Новини

Хто і як має відрізняти в інфопросторі правду від обману

Проєкт Закону «Про медіа» (№2693) не може бути ухвалений у тій редакції, в якій його пропонують, оскільки не допомагатиме роботі засобів масової інформації, а навпаки - перешкоджатиме діяльності журналістів і порушуватиме Конституцію. Крім того, до напрацювання цього документа має бути залучене якнайширше коло осіб, оскільки діяльність ЗМІ стосується усього суспільства. Про це науковці та практикуючі журналісти говорили під час відеомостуЛьвів-Ужгород: «Свобода слова. Правдивого чи й брехливого? Хто і як має відрізняти в інформаційному просторі правду від обману і яким повинно бути покарання за брехню?».

Медіаюристка Анастасія Бачинська зазначила, що зміни до законодавства щодо медіа назріли, однак ці закони мають враховувати норми та принципи європейського законодавства, зокрема Директиви ЄС про аудіовізуальні послуги. Така умова Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Однак, зауважила медіаюристка, у новому законі не прописані багато важливих норм. А до повноважень Національної ради з питань радіомовлення і телебачення віднесені повноваження, які їй не властиві, зокрема щодо друкованих ЗМІ, щодо провайдерів, щодо вебсайтів. За словами юристки, у цій частині закон не відповідає Конституції України.

Також Анастасія Бачинська пояснила, що згідно із згаданим законопроєктом ЗМІ перестають бути засобами масової інформації, а стають суб’єктом правовідносин, тобто господарюючим суб’єктом. Вона додала, що прописувати стандарти журналістики може тільки професіонал і в законі не можна цього прописати.

«Стандарти має напрацювати лише журналістська спільнота. Закон «Про медіа» може лише визначити загальні засади регулювання ЗМІ. Все інше не підлягає законодавчому регулюванню», – сказала Анастасія Бачинська.

 

Юрій Бідзіля, завідувач відділення журналістики УжНУ, доктор наук із соціальних комунікацій, професор зазначив, що, на його думку, закон про діяльність медіа зараз не надто актуальний, адже є безліч законопроєктів, прийняття яких потребує наша держава. Він вважає, що чинний закон застарів, але він є набагато демократичнішим, ніж законопроєкт №2693.

«Медіа – це опозиція до влади. Коли влада чи на рівні ВРУ, чи на рівні ініціаторів, які ще вчора були журналістами, ініціюють закон, в якого стирчать заячі вуха, це дивно. Ці ініціатори мають на меті обмежити свободу слова журналістів. При цьому журналісти, як спільнота, як профспілка, як комісія журналістської етики чи спілка журналістів, є достатньо саморегулюючою організацією. Тому доцільно, щоб ініціаторами такого законодавчого акту були саме ці організації, а не держава. Урядовці – це ті, до кого ми завжди є в опозиції, щоб влада не дрімала», - сказав професор Юрій Бідзіля.

Він додав, що набагато доречнішою зараз є сегментація ЗМІ, самонаведення порядку в сфері журналістської етики.

«Коли влада своїм віником починає наводити лад у цій галузі, це суперечить пунктам Конституції про свободу слова, про отримання, опрацювання та поширення інформації. Крім того, перереєстрація (медіа – ЩЛ) – це додаткові витрати, додатковий контроль над журналістами. Тобто цей законопроєкт є дуже-дуже сирим. Він є не просто не обговореним, а навіть непродуманим у багатьох місцях. У ньому є більше обмежень, ніж свобод. А закон про медіа – це має бути закон про свободу», – наголосив Юрій Бідзіля

Також він вважає, що можна регламентувати роботу журналістів, врахувавши досвід європейських країн, зокрема Франції. Там для того, щоб називатися журналістом, треба отримати спеціальну ліцензію. Це не стосується Інтернету, бо мережу дуже важко обмежувати та контролювати. Юрій Бідзіля сказав, що новий закон про медіа має мати лише рамковий характер. Тобто він повинен визначити загальні принципи функціонування медіа в Україні та особливості медіа продукту.

«Я ніде цього не знайшов, але має бути чітке розділення таких позицій, як власник ЗМІ та творчий колектив. Творчий колектив - це і є інформаційна політика, а власник (в українському форматі – це, як правило, олігарх) часто втручається у інформаційну політику певного ЗМІ. Наприклад, в Італії про контакт Сільвіо Берлусконі з неповнолітньою дівчиною із Марокко першим повідомив канал, де власником є Сільвіо Берлусконі. Мені складно уявити, щоб у нас про власника каналу його канал сказав щось подібне», – сказав Юрій Бідзіля.

 

Віталій Мещеряков, голова Закарпатської обласної організації Національної спілки журналістів вважає, що проєкт Закону «Про медіа» (№2693) не можна приймати у жодному випадку. Він наголосив, що будь-який закон має допомагати, а в цьому документі немає нічого про допомогу: «Жодного полегшення для роботи ЗМІ у цьому документі я не бачу. Це треба запасатися юристами, коштами на випадок оскаржень у суді, поїздок тощо».

«Далі: ми всі знаємо принципи формування та роботи Національної ради з питань телебачення та радіомовлення. Усі дрібні ЗМІ залишаються «за бортом», – сказав Віталій Мещеряков. - Якщо Нацраді так суттєво розширять повноваження, то скільки ж представників у них буде по всій країні, яких треба буде фінансувати?! Я не підтримую ідею про те, що у державі має бути орган, який розказуватиме журналістам що і коли вони мають писати. Це починається від споживача, який має чи не має довіри до конкретного ЗМІ. На мою думку, має бути два закони: про друковані ЗМІ та онлайнмедіа, які врегулюють роботу сайтів та газет». Він також додав, що Закон «Про медіа» у пропонованій редакції навряд чи вплине на великі ЗМІ, які належать олігархам.

 

Як відомо, 5 лютого Комітет Верховної Ради з питань свободи слова розглянув проєкт Закону «Про медіа» (№2693) і альтернативний до нього проєкт Закону «Про медіа в Україні»(№2693-1). За підсумками обговорення Комітет з питань свободи слова підтримав рішення головного Комітету рекомендувати Верховній Раді України прийняти проєкт Закону «Про медіа» (№2693) у першому читанні за основу, а альтернативний – відхилити.

Законопроєкт «Про медіа» (№2693), зареєстрований у Верховній Раді 27 грудня 2019 року, пропонує, зокрема, запровадити спільне регулювання у сфері медіа як поєднання функцій та засобів державного регулювання та галузевого саморегулювання.

Нагадаємо, що під час першого відеомосту журналісти у Львові і Дніпрі аргументовано заперечили проти так званого "законопроєкту про дезінформацію" від Мінкульту, який, здається, був поки що лише димовою завісою для успішного просування у парламенті законопроєкту 2693. 

Довідка

Львівський пресклуб організовує десять відеомостів із пресклубами у Харкові, Дніпрі, Сумах, Ужгороді,Тернополіта Кропивницькому та провідними медіа-організаціями в Одесі, Чернігові, Краматорську і Маріуполі. Відеомостивідбуваються в форматі онлайн-дискусій за участю місцевих медіаекспертів. Учасники нададуть свої відгуки і рекомендації щодо проєктів законів про медіа. Львівський пресклуб збере пропозиції регіональних експертів та підготує рекомендації для парламентського комітету з гуманітарної та інформаційної політики. 

Проєкт відбувається за підтримки «Медійної програми в Україні» МГО Internews, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).

Анастасія Маргітич, Світлана Даниш

студентки IV курсу відділення журналістики УжНУ


Коментувати
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.