В Ужгороді віднедавна запрацювала публічна пральня для переселенців «Булька» (пл. Б. Хмельницького, 19). Пропрати та попрасувати речі тут можна безкоштовно. А водночас і випити кави та, якщо є потреба, зайняти дітей на дитячому майданчику, розташованому у цьому ж приміщенні. Організував першу пральню-кав’ярню Благодійний фонд "Карітас-Caritas" Мукачівської греко-католицької єпархії. І вже з першого дня відкриття стало зрозуміло, що фонд зробив велику справу і суттєво полегшив життя вимушених переселенців в Ужгороді та околицях.
Тетяна з трьома дітьми вже тривалий час живе біля Ужгорода, у помешканні нема ні пральної машини, ні ванни, ні гарячої води. Жінка – переселенка з Києва, але це вже вдруге. Перший раз тікали з сім’єю з Маріуполя.
«Я зайшла у ФБ і побачила гарну для себе новину, - говорить про відкриття пральні Тетяна. - Це дуже потрібна послуга, у мене 3 дітей. І коли немає нічого, а треба прати великі речі, це гарна пропозиція. Сушити речі нам не потрібно, посушимо у себе».
Ірина Павлич, адміністраторка пральні-кав’ярні «Булька» зустрічає гостей закладу та приймає від них речі. Все ретельно записує і, коли одяг чи постільна білизна випрані й висушені, телефонує, що можна приходити. «Розраховую час, бо якщо велике завантаження, то годину-дві треба зачекати. За той час у нас можна відпочити у кав’ярні, а дітки- погратися. Працює у нас двоє дівчат, поки справляємося, але маємо чергу, - пояснює Ірина. – З техніки: чотири сушильні машини, є дві великі пральні машини на 17 кг і 4 маленькі. Є порошки, засоби для видалення плям, які надають наші благодійники з Австрії та Німеччини. Можна прати і своїми засобами».
За словами адміністраторки, вже у перший день відкриття пральня отримала велике замовлення із спорткомплексу «Юність», потім почали привозити речі з інших установ. Досі переселенці знаходили різні шляхи випрати речі, якщо вдавалося. Або місцеві мешканці допомагали, або шукали гуртожитки з пральними машинами. Але ще була проблема висушити великі речі. «Я в себе вдома теж прала речі переселенців»,- додає Ірина Павлич.
У «Бульці» кажуть, що колись в Ужгороді була комерційна пральня, але закрилася. Проект «Карітасу» з’явився тоді, коли волонтери та благодійники почали зустрічатися з переселенцями та відвідувати їхні заклади проживання, з мінімальними умовами. «Особливо, коли ми відвідували переселенців по школах, спорткомплексу «Юність», «Буревісник». Власне та велика кількість людей спонукала до того, щоб допомогти - розповідає отець Мирослав Русин, директор Благодійного фонду «Карітас» Мукачівської греко-католицької єпархії. – Наш заклад має месидж – нести мир. Щоб люди приходили сюди і єдналися. З одного боку мали змогу випрати речі, з іншого- поспілкуватися за кавою. Карітас у перекладі з італійської – добро, милосердя. Відвідувачі можуть довіряти не тільки свої речі, серця і душі, щоб ми могли зробити їхню буденність трохи кращими».
Крім того для відвідувачів закупили портативні зарядки для ґаджетів, які працюють на сонячних батереях. Зарядити техніку можна прото на терасі, а також всередині приміщення.
Сама «Булька»- є не просто пральня-кав’ярнею, а соціальним простором, в якому вже проводяться заходи для батьків та дітей, та плануються інші активності. Наприклад, зустрічі з цікавими людьми за кавою. Адже від спілкування народжуються хороші емоції, а це важливо у такий складний час, кажуть засновники «Бульки». Вони сподіваються, що їхня ідея розростеться на інші міста та райони Закарпаття, де чимало людей потребують елементарних соціальних послуг.
Публікацію підготовано у рамках проєкту Ужгородського прес-клубу "Інформаційна кампанія "Переселенці на Закарпатті: життя без стереотипів" за підтримки Посольства США в Україні.