Хто такі карпатські русини? Де їх коріння? Як їм живеться в Україні? Що їх турбує в XXI столітті? Свої відповіді на ці запитання пропонує професор Іван Мигович у своїй новій збірці праць «Русини в Україні: тест на європейськість».
Іван Мигович - доктор філософських наук, професор, дійсний член Української академії політичних наук видав збірку праць «Русини в Україні: тест на європейськість». Це видання розраховане на читачів, які цікавляться актуальними проблемами політики й етносоціології.
До книги увійшли парламентські виступи, статті, інтерв’ю та інші матеріали автора за останні роки. У науковому доробку професора Миговича також є понад 60 книг і брошур, близько 260 статей та інших наукових публікацій з філософії, соціології, педагогіки, атеїзму та етики.
«Поштовхом до випуску цього збірника стала стаття «Тест на євопейськість», написана мною разом з народним депутатом України III-VII скликань О.В. Голубом. Опублікована в газеті Верховної Ради «Голос України» за 27 грудня минулого року, вона спричинила чималий резонанс як у Києві, так і в Закарпатті й інших регіонах країни. Це зумовлено зростаючим суспільним інтересом до русинського питання, навколо якого ось уже понад 20 років на різних рівнях точаться наукові дискусії, ідеологічні суперечки, палахкотять політичні пристрасті. Становище і правовий захист русинів в Україні є також об'єктом зацікавлення міжнародної громадськості, зокрема, спеціалізований Комітет ООН у 2006 р. висловив стурбованість з приводу відсутності їх офіційного визнання і дискримінації та включив це питання до свого моніторингу», - пише Іван Мигович у вступній статті до збірки.
Щоб полегшити розуміння вказаної проблеми етносоціального розвитку країни, професор вирішив опублікувати власні матеріали. Подібна спроба вперше була зроблена ним разом з М.П. Макарою - відомим істориком і етнологом - до V Світового конгресу русинів, що відбувся у червні 1999 року в Ужгороді. Відтоді наш малотиражний збірник «Слово за русинів» швидко розійшовся, став бібліографічною рідкістю. Після цього відбулися нові події, процеси. Публікації і документи про них розпорошені, малодоступні читачам. Так, вищезгадану газету Верховної Ради України в області передплачує вузьке коло організацій та осіб. Більшість ЗМІ уникають такої специфічної теми, як русинство, або ж висвітлюють її тенденційно, однобічно, в націоналістичному дусі.
Потреба в об'єктивній інформації на цю специфічну тему зумовлена й тим, що в русинському русі триває природний процес оновлення учасників, омолодження активу. Прибуваюча до нього молода, допитлива зміна з різних причин у суспільних проблемах орієнтується слабо, вона мало що знає про свій родовід. Однак ці особи не хочуть бути манкуртами. Тож їй варто допомогти в етнонаціональному самоусвідомленні і громадянському визначенні.
Автор не претендує на абсолютну істину. Наукова етика велить об'єктивно і відповідально висвітлювати будь-яку тему. Статус українця русинського походження спонукає мене до захисту інтересів і прав співвітчизників як з точки зору моралі, так і з державницьких позицій. При цьому верховенство має міжнародне право, світовий досвід. Цією аксіомою керувався в соціальних дослідженнях, депутатській роботі, видавничій діяльності.
«Пропонуючи добірку матеріалів про русинство, прошу читачів враховувати неминучість повторів у збірниках, фрагментарність окремих думок, природну еволюцію і емоційність оцінок, дискусійність деяких положень, фактів Бажаючим заглибитись в проблему раджу додатково ознайомитись з працями компетентних і сумлінних колег-істориків, культурологів, юристів (рекомендований список літератури додається). Чимало цікавого з цієї тематики опубліковано в періодичному науковому збірнику «Руснацький світ» та русинській пресі. З ними можна ознайомитися в державних бібліотеках і громадських читальнях національно-культурних осередків. Головне - щиро і безкорисливо пройнятися реальними турботами і сподіваннями представників такого унікального і зникаючого етносу, яким виявилися мої брати та сестри на своїй прабатьківщині під Карпатами. Вони мають усі права і підстави для національного визначення й гідного буття. Адже живемо в XXI столітті, прагнемо до справедливого, цивілізованого поступу, дбаємо про краще майбутнє дітей і внуків. При цьому керуємось гуманістичними цінностями справедливості, соціальної рівності І братерства людей різних рас, націй, походження, світоглядів, політичних уподобань», - звертається до читачів автор збірки.