Історію розповів Іван Кузович.
Розпочалсоя все з того, що добрий знайомий чоловіка, працівник одного з ужгородських підприємств, запримітив у вентиляторі цеху малого яструба – знесиленого, але неушкодженого.
"Окрім води птах нічого не хотів. Швидко звик до людини, почав ставитися до нього як рятівника (видно, залишився без рідних). Додому до нового господаря маленький, завбільшки з голуба, яструб дістався, міцно закріпившись на плечі людини (мені чомусь пригадався літературний персонаж Джон Сільвер з папугою на прізвисько «Капітан Флінт», тільки не було чути криків «Піастри, піастри, піастри!»).
Подружився з юним хижаком і я, відчув на власній шкурі гострі пазури, від котрих відчепитись непросто. Отримав і кілька легких уколів дзьоба у пальці. Але тваринка швидко звикла до мене, почала більше довіряти, з цікавістю заглядала в об’єктив. Переночував яструб в хаті, а цілий день пролежав надворі, у відкритій клітці. Воду пив тільки з крана, а ще сподобалося йому свіже молоко. І більше нічого. Є сподівання, що птах скоро буде їсти й щось суттєвіше, навчиться літати і попрямує до найближчого лісу. А може когось з фахівців-орнітологів зацікавить цей випадок і вони прийдуть на допомогу пернатому. У нашій природі важлива кожна особина тваринного світу",- розповів Іван Кузович.
"Розв'язка історії з юним яструбом настала на другий день його перебування у рятівника. Крилатий, звичайно, мало їв – звик до маминих делікатесів вже практично перероблених і готових до споживання. Але пив воду, молоко, трошки спробував щось із запропонованого відвареного і подрібненого м'яса і обрав собі місцем відпочинку молоду високу черешню. Тут він виглядав вже досить впевненим птахом: перестрибував, розмахуючи крилами, з гілки на гілку, вибирався аж на самісіньку вершину дерева, потім знову ховався від пекучого сонця у затінку крони. Яструба вдалося зафіксувати на черешні, але момент фіналу історії я проґавив – треба було сидіти неподалік у засідці постійно. Очевидці розповідають, що над черешнею з'явився великий яструб, зробивши несамовитий переполох серед курей. А потім свого юного колегу підхопив міцними лапами і полетів у найближчий ліс за річкою Ублянкою, що на околиці Малого Березного. Сподіваюся, що це ось той хеппі енд, про який мріялося. Бо, перефразовуючи знаменитий вислів і застосовуючи його у позитивному значенні, яструб яструбу око не виколе…Спеціалісти тут можуть сказати більше", - написав чоловік.
