У 1996 році в США вийшов у світ фільм-катастрофа «День Незалежності». За сценарієм прибульці на велетенських космічних кораблях одного дня прилетіли на Землю, щоб захопити її.
Перша серія «Зе-президент»
Якби минулого року під час військового параду на Хрещатику до Дня Незалежності хтось сказав Петру Порошенку, що він програє президентські вибори Володимиру Зеленському, партія «Слуга Народу» отримає монобільшість в парламенті, а сам Петро Олексійович ходитиме в ДБР свідчити у 12 кримінальних справах, то власник «Рошена», напевне, похлопав би сміливця по спині й розсміявся йому в обличчя.
Якби торік у серпні хтось спитав у Юлії Тимошенко, якій усі без винятку соціологічні опитування прогнозували перемогу на виборах президента, що вона робитиме, коли за три місяці втратить 10 % голосів виборців і не пройде до другого туру, вона б запідозрила, що це провокатор-«порохобот» відпрацьовує замовлення.
Коли ти роками займаєшся політикою, знаєш всіх лідерів партій, громадських активістів, олігархів, ти знаєш, чого можна очікувати від людей, кого слід уникати, з ким домовлятися. Тобі зрозуміла логіка дій тих, хто при владі й тих, хто в опозиції, ти думаєш, що можеш дещо спрогнозувати і зіграти на випередження… Одним словом, ні Петро Олексійович ні Юлія Володимирівна не вірили у «прибульців», які з‘являться нізвідки й на прозорих і чесних виборах захоплять усю владу в країні.
Катастрофа почала ставати реальністю, коли за 60 днів до виборів у штабі П. Порошенка продовжували бачити загрозу в Ю. Тимошенко, а Юлія Володимирівна була переконана, що виборці В. Зеленського або не дійдуть до дільниць в день голосування, або в останній момент передумають за нього голосувати й таки підтримають більш досвідчених кандидатів.
Друга серія «Зе-парламент»
Якщо класифікувати вибори за фактами підкупу, то вийде, що вибори Президента, як правило, найбільш чесні й прозорі. Парламентські рясніють підкупом на мажоритарних округах, а місцеві – найбільш брудні в плані використання грошей для купівлі голосів.
Так от друга серія фільму-катастрофи для політиків-старожилів, після якої ЗЕ-люди остаточно захопили владу в країні, - це позачергові вибори до Верховної Ради.
Ю. Тимошенко й П. Порошенко погодилися на позачергові вибори до Парламенту, бо:
1. В обох був хороший стартовий рейтинг після президентських виборів.
2. Навчені й підготовлені члени комісій та спостерігачі.
3. В Порошенка сподівалися, що його 25 % голосів в другому турі збережуться і конвертуються в голоси на парламентських виборах.
4. Порошенко розраховував провести багато своїх не бідних людей на мажоритарних округах
5. Тимошенко – єдина, хто має реальну політичну партію «Батьківщина» і реальну мережу осередків майже в кожному населеному пункті країни.
Те, що в новоствореній партії Порошенка «ЄС» націлилися на 25 %, в «Батьківщині» реально ставили планку в районі 20 %, а насправді отримали по 8%, стало холодним душем в літню спеку.
В «ЄС» не очікували, що в базовій Львівськй області їх випередить новостворена партія С. Вакарчука «Голос», а з мажоритаркою «пролетать» так сильно.
В «Батьківщині» явно сподівалися на більший відсоток партії, адже саме в липні 2019 р. партія відзначила 20 років свого існування. Роки партійного будівництва, підбору кадрів, різноманітних заходів та спільних акцій не стали вирішальним фактором на цих виборах. Натомість нікому не відома, нещодавно створена «Слуга Народу» отримала небачену підтримку людей.
Судячи із поведінки самого Зеленського, такого не очікували й вони. Адже одразу ж після оголошення екзит-полів президент заявив, що готовий говорити із Вакарчуком про посаду керівника Уряду, однак коли з‘ясувалося, що «СН» набирає 254 мандати про цю розмову забули.
Очевидно, що значний відсоток тих, хто голосував «За» «ЗЕ» голосували проти Петра Порошенка, тому для цих виборців відкриття кримінальних проваджень проти колишнього ґаранта є закономірним і очікуваним. Порошенку ж не залишається нічого іншого, ніж критикувати «Зе-команду» і говорити про розправу та політичне замовлення.
У таборі Ю. Тимошенко взяли паузу: президента підтримують, однак є розбіжності з питання продажу сільськогосподарської землі та першочергових законів.
Аналогія з прибульцями виникла через те, що, напевно, ще рік тому багато хто з теперішніх депутатів, навіть не мріяв про політичну кар‘єру. Крім того, в українській історії така концентрація влади в однієї політичної сили є унікальним явищем (СРСР та КПРС не рахуємо), У ВР, де одні й ті ж обранці сидять по кілька скликань, тепер буде 80% нових обличь. Цікаво також, що новообраних ЗЕ-депутатів у фейсбук-спільноті прихильників Петра Олексійовича сприймають, як людей «не від світу цього» усіляко кепкуючи з них.
Як би там не було, вже з початком роботи нової Верховної Ради «Зе-команді» не залишиться нічого, крім як працювати. Вони отримають всі лаври в разі успіху і нестимуть всю відповідальність у разі провалу реформ, а радше невиправданих очікувань.
Зрештою, всі чули обіцянку Володимира Зеленського про те, що він йде в президенти тільки на один термін. В нього є унікальна можливість довести, що за 5 років позасистемні «прибульці» можуть змінити країну на краще, при цьому не ставши частиною системи.
Замість третьої серії
Схоже тріумфальний похід за владою ЗЕ-команди зупиниться на виборах до ВР. Очевидно, що третіх виборів – місцевих – ми цього року вже не побачимо. І справа навіть не в тому, що важко знайти підстави для їх призначення, а радше через те, що нема впевненості в результаті.
Приміром, навряд чи Зе-кандидат-мажоритарник Олександр Пекар, який ледь не став нардепом в 68-му окрузі, зможе претендувати на посаду мера Ужгорода.
Те, що на парламентських виборах «Слуги народу» отримали в Закарпатті майже 50% голосів зовсім не означає, що вони їх отримають на виборах до обласної ради, чи Ужгородської міської.
До прикладу, угорська громада Закарпаття, яка не мала своєї партії на виборах до ВР, підтримала «СН», хоча в списках Зе-команди не знайшлося жодного Зе-угорця, відтак угорці залишилася без нардепів.
Якщо будуть місцеві вибори, то цього разу «угорські голоси» отримають переважно їхні партії та кандидати.
Про те, які «дивні» речі трапляються на місцевих виборах, можна дізнатися із результатів попередніх виборів. Приміром, майже половину місць у Хустській міськраді (16 з 34) отримали представники нікому не відомої в масштабах країни партії «Конкретних справ». А в Ужгородській міськраді з‘явилася фракція з 5 депутатів партії «Патріот», до слова, стільки ж депутатів в обласному центрі отримала й провладна тоді партія П. Порошенка.
Цікаво, що на позачергових виборах до ВР 21 липня партія «Патріот» посіла 19 місце з 22-х, набравши 0,11%. Але в розрізі голосування по регіонам, найбільше прихильників «Патріота» виявилося саме в Закарпатті, де цю партію підтримали 0,5 % виборців.
Якщо подивитися на ще давніші вибори, то можна згадати час, коли фактично у всіх місцевих радах Закарпаття більшість мали представники партії «Єдиний центр», при тому, що на всеукраїнському рівні цю партію навіть не вносили до списку соціологічних опитувань.
Виборчий кодекс, який встигли проголосувати депутати попереднього скликання, зробить місцеві вибори більш залежними від партій, принаймні, у містах, де понад 90 тисяч виборців. Однак за задумом екс-нардепів, вступити в дію цей кодекс має з 2023 року. Такий запобіжник собі придумали гречкосії й любителі мажоритарки. Вони вочевидь не очікували, що в наступному скликанні буде монобільшість, яка запросто зможе змінити термін вступу в дії цього кодексу.
Одним словом, ще раз хайпанути й захопити місцеві ради наскоком «Зе-команді» не вдасться.
А про те, якою буде підтримка «ЗЕ», приміром, восени 2020 року можна тільки здогадуватися.
Іван Колодій для Zaholovok.com.ua
Матеріал підготовано у рамках проекту Ужгородського прес-клубу «Створення виборчої медіа-майстерні на Закарпатті -2019» за підтримки Української медійної програми (Інтерньюз).