Приємна звістка недавно надійшла з Німеччини: масив букових пралісів Національного природного парку «Синевир» зареєстровано кандидатом на включення до списку природних об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Нагадаємо читачам, що у список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО внесено 7 українських об’єктів, 6 з яких належать до культурного типу. Єдиний вітчизняний об’єкт природного типу, який отримав авторитетне визнання у 2007 році, – «Букові праліси Карпат». До нього увійшли масиви пралісів Карпатського біосферного заповідника, Ужанського національного природного парку, а також Словаччини. Через чотири роки Комітет у справах всесвітньої спадщини ЮНЕСКО розширив список об’єкту «Букові праліси Карпат», додавши ще й давні букові ліси Німеччини. Таким чином була сформована транснаціональна природоохоронна територія з 15 кластерів, яка охоплює природний ареал поширення бука лісового від Українських Карпат до берегів Балтії.
У той же час розпочалося активне дослідження природних лісів бука у Національному природному парку «Синевир».
З метою визначення стану натуральності букових пралісів Національного природного парку «Синевир», встановлення синтаксономічного стану ключових ділянок букових пралісів, на території парку протягом 2011-2014 років проведено ряд науково-дослідних експедицій, у ході яких зібрано великий обсяг матеріалів.
– Я щиро вдячний науковцям, які доклади чимало зусиль, щоб досліджувати праліси НПП «Синевир», – каже директор парку Микола Дербак. – Особливо хочеться відзначити результативність експедицій, до яких входили фахівці Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, доктори біологічних наук Павло Устименко, Дмитро Дубина, Світлана Зиман, Ірина Дудка, а також заступник директора НПП «Синевир» з науково-дослідної роботи, кандидат біологічних наук Юрій Тюх, наукові співробітники парку Юрій Ярема і Микола Ярема. Вчені встановили, що ділянки букових лісів у Колочавському, Квасовецькому, Синевирському, Вільшанському і Остріцькому природоохоронних науково-дослідних відділеннях за всіма ознаками мають виразний пралісовий характер. Вони знаходяться на висоті 800-1000 м. над рівнем моря у важкодоступних місцях, здебільшого в приполонинній частині гірських схилів.
За словами керівника парку, науковці зробили 12 геоботанічних описів ключових ділянок букових пралісів парку з визначенням географічних координат і встановили, що вони відзначаються синтаксономічним різноманіттям. У пралісових масивах НПП «Синевир» зосереджене значне біологічне різноманіття, яке має велике наукове значення. Не випадково за цими ділянками закріпилася слава живої природної лабораторії, де можна вивчати різні природні процеси.
Висновки вчених щодо Синевирських пралісів отримали схвальні рецензії і підтримку багатьох їхніх колег. Ще б пак, адже виокремлено два кластери: Вільшансько-Квасовецький, площею 1873 га та Колочавсько-Синевирський, площею 2399,7 га. Тепер, ставши кандидатом на включення до списку природних об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, у НПП «Синевир» щиро сподіваються, що номінація «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини» буде розширена за рахунок цих двох кластерів. Крім того, в установі активно працюють над матеріалами щодо розширення території парку за рахунок урочищ Вільшанка і Кам’янка, де також збереглися природні ліси, котрі претендують на статус пралісів. Цими природними об’єктами вже зацікавилися Франкфуртське зоологічне товариство і Українське товариство охорони птахів, які зараз реалізують проект «Збереження Карпатських пралісів», - пише НПП "Синевир".