Народна депутатка України – про зупинку європейської інтеграції, корупцію нинішньої влади, виконання передвиборчих обіцянок та невтішні прогнози на наступний рік.
У новому 2021 році стає можливим перегляд Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, передбачений цією ж Угодою. Уряд рапортує про активну підготовку до цього, а ми тим часом вирішили поцікавитися, як виконуються уже взяті євроінтеграційні зобов`язання. Поговорили про це й не тільки з головою Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до ЄС, лідеркою «Європейської солідарності» Закарпаття Іванною Климпуш-Цинцадзе.
Як Ви оцінюєте цей рік з точки зору євроінтеграції?
Україна доведена до кількох криз одночасно – і політичної, і економічної, і навіть моральної. Це створює управлінський хаос, в якому неможливо впроваджувати зміни. Країна некерована. Цьогоріч віцепрем`єр-міністри з питань європейської та євроатлантичної інтеграції змінювалися, як картинка в калейдоскопі – нині це вже третя людина. Тому й результати невтішні. Якщо говорити цифрами, які найлегше порівнювати, то маємо значне гальмування реформ проти попередніх років. Україна виконала лише 30% завдань за Угодою, передбачених на 2020 рік. У 2017-му був 41%, у 2018 – 52%, у 2019 вже – 37%, а ось тепер ще менше…
Це прямий результат нищення інституцій, збудованих у попередні роки, а також відсутності у влади бажання робити реформи, продиктованої дружбою «нових облич» з олігархами. Європейська інтеграція – це запровадження прозорих і однакових для всіх європейських правил і процедур. Це складно, це зачіпає інтереси багатьох товстосумів, руйнує десятиліттями вибудовувані схеми, але лише це працює, якщо ми хочемо досягти успіху. 2020-й довів, що Зеленському, попри гасла, заяви і меморандуми, не потрібна євроінтеграція. Йому треба каламутна вода, в якій легко ловити корупційні прибутки. Саме тому торпедується все, що було зроблено для боротьби з корупцією.
Чи вірить хтось, буцімто, Зеленський не знав, що Конституційний Суд хоче скасувати кримінальну відповідальність за незаконне збагачення? Я не вірю. Якщо він не знав і його це, справді, так обурило, то чому ж, маючи свою монобільшість, президент одразу не забезпечив ухвалення у Верховній Раді закону, який би якщо не запровадив жорсткішу відповідальність за обман у деклараціях, то хоча б повернув старі норми, ухвалені ще нами? Правда в тому, що вимоги нашого закону його і його слуг не влаштовували.
Ви натякаєте на корупцію на найвищому рівні?
Чому ж натякаю? Кажу прямим текстом. Створення умов для корупції почалося значно раніше рішення КСУ. Однією з перших атакували систему публічних закупівель «Prozorro». Нагадаю, що ця система визнана однією з найкращих у світі. Завдяки ній ми щороку економили мільярди гривень платників податків, які вже неможливо було вкрасти через непрозорі тендери. Та з`явилися «захисники» вітчизняного машинобудування, які заходилися допомагати нашому виробнику, проштовхуючи закон, який повертає країну в часи відкатів. За їхнім задумом, за бюджетні гроші можна буде купувати техніку лише певних виробників, яких певна структура визнає локальними. Усі бачили, як під час «великого крадівництва» різко підскочила вартість доріг, незважаючи на те, що подешевшали матеріали, з яких їх будують. От так буде і з державними закупівлями техніки – купуватимуть утридорога у своїх. Уже зараз у темниках, які роздають «слугам народу» для походів на телебачення, закон про так звану локалізацію визначений на наступний рік пріоритетним.
І це лише кілька епізодів великого розвороту від європейських принципів. Додайте сюди переслідування опозиції, десятки політично вмотивованих справ проти Петра Порошенка (зокрема, за те, що наказував війську давати відсіч Росії), тиск на непідконтрольні владі ЗМІ та репресії проти ветеранів і волонтерів, – картина дуже сумна. Це не про Європу. 2020-й став роком повзучого повернення московського мороку в Україну.
Місцеві вибори якось змінили ситуацію? Ви задоволені їхнім результатом?
Боюся, після місцевих виборів ситуація може загостритися. Адже в багатьох радах більшість отримали відверті зрадники, з якими не гребує утворювати союзи партія «Слуга народу». Ми побачили страшний симбіоз безпринципних аматорів із колаборантами. Я рада, що, принаймні, у стратегічно важливій Закарпатській області нам вдалося цього уникнути. Між торішніми парламентськими і цьогорічними місцевими виборами підтримка «Європейської Солідарності» у краї зросла вдвічі. Це дозволило нам завести в обласну раду хоч і нечисельну, зате впливову фракцію, з якою рахуються. Завдяки професійності та авторитету наших депутатів «ЄС» отримала посаду заступника голови облради та контролюючі посади в кількох комісіях. Сподіваюся, це дасть можливість нам виконувати програму, з якою ми йшли на вибори.
До речі, про передвиборчі обіцянки. Їх було багато. «Європейська Солідарність» Закарпаття про свої не забула?
Ні, не забула. Ми продовжуємо працювати над своїми пріоритетами. Наші партійці практично домоглися будівництва нового корпусу школи в Новому районі Ужгорода. Лише нинішня бюджетна катастрофа, боюся, може цьому завадити.
Перед ухваленням бюджету я зверталася і до Прем`єр-міністра, і в Комітет Верховної Ради з питань бюджету, і в Міністерство фінансів, і в Міністерство розвитку громад та територій із проханням звернути увагу на мешканців гірських територій і профінансувати виплати «гірських» та оформлення землевпорядних документів новостворених громад. На жаль, ніде мене не почули, але я домагатимусь змін до бюджету. Якщо в ньому збільшуються видатки на Офіс Президента, Генерального прокурора та поліцію, то мають знайтися і на «гірські». Це невелика сума, порівняно із кінцем епохи бідності для друзів Зеленського.
Окрім цього, ми тримаємо на контролі ліквідацію наслідків повені на Закарпатті, адже в багатьох селах люди досі мають знищені комунікації і не отримали компенсацій. Та найважливіше – треба таки домогтися повноцінного фінансування заходів (зокрема, берегоукріплення), які унеможливлять такі біди.
На жаль, епідемія коронавірусу лиш набирає обертів, а гроші, які виділялися на боротьбу з ним, закопав у асфальт «дорожній картель». У таких умовах важливо об`єднувати зусилля для допомоги медикам. Уже після виборів я власним коштом відремонтувала апарат ШВЛ для області, але це все одно не замінить тієї системної роботи, яку варто було робити з весни, і яку провалила влада. Не знаю, наскільки атрофованою має бути совість, аби за 9 місяців, маючи мільярди в спеціальному фонді, не спромогтися забезпечити людей бодай киснем…
Яким, на Вашу думку, буде 2021-й?
У мене немає особливого оптимізму на 2021 рік. Схоже, найстрашніші дні епідемії попереду. У нас немає масового тестування, достатнього забезпечення киснем, плану вакцинації і достатньо коштів на неї, а тим часом є інформація, що новий, небезпечніший, штам коронавірусу вже на Закарпатті…
Хоча перші дні нового року могли бути ще страшнішими, якби не гроші Заходу, який так критикують останнім часом любителі «руского міра» з ОПЗЖ і провладної партії. Хочу надіятися, що ці гроші остаточно не розбестять владу, яка без виконання будь-яких умов отримала 600 млн євро «коронавірусної» кредитної допомоги від ЄС і 300 млн доларів від Світового банку. Боюся, щоб гоп-компанія, котра зараз при владі, сприйняла цей добрий жест як готовність західних партнерів заплющувати очі на зупинку реформ…