У четвер, 6 серпня, в Ужгороді в останню дорогу провели полеглого захисника, 50-річного солдата Володимира Йордана. Воїн зник безвісти під час виконання бойового завдання на Волноваському напрямку 20 лютого 2025 року. Півтора року мати, сестра, вся родина чекали на його повернення, однак Володимир повернувся додому на щиті.
Як повідомили в Ужгородській міській раді, Володимир Іванович Йордан народився 22 лютого 1974 року в Ужгороді. Навчався у місцевій школі №2. Відтак продовжив навчання в Ужгородському професійно-технічному училищі №6, де здобув фахову освіту. Після проходження строкової військової служби трудову діяльність повʼязав із роботою на промислових підприємствах «Матяш і Матяш», «Горват і Горват» та «Конвектор». Багато років працював у будівельній сфері.
Рідні розповідають що, Володимир був сумлінною, працьовитою та чуйною людиною, мав добре серце, завжди охоче приходив на допомогу. Він запамʼятається як люблячий син, щирий брат, добрий друг, вірний побратим.
У червні 2024 року Володимира Йордана мобілізували до лав ЗСУ. Був стрільцем взводу охорони Берегівського РТЦК та СП 20 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на Волноваському напрямку Донецької області,
Віддати останню шану воїну прийшли рідні й близькі, друзі, сусіди, колеги, військовослужбовці, представники міської влади, ужгородці.
Під час церемонії зачитали пам’ятний лист від Головнокомандувача Збройних Сил України – як знак глибокої вдячності за жертовне служіння Українському народові та самовідданий захист Батьківщини. Оісля прощання жалобна хода вирушила до Пагорба Слави, де Володимира Йордана поховали з усіма військовими почестями.
У нього залишилися мати, сестра.
Вічна пам'ять і шана Герою.
