в особі голови закарпатського осередку “Слуги народу” Миколи Тищенка, заклало певний конфлікт між центром та місцевими політичними елітами. Саме він і вийшов назовні наприкінці жовтня, коли зняли голову облради Петрова, - каже політолог Ігор Тодоров.
- Що показав цей процес? По суті, центральна влада втрачає свій вплив на Закарпатті. Зараз багато чого залежатиме від голови ОДА. Або знов хтось “із варяг”, або знайдуть більш-менш підконтрольного вихідця із Закарпаття — подивимось на рішення Києва, наразі нема певності. Тому політична криза в регіоні не закінчилася — це просто тайм-аут. Вдалося досягти якогось компромісу на рівні обласної ради. А далі будемо бачити. Ситуація була б більш-менш стабільною надалі, якби було достатньо мужності з боку центрального керівництва враховувати цю специфіку регіону і не намагатися вступати в конфлікти із місцевими політичними елітами. Для Закарпаття нехарактерне бажання конфліктувати, тут краще толеранто розібратися, залишитися кожен при своїх інтересах, але не лаятися. Тому теперішня ситуація вселяє поміркований оптимізм, - каже Тодоров.
“Хто ґазда в хижі? На Закарпатті зараз — ніхто!”
- Щоб говорити про результати чи наслідки політичної кризи на Закарпатті, треба узгодити спершу: а про що саме мова? - акцентує політолог Віктор Пащенко. - Бо політична криза розпочалася, нагадаю, із спроби провести масштабну медичну реформу в області (на початку жовтня йшлося про об'єднання понад десятка комунальних медзакладів в один, а також про оптимізацію закладів культури та освіти — ред.). А те, що обговорюється зараз в суспільстві (вибори чи зняття голови, формування чи розпуск комісій) — це внутрішня кухня, а не результат роботи влади. Результатом є саме прийняття рішень. Основне завдання облради — це розподіл бюджету. Проведення бюджетних реформ (як медичної) — не що інше, як перерозподіл, оптимальне скерування коштів бюджету. Оце є результат роботи ради або його відсутність. Тому говорити нам поки нема про що. А що дасть і чого не дасть черговий перерозподіл портфелів на Закарпатті — побачимо. Щодо цієї обласної ради, поки не можемо сказати станом на сьогоднішній день, що є зрозумілі результати її роботи. Бюджет приймають, так. Але раніше декларованих політично реформ на рівні регіону немає (Утім, була заява голови Чубірка та заступника Шекети про тихий аудит комунальних обласних закладів -ред) .
- Те, що обговорюється щодо Закарпаття — оце “хто газда в хижі”, людей зараз цікавить найбільше. Я почну із кінця. Якщо одним словом — ніхто, - каже Пащенко. - Тоді в чому був зміст цих переворотів, нагадаю, в цій облраді він уже третій за рахунком? Підґрунтя завжди одне: намагання однієї політичної сили в регіоні домінувати над іншими. По суті, результат цих усіх заколотів якраз у тому, що домінанти на сьогодні на Закарпатті немає. Балоги можуть вважати, що вони тут головні. “Рідне Закарпаття” може вважати, що вони. Слуги — зі свого боку теж, бо вони провладна партія. Але в реальності однозначної домінанти немає. І її не буде в ближчому майбутньому. Політично зараз маємо на Закарпатті таку ситуацію: це — напів опозиція-напів влада. Вона змінюватиметься на фоні загального політичного переформатування по країні: усі вже почали думати про наступні вибори.
У Балоги зараз “золота акція”
Ми поцікавилися у експертів щодо ключових політичних гравців в області, які вималювалися наразі. Наскільки набрав ваги політично Балога (і добре всім в країні відомий як політик Віктор Балога, і його син, нині мер Мукачева, Андрій Балога), чи можна “списати політично” відставлених голів — облради Олексія Петрова та ОДА Анатолія Полоскова? І наскільки потужною є фігура нового політичного очільника краю Володимира Чубірка?
- Що стосується Балоги, він зараз є володарем “золотої акції” в облраді, насправді. Вихід КАБ (Команда Андрія Балоги — місцевий політичний проєкт, ред.) із цієї більшості її просто розвалює, та й фактично лобістом цієї більшості — з метою провчити Миколу Тищенка — є Балога, який сконструював її, - каже Шелемба. - Він із досвіду всіх переграв, він дуже вдало зіграв партію із СН влітку, коли “слуги” в облраді перекроїли більшість, а потім показав “слугам”, мов, ви без мене тут нічого не можете. Цікаво, що якби СН утримали більшість — щодо Балоги був би той же сценарій, що й при Геннадію Москалю - коли у 2016-19 роках він не мав впливу в області, Віктор Балога би знову залишався сірим й непомітним іще 4 роки, - наголошує Шелемба.
- Я би посперечався з тезою про те, що Віктор Балога і його група наростила вплив у області чи відновила політичний контроль над регіоном, чи обласною радою, - зі свого боку вважає Дмитро Тужанський. - Насправді, відставка Петрова та обрання Чубірка - це ситуативна випадковість, яку спричинила слабкість та недалекоглядність, переоцінка власних можливостей і недооцінка сили місцевих груп команди партії Слуга Народу, зокрема столичних кураторів за регіоном. Навіть зараз саме Офіс президента залишає за собою вирішальне рішення та вплив на регіон, в тому числі на обласну раду, і переформатувати існуючу ситуативну коаліцію, яка обрала головою Володимира Чубірка, не так вже й складно для Києва. Варіантів та ресурсів для цього досить як на рівні Києва, так і на рівні регіону, - каже Тужанський.
- Абсолютно не варто боятися впливу Балоги на Закарпатті Києву, - вважає Віктор Пащенко. - Балога — це десь такий комплекс Зеленського, про нього були навіть кілька номерів “Кварталу” як про політика часів голови секретаріату Ющенка, про Балогу тоді говорили те саме, що й сьогодні про Єрмака: мовляв, він командує всім. Хоча зараз Віктор Балога більше в тіні, тепер на Закарпатті більше грає його син Андрій. До речі, саме від його партії йшла ініціатива медреформи, через яку почалася політична криза восени на Закарпатті.
Зі свого боку, Ігор Тодоров каже, що наразі важко однозначно коментувати вплив Балоги на Закарпатті.
- Утім, враховуючи його політичний досвід та економічний потенціал, його вплив очевидний. Враховуючи, що ця людина має загальноукраїнський досвід і дуже добре розуміє, що коїться в регіоні, вступати у конфлікт із ним на Закарпатті не варто. Але це залежатиме далі від поведінки центру, - каже політолог.
Полосков опиниться в списках партій на наступних виборах
- Щодо Олексія Петрова — очевидно, що на Закарпатті як впливовий політик він уже відійшов, він не зможе залишитися в якійсь серйозній політичній грі, бо навколо нього не гуртується навіть його політична фракція, - каже Михайло Шелемба. - Ця конфліктна ситуація із мінуваннями, невизнанням своєї відставки, змінами замків, розпорядженнями о 22 годині ночі: закарпатці до такого не звикли і не сприймають це. За бажання повернутися — Олексію Петрову було б дуже важко це зробити після всього.
- А от Анатолій Полосков зміг рівно пройти свою каденцію, - акцентує
Шелемба. - На посаді голови ОДА він не працював на свій політичний імідж. Усі заслуги Полоскова на посаді приписувалися “Слузі народу” та “Великому будівництву”. Наразі можна говорити, що він має непоганий політичний багаж на майбутнє. Полосков зміг організувати роботу, тому він буде сприйматися як менеджер, який здатен реалізовувати державний курс. Прогнозую, що він опиниться в списках політичних партій на найближчих виборах.
Володимир Чубірко грає роль Кота Леопольда
- Новий голова обласної ради Володимир Чубірко позиціонує себе як компромісний політик, такий, що зможе об'єднати різні політсили. Його очевидний плюс — Чубірко уміє домовлятися, вміє говорити те, що хочуть чути — і суспільству, і політикам так само.
Але невідомо, наскільки це буде виходити у нього, така політика компромісу, - каже Михайло Шелемба.
Зі свого боку, Віктор Пащенко акцентує, що в новообраного голови добрі навички переговорника.
- Чубірко сильний в тактиці переговорів, але переговорник має бачити ситуацію на два-три кроки вперед. Для мене показово, як він поведеться із реформою комунальних закладів. Адже саме Чубірко був одним із ініціаторів оптимізації в Закарпатській облраді. Чи прийме він тактику швидко і різко провести реформу чи ні, бо боятиметься очевидного удару по популярності? Я прогнозую другий шлях. Володимир Чубірко гратиме в закарпатській політиці роль кота Леопольда — з його девізом “давайте жити дружно”, питання в тому, наскільки це буде результативно, - наголошує Віктор Пащенко.
Якщо центр згорне темпи фінансування регіону, це буде по-дитячому
Ну і наостанок, ми поцікавилися у експертів щодо того, чи варто очікувати згортання темпів державних програм на кшталт “Великого будівництва” чи Великої реставрації на Закарпатті через перманенту політичну турбулентність в регіоні. Адже як би не хотіли місцеві політичні еліти показати, хто тут господар, Закарпаття — це дотаційний регіон, який залежить від Києва.
- Звісно, такі політичні кризи ставлять під питання фінансування регіону з центру, в попередні роки Закарпаття отримувало досить велику увагу з Києва та фінансування (за тою ж програмою “Велике Будівництво”). Наразі це лишається під питанням. І на майбутнє цікаво буде подивитися, чи використовуватиме Київ адміністративний тиск в регіоні і чи залишитися оця велика увага до області за національними програмами, - каже Шелемба.
- Це би було по-дитячому — згорнути зараз темпи розвитку області за принципом: “якщо не слухаєтесь, то грошей з центру буде менше”, - говорить Віктор Пащенко. - Ключова точка в цьому сенсі зараз — призначення голови ОДА. По тому, як поведеться адміністрація президента в цих умовах, будемо бачити. Якщо поведеться по-дорослому, тоді голова ОДА буде одним із ключових посередників між Києвом та місцевими політичними силами.
Якщо це зроблять із позиції “ми образились” - тобто, в області адміністрація йтиме окремо, а облрада окремо, наголошує Пащенко, то президентська сила ще більше втратить на Закарпатті.
Тетяна Когутич, спеціально для Zaholovok.com.ua