Існує чимало легенд, за якими колись на Землі був Рай... Чи вірте, чи - ні, але мені вдалося знайти його залишки саме у Туреччині... І тут потрібно одразу зазначити, що невід’ємною частиною мого уявного Раю обов’язково є солодощі. Тому, коли я вперше побачила різноманіття тутешніх ласощів - зрозуміла: "Ось вони - фактичні докази колишнього Раю на Землі!"
Пахлава
Чарівний витвір кулінарії, що немов втілює "щастя по-турецьки" з його медовою неквапливістю, горіховою силою, незламною гордістю та потягом до вишуканості. За право називати пахлаву своїм національним десертом на міжнародному рівні борються декілька країн, але турки впевнені, що пахлаву винайшли саме їх пращури і поступатися цим пріоритетом не збираються. Та й не потрібно, адже саме з турецької "baklava" (баклава) перекладається як вигук: "Подивись - солодко!".
У стародавній османській книзі кулінарних рецептів, що зберігається в палаці Топкапи (Стамбул) є запис часів султана Фатіха, згідно з яким перша пахлава була приготована у 1453 році. Саме з того часу в Туреччині існує традиція готувати пахлаву на свята та пригощати нею найповажніших гостей.
Однак, як на мене - не варто чекати на свято, адже зараз у Туреччині пахлаву продають 7 днів на тиждень 24 години на добу, а тому спокуса надто велика. Та й вибір настільки різноманітний, що я, наприклад, до сих пір не скоштувала усіх видів.
Рахат - лукум
Одного разу, ласуючи льодяником, турецький Султан зламав зуба (не дуже гарний початок історії, але з пісні слів не викинеш). У палаці здійнялася паніка, однак винахідливий кондитер Алі Махіддін швидко впорався із ситуацією - знайшов неординарне рішення, за яке ми і досі вдячні. Кондитер змішав цукровий сироп із крохмалем та трояндовою водою, додав стружки мигдалю і коли суміш охолола - порізав її на "зручні шматочки", що у перекладі із турецької і є той самий "рахат лукум".
Зараз у Туреччині назву цих солодощів скоротили до звичайного "локум", але, як і у випадку з пахлавою, кількість її вибору зовсім не зменшилась.
Звичайно, усім цим не обмежується турецький Рай для ласунчиків. Якщо будете у Туреччині, обов’язково скуштуйте "Тавук гьозю"...
"Шекерпаре"...
"Сютлач"...
"Кадаїф"...
"Ревані"...
"Ашуре"
"Кешкюл"
"Казандібі"
Чим запити?
Окрім турецької кави та запашного чаю, взимку тут п’ють тонізуючий напій "Салеп" - ну д-у-у-уже смачний!!! Готують його на молоці, додаючи порошковидну суміш, яку, у cвою чергу, роблять з (ніколи б не здогадалась, але була приємно здивована) висушених кореневищ гірської орхідеї (уявляєте?!), а зверху посипають корицею. Як кажуть у Туреччині: "Афієт олсун!"
