У далекому 1992 році француз Орест Дель Соль приїхав на Закарпаття. Тут згодом одружився і вирішив зайнятися доброю справою – розвиватися місцеве виробництво. Спочатку з однодумцями започаткували сироварню у Нижньому Селищі. Десять років тому Орест, який вже вільно говорить місцевим діалектом, створив еко-ферму «Зелений гай». Сьогодні постачає продукцію по всій Україні.
Орест закінчив у Парижі школу з гастрономії. Каже, в Україні великі можливості розвитку сільського господарства. І ще багато незіпсованої хімікатами землі. Монополізація великими концернами сільгоспвиробництва у Європі лякає Ореста більше, ніж війна та корупція в Україні. «Вибирав собі стиль життя. Не всі так хочуть жити. Я жив у великому місті: тут мені зручно, природа, повітря унікальне і вода унікальна, навіть люди тут добрі. Не вважаю, це не є труд. Я відпочиваю, коли це роблю»,- щиро коментує закарпатський француз.
А все почалося з кози, яку подарували сімейству Дель Соль. Тепер господарство француза – кілька десятків кіз, свині, кролики та корови. Екоферма «Зелений гай» займає 3 гектари і виробляє сир з козячого молока та м’ясопродукти. Ідея господарства- суцільна органіка. Всі продукти повинні бути перероблені на місці. «Люди в Україні шукають натуральний продукт, специфічний смак, - каже Орест. - Зате, що француз, люди хочуть їсти те, що я виробляю. Є дуже багато смачного і натурального у людей, особливо у регіонах гірських. Якщо француз, люди думають що то ліпше, то не завжди правда».
Виробляють на фермі стільки, щоб вистачало для родини, все решту на продаж. На еко-фермі виготовляють кілька сортів ковбас, в’ялять м'ясо, роблять паштети.
«Стараємося годувати всім натуральним, є сиворотка із сироварні і трава. У нас є дві свиноматки, все що родять, годуємо до кінця. По закону треба різати на бойню, а ми в домашніх умовах. Вони мають тут своє життя, у нас мають бути так як ми веселі», - додає господар і показує приміщення, де «дозрівають» ковбаси.-- Це салямі, вже має півтора місяці, це французька в’ялена, ще неготова сохне помалу має сохнути на 60%. Якщо дощ-- волога більша, ми сушимо. Від 5 до 9 тижнів».
Своє рішення щодо вибору країни (а саме зміни Франції на Україну) фермер пояснює так: «Я дуже специфічна людина, свого часу прийшов в Україну, щоб допомогти. Завжди притримуюся такої думки, що людям треба показати, що тут, в Україні, можна тут робити. І не тільки робити, а більш філософськи: тут можна жити, можна бути тут щасливим. А як ви покажете українцям щось позитивне, якщо пріоритетом вважаєте, що те, що виробляється тут, має продаватися за кордон? Для мене це якраз негативний процес. Можливо, наш товар сьогодні такий якісний, що і у Франції й Швейцарії нема такого, а там схоже ще й коштує втричі дорожче. Але суть не в тому, ми заробляємо і тут. Хоча є певні кризові моменти, люди заробляють менше і ми відповідно заробляємо не так, як раніше, але мені вистачає. І буде вистачати».
Дбаючи про органічну продукцію фермер слідкує за умовами утримання тварин: вони повинні мати доступ до відкритого повітря або районів вільного випасу. Тварини ферми «Зелений гай» узагалі не живуть у повністю закритих приміщеннях, розкошуючи на відкритому повітрі.
Орест показує власним прикладом, що в Україні можна успішно жити і господарювати. Фермер уточнює: усі інгредієнти його фірмових смаколиків – місцеві. З-за кордону привозить хіба що спеції, а також, частково, підходи до фермерства. Виробник позитивно оцінює зближення України та ЄС, однак не толерує глобалізацію. «Я – за маленькі фермерські господарства, за маленьких виробників, бо саме вони виготовляють здорову їжу. Я проти тих великих підприємств, тих, хто наймає багато робочих. Сумніваюся, що Україні треба сліпо копіювати ті поширені в Європі правила», - додає Орест дель Соль.
На питання, як вдається стільки років працювати успішно в Україні, де процвітає корупція, відповідає: «Зараз набагато легше, ніж було раніше, - веде далі господар. - Коли ми відкривали сироварню, пам'ятаю, було чимало проблем – і очисні споруди йшли перевіряти, і технологію, і технологів. Думали, якщо є інвестор, то зараз всі будемо багаті біля нього. Це неправильно. Зараз один плюс економічної кризи – контролюючі служби стали набагато більш нормальні. Вони почали розуміти, що важливо, щоб взагалі були підприємці. Бо якщо постійно ходити з перевірками, то частина з них просто піде у тінь. Раніше я боровся з пожежниками, зараз не чую про проблеми з ними. Податкового тиску теж не відчуваю. Єдиний податок не вважаю, що високий. Навпаки, міг би бути й вищий».
Шість років тому Орест із місцевими бізнесменами створили «Асоціацію виробників Закарпаття». Всі виробники різні, але цінності у них спільні і стоять вище, ніж виключно заробляння грошей. Найголовніше- виробляти продукцію, яка несе у собі певну культуру. Це всіх і об’єднує. Ось що ставлять в основу своєї роботи сучасні фермери і підприємці сільськогосподарської сфери: культура виробництва та екологічність (місце, технології, сировини (з регіону), споживання, унікальність - продукти з регіону, культура ставлення до споживача, ставлення до родини, віра в себе (працюю вдома), гордість за професію, культура здоров’я та смаку, робота разом, соціальна відповідальність та підтримка.
І прагнуть, щоб покупці звертали увагу не тільки на органічність продукції, а й, передусім, на те, що вона виготовлена поруч. Бо десять років тому люди майже не купували закарпатські продукти, зізнається Орест, який не втомлюється популяризувати все українське.
Ганна Твердохліб, фото автора і з сторінки ФБ