В Ужгородському прес-клубі відбулася пресконференція з нагоди проведення показу Обговорення документального фільму «Наші вовки» (Lupi Nostri) швейцарського режисера Самера Анджелоне (Samer Angelone), показ якого відбувс у рамках проведення Карпатського гірського міжнародного кінофестивалю (CMIFF) обговорили в Ужгороському прес-клубі. Стрічка порушує питання співіснування людини і дикої природи, зокрема ставлення до вовків, збереження виду та викликів, пов’язаних із управлінням популяціями великих хижаків. Учасники обговорення також говорили про український і швейцарський досвід та проблеми, актуальні для Карпатського регіону.
Цього року Карпатський гірський міжнародний кінофестиваль в Ужгороді відбувається вже всьоме. Голова правління «Закарпатської фільмкомісії» В’ячеслав Єгоров наголосив, що важливою особливістю фестивалю є увага до документального кіно: «Карпатський гірський міжнародний кінофестиваль – це справді важлива подія, і для України, і для Закарпаття, і для Ужгорода. Це фестиваль, у межах якого показують не лише ігрове кіно та анімацію, а й приділяють багато уваги документалістиці”. За його словами, другий рік поспіль фестиваль підтримує Посольство Швейцарії в Україні. Цього року особливу увагу приділили фільму «Наші вовки» Самера Анджелоне, який порушує питання екології та життя вовків.
Самер Анджелоне, швейцарський кінорежисер, біолог і засновник Швейцарської академії наукового кіно, звернувся до учасників фестивалю з вітальним словом. «Для мене велика честь представити свій фільм Lupi Nostri саме у вас, в Ужгороді. Попри те, що стрічка обійшла безліч світів, її показ у Карпатах має для мене особливе, глибоке значення. Кіно – це не просто розвага, це міст між народами», – зазначив режисер. Він також наголосив на значенні культурної солідарності з Україною в умовах війни та висловив сподівання, що українські кінематографісти представлятимуть у Швейцарії не лише фільми про війну, а й історії про соціальне життя та дику природу. Він також подякував Посольству Швейцарії в Україні за підтримку та окремо згадав Наталію Борис, яка допомогла привезти фільм в Україну.
Неля Коваль, наукова співробітниця Ужанського національного природного парку назвала тему фільму болючою. Вона безпосередньо досліджує вовків, зокрема за допомогою фотопасток, і наголосила на важливості не лише вивчення біології та поведінки тварин, а й дослідження ставлення людей до них. «На жаль, у нашому суспільстві вовка досі часто сприймають як шкідника. Окрім вивчення їхньої біології, поведінки та чисельності, для нас дуже важливо досліджувати й ставлення людей до цих тварин», – зазначила Неля Коваль.
За її словами, важливо проводити просвітницьку роботу, пояснювати роль вовка в екосистемі та показувати цю тварину з іншого боку. Водночас вона зазначила, що в регіоні трапляються конфлікти між людьми та вовками, хоча ситуація не є такою критичною, як показано у фільмі. За її спостереженнями, чисельність вовків на території, яку вона досліджує, не зменшується, а збільшується.
Василь Сарана, науковий співробітник Карпатського біосферного заповідника наголосив на необхідності проводити більше заходів, які допомагають змінювати ставлення людей до вовків і природи загалом. «Щоб змінювати ставлення місцевих жителів до вовків і до природи загалом, потрібні саме такі заходи – фестивалі природного кіно. В Україні є кілька людей, які цим займаються, і ми можемо створювати та показувати власне національне кіно», – сказав Василь Сарана.
Водночас дослідник звернув увагу на відмінність у підходах до оцінки чисельності вовків у Карпатах. За його даними, протягом останніх трьох років їхня популяція зменшується. Він наголосив на потребі мати точні дані про чисельність вовків, випадки їхнього відстрілу та напади на домашніх тварин. Василь Сарана також розповів про плани використовувати GPS-нашийники для дослідження переміщення вовків, їхньої поведінки та способу життя. Цього року встановити ошийник не вдалося через кліматичні й технічні проблеми, однак дослідники сподіваються реалізувати це найближчим часом. На основі таких досліджень також планують створити документальний фільм про вовків.
Ольга Донець, директорка ГО «Grassroot initiative», кандидатка юридичних наук, доцентка кафедри екологічного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого звернула увагу на інший аспект стрічки. «Фільм дуже цікавий, але водночас неоднозначний. Якщо хтось очікує побачити просто красиву картинку життя вовків у природі, то це не зовсім так. Фільм насамперед про ставлення людини до природи, зокрема до вовків», – зазначила Ольга Донець.
За її словами, важливо говорити про взаємодію екологічних та економічних інтересів, а також використовувати культуру як інструмент для обговорення складних суспільних питань.«Окремий напрям нашої роботи – це освіта через культуру. Ми намагаємося порушувати складні та болючі питання, зокрема питання співвідношення екологічних та економічних пріоритетів. І саме в цьому фільмі ця проблема дуже добре простежується», – сказала вона.
Учасники обговорення погодилися, що фільм «Наші вовки» виходить за межі звичайної історії про дику природу і спонукає до розмови про взаємодію людини та природних екосистем, ставлення до вовків і необхідність ґрунтувати рішення на дослідженнях та фактичних даних.