Богдан Мариконь, учитель французької мови, філуменіст та дослідник геральдики Закарпаття.
Все це та багато інших цікавих вмінь перемішалися у одній людині. Здобрене тягою до історичних досліджень та архівних пошуків у купі дало свій результат — цілих 5 книг, кожна з яких унікальним доробком автора.
Про свої здобутки Богдан Мариконь розповідав 9 грудня в Ужгороді у рамках акції “Письменник за прилавком”.
Участь у ній письменник бере не вперше і вважає акцію вкрай потрібною.
“По-перше, це популяризація книжкового видання. По-друге, людина, яка здійснює чи журналістську, чи дослідницьку роботу, яка написала книжки, - про неї повинні знати”, - розповів Богдан Мариконь. І згадав, що став більш-менш відомим після великої прес-конференції 2010 року.
Втім ще до видання книжок поряд з учителюванням він займався не тільки історичною тематикою, але це і філософські та мовознавчі аспекти, періодика тощо. Та зрештою історія перемогла.
“Мене цікавить історія як предмет як наука. Є у ній такі місця, які ще потребують дослідження, і це часто історія Закарпаття. Є по кожній області такі міста і містечка, які на жаль, не ввійшли до книг, але вони відіграли значну роль не лише на регіональному рівні, але і на рівні всієї України”, - пояснює своє захоплення Богдан Мариконь.
На сьогоднішній день він працює над невеликою книгою. Це повстання так званих “в'язнів сумління” 1953-го року у Норильську. Книга описуватиме історії не лише тих людей, які вижили, але і тих, котрі загинули у тій боротьбі. За словами автора, ця тема у історичному аспекті розкрита ще далеко не повністю, хоча багато чого і було про неї написано. Сам Богдан Мариконь вдався до цієї теми, адже мама його дружини сама відсиділа 10 років у тому Норильську.
Що ж стосується видання книг як такого, то воно, на думку письменника, не має нічого складного.
“Видавати не складно, були би гроші. Найскладніше - це писати книги. Народ, може і купить, але прочитавши він не дасть і двох гривень”, - скаржиться Богдан Мариконь.
Найпершу свою книгу він видав у 2008 році. Це історія Закарпаття французькою мовою. Вибір на користь цієї мови було обрано неспроста. Автор таким чином хотів донести історію Закарпаття до значно ширшого кола читачів. До того ж писав книгу після тривалих архівних пошуків та роботи з першоджерелами, що у рази збільшує її цінність. Книга містить, між тим не лише історичний, але і релігійний, культурний, економічний аспекти життя підкарпатських русинів до 1941 року.
Окрім того саме у цьому виданні автор вперше частково підняв тематику гербів та печаток закарпатських населених пунктів. Робота над ними (а Богдан Мариконь є ще і художником-аматором, тож сам змальовував у архівах багато печаток) переросла у другу книгу “Печатки, герби міст і сіл Закарпаття”, котра вийшла друком у 2011 році. Вона вже стосувалася виключно питань геральдичних і розійшлася вкрай швидко, хоч і була видана чорно-білою.
Того ж року Закарпатська облрада виділила близько 30 тисяч гривень на перевидання книги і вже переробленою, доповненою та розфарбованою вона побачила світ під назвою “Геральдика Закарпаття”.
Богдан Мариконь насправді гордий за цю книгу, бо щось подібне видання з геральдики краю вийшло в світ, за його словами, вперше за останні 130 років.
Книгу розкупили моментально, а на друге видання автору не вистачає коштів. Втім, її вже взялися перекладати спеціалісти з Канади, тож через певний час ми зможемо побачити її англійський варіант.
Окрім того Богдан Мариконь видав і дві книги про львівські населені пункти.
Перша з них стосується історії міста Комарна, що на Львівщині. Там письменник у свій час керував Палацом піонерів. У цій книзі яскраво описано численні архітектурні пам'ятки міста, боротьбу комарнян у складі УСС та ЗУНРу та геноцид місцевих євреїв. Що цікаво ізраїльський посол купив від письменника два примірники книги, бо ж саме з неї дізнався, як розстріляли його батька разом з понад 400-ми інших євреїв у часи Другої світової.
Окрім того вийшла з-під пера автора й історія села Переможне (Хлопи) Львівської області.
Книга охоплює основні питання історії села. В історії відображено боротьбу селян с.Хлопи (Переможного) за свої соціальні права. В книзі включено світлини, які автору вдалося зібрати на той час. Історія написана на базі першоджерел, архівних документів та розповідей старожилів села. Найбільш цікавою у ній є розповідь про місцеву пані Лянцкоронську та закладений нею парк, чудовий зразок садово-паркової культури того часу.
Наостанок Богдан Мариконь розповів і про своє захоплення — філуменію. Каже, що має у колекції вже понад 400 сірникових коробок та запальничок. Про них готовий розповідати завзято та з інтересом.
Ярина Денисюк для Zaholovok.com.ua