Неприємний, але, на жаль, реальний факт – чи не усі закарпатські медіа «люблять» конкретних політичних діячів. Деякі при цьому ще й регулярно «ненавидять» інших політичних діячів.
Із неприємного– так, це факт.
«Любов» конкретного ЗМІ до конкретного політичного чи суспільного діяча проявляється у регулярних повідомленнях про нього. Інформаційний привід згадування героя у матеріалі нехай мінімальний, але є. А якщо такого приводу немає, то у вигляді «авторської» новини ЗМІ можуть зробити думку політика у Фейсбуці, яку він там висловив щодо якихось подій. Це – на межі джинси, але таки не є джинсою у її класичному прояві.
«Ненависть» конкретного ЗМІ до конкретного політичного чи суспільного діяча проявляється у регулярних негативних повідомленнях про нього. Інколи такі повідомлення є цілком достовірними, тобто у брехні ЗМІ звинуватити не можна. Однак при цьому ЗМІ грішить тим, що не дає «герою» негативної (але – достовірної) інформації висловити свою точку зору щодо події. А це вже порушення стандартів журналістики.
Відтак у закарпатських медіа проявляються ознаки регулярних дрібних інформаційних воєн. За останній період часу найбільш помітними «жертвами» інфоатак стали народний депутат Валерій Пацкан, головний міліціонер області Сергій Шаранич, народний депутат Віктор Балога, Ужгородська міська рада. Звичайно, інформаційних атак є більше, але зосередимо увагу на найпомітніших.
Наприклад, деякі ЗМІ розповсюдили інформацію, буцімто Валерій Пацкан намагається відібрати земельні ділянки у 500 ужгородських родин. Натомість коли нардеп оприлюднив свою версію ситуації, ЗМІ-першоджерела цей коментар проігнорували. Аби дізнатися іншу точку зору, споживачу інформації довелося шукати її на інших ресурсах – тих, які більш лояльні до цього політика. Аналогічна ситуація із розповсюдженням інформації, що нібито через Валерія Пацкана виникла перша сутичка у Верховній Раді України. ЗМІ-першоджерела думку щодо цієї події від самого Валерія Пацкана не дуже й цікавились.
Деякі ЗМІ розповсюдили інформацію, нібито головного міліціонера області Сергія Шаранича помічено на дуже дорогій іномарці у місті Мукачево. Водночас коментаря самого С.Шаранича щодо цієї ситуації ніхто не оприлюднив.
Деякі ЗМІ Закарпаття синхронно і одноманітно розповсюджують суто негативну інформацію про народного депутата України Віктора Балогу. Його у певних друкованих та електронних ЗМІ прямо у стилі пропаганди звинувачують чи не у всіх бідах, які є в Закарпатті та Україні. Водночас жодного разу не згадано позиції самого Віктора Балоги щодо тих чи інших подій.
Ознаки інформаційної атаки проглядаються щодо Ужгородської міської ради. Критикувати її журналістам є за що. Впадає в око інше – негативні посили йдуть зі стін Закарпатської ОДА. Щонайменше 3 повідомлення з’явилося, головний меседж яких – перед ужгородськими бюджетниками постала загроза зриву виплати зарплат, але завдяки обласній владі і обласному бюджету її ліквідовано; керівництво Закарпатської ОДА говоритиме з керівництвом Ужгорода виключно у присутності журналістів та громадських активістів; керівництво Закарпатської ОДА закликає ужгородську владу знайти ресурси для виділення землі учасникам АТО. Словом, створюється інформаційний посил, що про обласний центр та його жителів переймається лише обласна влада. І така інформація розповсюджується через ЗМІ.
Із приємного– «рядові» журналісти безпосередньої участі у найбільших інформаційних атаках не беруть. Вони займаються поточною роботою щодо збиранням інформації про життя краю й продукування відповідного контенту. Уся відповідальність за інформаційні атаки – безпосередньо на керівниках ЗМІ.
А що ж робити споживачеві інформації, аби знайти істину? Щонайменше, не читати (не дивитися, не слухати) лише один ЗМІ. Так, на Закарпатті це шкідливо!
Закарпатський споживач інформації має шанс на отримання об’єктивної інформації виключно тоді, коли ознайомлюється з контентом трьох і більше ЗМІ.
Відтак у негативі знаходимо позитив – адресат інформації має шанс з’ясувати, де є істина, коли читає (дивиться, слухає) інтерпретацію конкретної події із різних, не пов’язаних між собою ЗМІ. Поки реалії такі. Сподіваємося, що поки. Сподіваємося, що з покращенням економічної ситуації в країні на Закарпатті з’являться ЗМІ, які зможуть виживати за рахунок рекламного ринку. І тоді вони дійсно стануть незалежними ЗМІ і джерелами адекватної інформації.
Ярослав Гулан,
регіональний представник ІМІ в Закарпатській області