Під час виконання бойових завдань на Харківщині прикордонники Чопського загону прихистили двох котів – Гері та Потерпілу, які прийшли до їхніх позицій. Невдовзі коти стали повноправними членами підрозділу: сумлінно ловлять мишей, які псують речі та запаси, а також створюють відчуття затишку там, де його особливо бракує.
Історією про доброту, яка на чотирьох лапах прийшла на позиції до прикордонників Чопського загону на Харківщині, поділилися у середу, 5 серпня, у Західному регіональному управлінні Держприкордонслужби.
Першим прикордонники прихистили Гері. Він прийшов до їхніх позицій просто з поля. Звідки він узявся - невідомо. У радіусі понад півтора кілометра не було жодного населеного пункту.
Спочатку пухнастий гість боявся і лише здалеку спостерігав за військовими. Прикордонники майже півтора тижня терпляче підгодовували його, поступово завойовуючи довіру. За його обережністю ховався надзвичайно лагідний характер. Щойно хлопці лягали відпочити, Гері вмощувався поруч, клав голову комусь на груди або тулився до боку. Здавалося, він добре розумів: навіть найсильнішим захисникам інколи потрібні тепло і спокій.
Згодом на позиціях оселилася ще одна гостя - руда кішка. На відміну від Гері, вона швидко зрозуміла, що тут її нагодують і не скривдять. Так само швидко показала й свій характер. Якщо двері бліндажа були зачинені, коли їй хотілося зайти або вийти, про це одразу дізнавалися всі. Кішка голосно й наполегливо вимагала відчинити двері. За цю звичку її назвали Потерпілою.
Невдовзі обидва коти стали повноправними членами підрозділу. Вони сумлінно ловили мишей, які псували речі та запаси. Та, за словами прикордонників, їхня допомога була значно важливішою: Гері й Потерпіла створювали відчуття затишку там, де його особливо бракувало.
Щойно починався обстріл, коти, де б не були, одразу бігли до прикордонників. Тулилися поруч і разом перечікували небезпеку.
«Я грію котів, коти гріють мене. Усім тепло, усім затишно», – розповідає прикордонник із позивним Frozen.
А коли все стихало, поверталися до звичних котячих справ - щоправда, спочатку неодмінно перевіряли, чи не знайдеться для них щось смачненьке.
Після ротації забрати Гері та Потерпілу із собою не вдалося: вихід із позицій був надто складним. Проте тварин передали побратимам, які нині виконують там бойові завдання та продовжують про них піклуватися.
Тож Гері й Потерпіла залишаються на своїй особливій службі: ловлять мишей, зігрівають захисників, нагадують про дім і щодня доводять - навіть серед війни завжди залишається місце для доброти.
