В Ужгородському прес-клубі відбувся форум з питань децентралізації «Зупинити не можна продовжити. Де поставити кому в децентралізації?». Захід був присвячений з'ясуванню перспектив децентралізації загалом в Україні та в Закарпатській області зокрема. Під час Форуму свою думку про хід реформи висловили провідні всеукраїнські експерти у сфері децентралізації та місцевого розвитку, а саме Олександр Солонтай, Ольга Омельчук, Руслан Рохов, Володимир Феськов, Олександр Коваль. До розмови також долучились сільські, селищні та міські голови в Закарпатській області.
Володимир Феськов розповів про основні виклики на кінець 2020 року в сфері децентралізації. За його словами, одна з основних проблем у новостворених громадах на Закарпатті – неповне розуміння, як рухатися далі. «Пройшли вибори в 64 територіальних громадах. Вони фактично були сформовані в дуже непростий, навіть складний політичний період на Закарпатті, коли не було такої тісної взаємодії між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, було неповне розуміння того, як повинні формуватися ці громади плюс політичний контекст чомусь переважав над контекстом добровільності – бажання самої громади до об’єднання і, власне, її можливостей, спроможності. Тому практично до травня минулого року у нас не було зафіксовано розуміння, в якій кількості і в якій формі це має запрацювати з 2021 року», – зазначив Володимир Феськов.
«Виборча система створила умови, при яких фактично половина територіальних громад формувалася через політичні середовища. Нині маємо ситуацію, що в останні два тижні року відбуваються перші сесії, приймаються важливі рішення, прийняття бюджетів, адже місцеві ради повинні до кінця року закрити низку питань щодо того, у якому форматі вони бачать свою роботу у 2021 році. Однак, разом з тим, новообрані депутати, які мають голосувати за бюджет, часто абсолютно не розуміють, які виглядатимуть виконавчі органи місцевої влади», – додав він.
Також Володимир Феськов вважає, що чіткого розуміння, як має працювати орган місцевого самоврядування, досі немає в маленьких громадах: «Спілкуючись із сільськими, селищними головами майже щодня, допомагаючи їм готувати проекти рішень фактично вже до других сесій, найбільше переживання і найбільша концентрація уваги стосується саме того, в якому вигляді і в якому форматі має працювати орган місцевого самоврядування. Бюджети, особливо у невеличких громадах, є не надто радісні. Громади часто розглядають сценарії відмови від старост, від заступників тому що об’єктивно немає можливості платили заробітну плату працівникам. Це стосується, наприклад, Служби у справах дітей, яка має запрацювати 2021 року у кожній територіальній громаді, або зарплати службовцю, який буде опікуватись освітою, культурою, державними закупівлями, – а це є те, без чого громада не зможе надавати якісні послуги».
Експерт також наголосив, що труднощів ситуації додає і те, що наразі новоствореним громадам дуже бракує вчасної методичної підтримки з боку органів виконавчої влади. «Йдеться про адміністрації, бо вони найбільше проінформовані в силу своїх функцій, але при цьому є одними з найбільш пасивних учасників цього процесу. Мала бути запропонована карта дій – як і що громади повинні зробити терміново, щоб у 2021 році почати якісно працювати», – вважає Володимир Феськов.
«Більшість керівників новостворених громад – розгублені. Якщо раніше в раді був тільки сільський голова, депутати, бухгалтер, то зараз громаді потрібно будувати чітку структуру. Це має бути мікро-модель міста в селі. Питання потрібно було вирішувати раніше і плавно перейти до нової системи організації роботи, - переконаний Олександр Коваль. - Із 64 громад на Закарпатті тільки 15 будуть лідерами процесу. Це ті громади, які були попередньо сформовані, у них є модель, вони знають що робити. Інші новостворені, грубо кажучи, не розуміють, що їм робити. Але зірки тягнуться до зірок, а невдахи – до невдах. Тому я би рекомендував кооперуватися, розвиватися разом. І спільно досягати результатів».
Також Олександр Коваль торкнувся теми розвитку громад у сфері туризму: «Треба ставити цілі. Збільшувати цінність тих ресурсів, послуг, які пропонують громади. Якщо говорити про локальну економіку, то на цьому етапі ми рекомендуємо проводити аналіз, оцінку ресурсів. Історико-культурних, природних, географічних та інших. Сьогодні адміністративно створені громади є на карті України. Я би рекомендував робити з них бренди. Говорити про них, активно просувати, збільшувати цінність, додану вартість, щоби потенційні інвестори, потенційні жителі мали бажання приїхати сюди працювати. Цілі мають бути реальні, в залежності від того, які є ресурси. І можливості треба максимально використовувати, а не просто говорити про ці можливості. Бо часто є потенціал, але нема продукту. Десятками років», – зазначив експерт.
Ольга Омельчук розповіла про проблему з районними радами на всеукраїнському рівні та поцікавилась ставленням до цього питання на Закарпатті: «Реформа могла би бути успішною обов’язково за умови ліквідації районної ланки – районних рад і адміністрацій. Ми нечітко розуміємо їх повноваження, нечітко розуміємо, за що ми будемо фінансувати апарати районних рад з січня і це питання є в усіх регіонах. Чи актуально вимагати від ВР внести зміни до Конституції, аби ліквідувати районні ради? Не приводити їх до іншої форми, а просто ліквідувати раз і назавжди? І чи готові ви до цього в регіонах?».
«Районі ради були успадковані в силу того, що вони є в Конституції і не оголошувати вибори в них ніхто на себе сміливості не взяв. З іншого боку ми побачили в них можливість допомогти реорганізувати на місцях освітню політику й інші політики, якими і займалися районні ради разом з адміністраціями. Ми фактично відтермінували питання, яке насправді мучить кожного, хто займається місцевим самоврядуванням, однак неминуче до неї повернемося у 2021 році», - зауважив Володимир Феськов.
Присутність районних рад як політичну складову впливу або самоствердження певних політиків, певних партій регіонального рівня бачить Олександр Коваль і вважає, що райради не можуть принести нічого корисного громадам.
Підводячи підсумки, Володимир Феськов зазначив: «Політичне рішення завершувати перший етап реформи місцевими виборами 25 жовтня був ризикований. І ці ризики при поганій координації і поганому прогнозуванню якраз і повилазили. Ми отримали величезну кількість громад, яким потрібно за півтора місця зробити те, що класично було складним. Експеримент, на який ми пішли, поки що виглядає не яскраво не симпатично. Нема тут історії успіху. Не так просто це дається і дуже непросто це буде вирішуватися у наступному році».
Підсумки форуму та пропозиції будуть надіслані ключовим особам, які ухвалюють рішення, в тому числі Президенту, Кабінету Міністрів та Верховній Раді України, а також міжнародним організаціям та проектам, які здійснюють супровід та підтримку реформ.