80-років минає з часу примусового рекрутингу закарпатських німців до німецької нацистської армії.
Навесні 1940 року бригадефюрер СС Готтлоб Бергер, керівник допоміжного управління штабу СС (SS-Hauptamt), наказав нелегально набрати добровольців до складу СС за вказівкою Генріха Гіммлера: 1000 з Румунії та 500 з Угорщини. В Угорщині голова місцевого Volksbund Франц Баш не міг відкрито проводити ефективну пропаганду для просування заявок через антирекрутингову політику уряду Телекі, тому кількість нелегальних заявників з Угорщини була відносно невеликою.
Перша рекрутингова операція СС в Угорщині тривала з 1939 до 1942 року. З метою збереження самобутності німецького етносу в Угорщині на тлі другого ВІденського арбітражу 30 серпня 1940 р. було укладено так звані етнічні угоди як з Румунією, так і з Угорщиною. Конвенція передбачала, що німецькі німці в Угорщині та Румунії зобов'язані бути лояльними до своєї батьківщини. Таким чином, процес, який сприяв вербовці, прискорився. Найяскравішим проявом цього намагання було те, що німецький уряд хотів виключити німецькомовну молодь з організації Levente в Deutsche Jugend, створеної за зразком Hitlerjugend. Основою цієї молодіжної організації були б 500 осіб, які раніше подали документи на «курси вчителя спорту» в Німеччині, які повернулися б до Угорщини після служби та забезпечували військову підготовку німецькомовної молоді в Угорщині. Проте уряд Телекі, скориставшись лазівками в угоді не допускав окремого відділення німецької молоді від організацій Levente.
Навесні 1941 року Volksdeutsche Mittelstelle та Міністерство закордонних справ Німеччини (Auswärtiges Amt) розробили ще один проект конвенції про етнічні групи. Угода передбачала б, що після закінчення служби в армії вони будуть підпорядковуватися виключно керівництву Німеччини. Крім того, за власним бажанням угорські німці могли отримати військову підготовку у Вермахті та Ваффен-СС, і їхня служба там могла бути зарахована як угорська військова служба.
У своєму декреті від 18 грудня 1941 року Гіммлер передбачив вербування 60 000 німців з Угорщини, Румунії та Словаччини до Ваффен-СС. 30 грудня 1941 року Гітлер, сприяючи цій ідеї, наказав створити 86-ю добровольчу дивізію СС (SS-Freiwilligen-Division), яка в основному була створена для боротьби з партизанами. Чимало закарпатських німців після вступу на військову службу були насильно вивезені на Карельський фронт у Фінляндію.
Майже півтори тисячі заяв від закарпатців у волонтерську службу Ваффен-СС
За німецькими даними, загалом 25 709 місцевих німців подали заявки на волонтерську службу до Ваффен-СС в Угорщині протягом 52 днів рекрутування, з яких 7 566 були визнані придатними відповідно до вимог СС. У ноті від 18 листопада 1941 року Дітріх фон Ягов, посол Німеччини в Угорщині до німецького міністерства закордонних справ (Auswärtiges Amt), критикував незаконне вербування СС в Угорщині через побоювання погіршення угорсько-німецьких відносин. Окрім вимоги припинити цю форму вербування, він запропонував відправити додому угорських німців, які вже служили в СС. Німецький уряд вирішив не піддавати німецько-угорські відносини політичному ризику, тому Карл Веркмайстер, радник посольства Німеччини в Будапешті, надіслав до Міністерства закордонних справ Німеччини таку заяву про результати набору в Угорщині, і зокрема інформацію щодо Закарпаття:
"Кількість заяв в регіоні Закарпаття, так званий 8-й жандармський регіон, (Унг, Берег, Мараморош, Угоча) - 1414, відмовлено - 475, зараховано до СС - 406, зараховано до складу солдат Вермахту - 533.."
З них, Нижній Коропець - 14, Драчино - 10, Пузняківці - 7, Софія - 6, Дуби - 15, Нижня Грабівниця - 16, Рахів - 20, Руська Мокра - 37, Усть-Чорна - 96, Шенборн - 11, Кучава - 4, Свалява - 20, Лалово - 6, Яблунів - 3, Кобалевиця - 3, Синяк - 15, Довге - 8, Верхній Коропець - 11, Лопухів - 3, Ботар -12, Павшино - 25, Коноплівці - 3, Грабово - 10, Березинка - 6, Барбово - 21, Мала Мартинка - 1, Сусково - 23, Німецька Мокра - 4, Чинадієво - 7
Рекрутингова кампанія в Угорщині йшла дуже повільно, і лише до лютого 1944 року їй вдалося завербувати ще 20 000 осіб на відповідній конвенції, знову ж таки через більшість із них із Бач-Кішкуна та Північної Трансільванії. Завдяки цьому кількість німецьких добровольців СС в Угорщині того часу зросла до 40 тис., майже 2 тис. служили в німецькому вермахті, 35 тис. в угорській армії. Порівняно з населенням інших етнічних груп, тоді в СС служили 10% німців Румунії та 3% німців Угорщини.
Після того, як Угорщина потрапила під пряму німецьку окупацію в березні 1944 року, Німеччина отримала можливість широко використовувати людські резерви набору угорських громадян до лав СС.
Угорський уряд погодився вербувати угорських громадян віком 18-30 років
Під час свого візиту до Угорщини з 6 по 9 січня 1942 року міністр закордонних справ Ріббентроп відкрито попросив прем’єр-міністра Бардосі дозволити 20 000 німецьким військовим з Ваффен-СС служити в Угорщині, що посилить участь Угорщини у німецько-радянській війні.
Другий етап рекрутингу розпочався 14 січня 1942 року, коли Німеччина нарешті отримала умови від угорського уряду, які наступного дня передані німецькому міністерству закордонних справ:
1. До Ваффен-СС можуть бути зараховані лише добровольці «фольксдойч».
2. У кожному випадку необхідно отримати письмову згоду батьків.
3. З боку Німеччини необхідно забезпечити, щоб відповідні особи були негайно натуралізовані в Німеччині, які потім втратять своє угорське громадянство.
Для уточнення деталей спецуправління СС направило до Угорщини оберштурмбанфюрера СС Віктора Нагелера та доручило німецькому посольству вжити необхідних заходів. 12 лютого 1942 р. між послом Дітріхом фон Яговом та міністром оборони Каролі Бартою було досягнуто остаточної усної домовленості щодо офіційного набору до СС. 19 лютого міністерство закордонних справ Угорщини надіслало до посольства Німеччини у м. Німеччині усний перелік умов. Основними пунктами Конвенції були такі:
- Угорський уряд погоджується вербувати угорських громадян віком 18-30 років до Ваффен-СС на добровільних засадах, незалежно від того, чи є вони членами Volksbund в Угорщині чи ні.
- Кваліфіковані військовослужбовці та військовослужбовці можуть прийматися на службу лише у разі позбавлення їх виконання обов'язків.
– Кількість новобранців може бути 20 тисяч.
- Набір здійснюється організацією Volksbund в Угорщині, при повному виключенні преси та громадськості.
– Неповнолітні (у віці до 24 років у 1942 році) повинні подати письмову згоду батьків (або законного опікуна) до компетентних адміністративних органів Угорщини після того, як їх придатність буде виявлено, в якій батьки висловлюють свою підтримку щодо їхнього вступу та, таким чином, їхнього звільнення. від угорської армії.
- комітети СС, в яких мають засідати один представник Угорської королівської армії та один представник місцевої влади, передають усі особисті матеріали разом із заявами оберштурмбанфюреру СС Віктору Нагелеру, який зобов’язаний переслати матеріали. до міністра оборони королівства Угорщини.
***
...і трохи історичної статистики часів Другої світової війни від закарпатців:
- перші бої з країнами Осі, напередодні світової війни Закарпаття прийняло 15 березня 1939 року на Красному полі біля міста Хуст
- у березні 1939 року загинуло близько 1 тисячі вояків Карпатської Січі
- на території Закарпаття розташовувалося близько 20 трудових таборів
- більшість із сімдесяти тисяч працівників трудових таборів працювали на Закарпатті. Близько 15 тисяч вивезено на роботи в Угорщину і близько тисячі на роботи в Німеччину – вони стали остарбайтерами
- загальна цифра всіх, хто нелегально перейшов кордон в СРСР, склала б 7,5 тис. осіб.
- звільнено з таборів ГУЛАГу – 2951 втікача
- померли в таборах СРСР - 882 в'язні.
- у кримінальних справах СРСР - немає відомостей про звільнення або смерть 1700 осіб.
- з території Закарпаття було вивезено до концентраційних таборів 183 395 осіб, з них загинуло 114 982. Зокрема, туди потрапило 112,5 тисяч євреїв, з яких 104 тисячі загинуло
Закарпатці воювали в чотирьох різних за своїм складом, ідеологіями і завданнями арміях:
- чехословацькій: Перша Чехословацька окрема бригада– 7100 закарпатських українців. У 38-у армію (генерал-полковник Кирило Москаленко) 1-го Українського фронту входив 1-й чехословацький армійський корпус. Його чисельність становила 17 тисяч бійців, серед них — 7,1 тисячі закарпатських українців. Це 42 % особового складу корпусу.
- радянській: 20 тисяч, в тому числі 535 жінок
- угорській: понад 50 тисяч закарпатців, більшість загинуло під Воронежем. 1-а угорська (командувач — генерал-полковник Бела Міклош) розташовувалася приблизно в межах сучасного Закарпаття, а штаб знаходився в Хусті.
- німецькій представники німецької національності краю призначалися на службу в німецьку армію згідно з угодою між угорськими і німецькими військовими відомствами: 939 чоловік
- воювали окремі закарпатці і в чехословацьких частинах у складі союзників – на Близькому Сході, у Північній Африці, навіть в Океанії: найвідоміший з них Михайло Стренк, нагороджений Пурпурним Серцем
- були наші краяни і в УПА, ОУН та інших повстанських загонах
- загалом 50.300 закарпатців у складі різних формувань брали участь в антигітлерівській боротьбі.
- діяло тридцять антирадянських груп і організацій: відомі керівники А. Цуга, Д.Бандусяк, В. Потушняк, (Донской), М. Киштулинець.
- партизанські загони і з'єднання, в яких воювало понад 2 тисячі закарпатців: відомі керівники О. Борканюк Ф. Патакі Г. Володін, І. Мельников. І. Косіш. В. Лавров, В. Хомеюс. Д. Уста, І. Прищепа, М. Перечинський, В. Русин. У Закарпаття упродовж липня-жовтня 1944 року по лінії Українського штабу партизанського руху (знаходився у Москві) десантували 8 загонів загальною чисельністю 158 диверсантів, приблизно по двадцять осіб у кожному. Вони розрослися сумарно у двадцять разів і досягнули свого максимуму в 2,7 тисячі партизанів, яким допомагала майже тисяча підпільників із партизанського резерву. Ці фактично радянські напіввійськові загони провели близько 130 операцій та диверсій, знищивши до 3,6 тисячі ворогів, а майже 2 тисячі захопили в полон. Якого-небудь істотного впливу на військово-стратегічний сценарій вони не справили.
Особливості ІІ-ої Світової війни в Закарпатті:
- система Арпада: 99 опорних пунктів оборони, 759 дотів і дзотів, 400 дерев’яно-земляних укріплень та інших перепон.
- Східно-Карпатська операція, яка складалася з двох одночасно виконуваних підоперацій – Карпато-Дуклянської (силами 1-ї гвардійської армії 4-го Українського фронту, а також 38-ї армії 1-го Українського фронту, до якої входив і чехословацький корпус) та Карпато-Ужгородської (силами 18-ї армії і 17-го корпусу). В боях за Ужгород 10 частин отримали почесне звання Ужгородських, 11 з’єднань і частин нагороджено орденами, понад 10 тисяч чоловік – орденами і медалями, 30 стали Героями Радянського Союзу. 10 060 убитих, 41 387 поранених, 1 806 пропалих безвісти
- з боку країн Осі в Східно-Карпатській операції армійська група генерала Хейнріці у складі 1-ї німецької танкової армії і 1-ї угорської армії – усього 18 дивізій і 2 гірсько-стрілецькі бригади, 320 тисяч солдатів, 2500 гармат і мінометів. 66 000 чоловік убитими і пораненими, а 28 тисяч – полоненими.
- у боях за Дуклю загинуло близько 800 закарпатців, їхній прах покоїться тепер на двох державних кладовищах- музеях: у м. Дуклі (Польща) та м. Свиднику (Словаччина).
- закарпатці Герої Радянського Союзу – танкіст Степан Вайда, підпільник Олексій Борканюк
- 31 закарпатець є у списку Праведників народів світу за порятунок євреїв від Голокосту.
- нині на Закарпатті – 42 військові кладовища і окремі братські могили, в яких поховано 3 147 радянських воїнів. Найбільшим є Пагорб Слави в Ужгороді, де спочивають 924 бійці. Також в області є 270 пам’ятників і пам’ятних знаків про Другу світову війну.
Найвідоміша фотографія з головним союзницьким прапором Перемоги було встановлено нашим земляком – Михайло Стренком
Михайло Стренк – русин-українець, сержант Корпусу морської піхоти США, учасник бойових дій в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні під час Другої світової війни. Був серед шести військовослужбовців, які підняли прапор США над островом Іодзіма.
Федір Шандор для Zaholovok.com.ua