Український народний танець— це не просто рухи тіла, під музику. Це душа народу, його історія, традиції, спогади та мрії, втілені в кожному кроці та жесті. Народний танець передає дух народу, його характер, взаємини з природою, вірування. Він є своєрідною «капсулою часу», яка зберігає цінності поколінь. У світі глобалізації, коли культурні кордони стираються і виникає безліч нових сучасних напрямків танцю, народний танець залишається важливим символом національної ідентичності та нагадуванням про неповторну красу і силу традицій. На перший погляд може здатися, що він не здатен конкурувати з яскравими та динамічними сучасними стилями, які стають дедалі популярнішими в Україні. Однак, чи можна вважати це забуттям народного танцю?
Хореограф і керівник ансамблю народного танцю «Тур’янська долина» Едуард Воронич поділився своїм баченням і досвідом: «Для мене танець — це спосіб "літати" душею та думками, а також надихати інших і мріяти». Він зазначив, що основна місія хореографа — зберегти ті рухи, які танцювали ще наші предки сто років тому, надавши їм виразності та підкресливши їхню красу, не втративши при цьому сутність нашої ідентичності та культури. Адже, передаючи народний танець із покоління в покоління, ми забезпечуємо збереження цієї цінної спадщини.
Ансамбль танцю «Тур’янська долина» був заснований у грудні 2000 року Іваном Пастеляком, заслуженим працівником культури України, майже випадково. У складний період після розпаду СРСР, коли можливостей було обмаль, але багато дітей прагнули танцювати, створення колективу стало справжнім «вибухом» чогось нового й позитивного в маленькому селі Тур’ї Ремети. Завдяки ентузіазму й наполегливій праці, ансамбль швидко здобув популярність і став важливою частиною культурного життя регіону.
Сьогодні ансамбль де понад 100 учасників разом із новим керівником Едуардом Вороничем продовжує дарувати глядачам незабутні емоції від народного танцю та допомагає зберегти нашу історію. Він демонструє глядачу українські народні танці різних регіонів України, але більшістю репертуару є танці Закарпаття, відомих хореографів краю: Івана Пастеляка - заслуженого працівника культури України ( Тур'янський, Завбучанські притупи, Мокрянський); Клари Балог - народної артистки України (Бубнарський, Бойківські забави, Дробойка); Михайла Суслікова - народного артиста України (Березняньська карічка). Також, колектив примножує до танцювального репертуару нові хореографічні композиції автором яких є сьогоднішній керівник (Гуцулка, Закарпатська карічка, Посвята громаді, Стародавній чардаш, Гопак, Циганський - (він є танець Закарпатських циган).
Одна з учасниць колективу Євгенія Данило розповіла: «Я обрала народні танці, тому що вони виражають живий зв’язок поколінь, зберігають унікальні обряди та особливий ритм життя. А бути учасником досить відомого колективу, як наш, — це велика честь і відповідальність. Це означає нести традицію, гідно представляти культуру й дарувати радість людям, які приходять на виступи». Як зазначила учасниця танцюючи вже більше 5-ти років, не уявляє себе вже в сучасних напрямках танцю.
Завдяки своїм виступам, колектив не лише представляє наші традиції на українських та закордонних сценах, а й працює над тим, щоб передати ці знання молодшим поколінням. Тому керівник переконаний, що сучасний танець не витіснить народний, оскільки ансамбль виховав багатьох дипломованих хореографів, здатних брати на себе відповідальність за створення колективів і продовження цієї традиції в майбутньому.
Артист танцювальної групи Заслуженого академічного Закарпатського народного хору Сергій Воронич розповідає: «Колектив був заснований 25 вересня 1945 року (тоді називався «Ансамбль пісні й танцю»). Художнім керівником призначили Миколу Добродєєва, а головною балетмейстеркою вирішили зробити Валентину Ангарову. Учасників тоді збирали з різних духовних семінарій та аматорських колективів». Зараз Закарпатський народний хор відіграє велику роль у культурі Закарпаття, адже він об'єднує навколо себе багато інших аматорських та професійних колективів і слугує для них прикладом. Він зберігає та демонструє традиції, автентичність і культурну спадщину, яку залишили нам наші предки.
У 2018 році колектив започаткував проєкт «Зіркове майбутнє Срібної Землі». Щороку в межах цього проєкту проводяться концерти, на яких талановиті діти Закарпаття мають унікальну можливість виступити на одній сцені з артистами та солістами цього славетного колективу. Найголовніша мета цього проєкту — це збереження та популяризація нашого фольклору серед підростаючого покоління.
Однак, діяльність колективу не обмежується лише концертами. Закарпатський народний хор також активно працює над збагаченням репертуару, адаптуючи танці до сучасної сцени, зберігаючи їхню автентичність. Крім того, хор бере участь у міжнародних фестивалях і культурних обмінах, що сприяє поширенню української культури за межами країни. Сергій Воронич підкреслює: «Ми прагнемо не лише зберігати, але й розвивати нашу спадщину, роблячи її актуальною для сучасної аудиторії».
Тож незважаючи на сучасні тенденції, народний танець зберігає свою актуальність. У світі, де глобалізація часто стирає культурні відмінності, саме такі колективи стають справжніми хранителями нашої унікальності. Їхні виступи нагадують, що саме через мистецтво ми можемо донести до світу своє неповторне багатство традицій, і що наша культура заслуговує на те, щоб її знали, поважали, популяризували і не забували.
Ванесса Коряк, студентка кафедри журналістики