Свободу втрачаєш тоді, коли боїшся її втратити, у той самий момент, коли виникає страх обмежень. Як тільки ти встромляєш нігті у тверді стереотипи та незмінні переконання, як тільки ти огороджуєш свою, єдино правильну стежку захисною огорожею, аби випадково не зійти із «стрімкого шляху до мети», як тільки ти починаєш боятися втратити свободу, ти її уже не маєш.
Свобода не вимірюється в обмеженні відповідальності перед іншими, у холоді стосунків, у відсутності прив’язаності, у відмові від будь-яких зобов’язань перед ще однією живою істотою. Як тільки з’являється страх залежності, виникає і сама залежність. Повністю вільна людина не відчуває рамок у взаємозв’язку з коханими, не ставить перед ними стін у вигляді відмовок та пояснень, ЧОМУ ближче стати нереально і непотрібно. Вільна людина близька до неба у всьому, а тому спілкування з іншими дає їй тільки новий кисень, новий простір для дихання і думок, дає їй нові прояви свободи. Страх бути обмеженим обмежує сильніше, ніж будь-які стосунки у світі. Страх — це уже кінець свободи.
Воля. Дихання чисте, впевнене. Ти ллєшся струмком гармонії поруч із другом, ти наповнюєш собою світ коханої людини, не затоплюєш її, не заливаєш, а лише напоюєш своєю енергією. У коханні, котре окрилює і надихає, але не відбирає глузду, не позбавляє тебе можливості дихати усім світом, а не тільки конкретною персоною. У вечорах, котрі заповнені не тільки розмовами про всеохопність почуттів один до одного, а дозволять любити усе, що оточує нас. У вечорах, котрі відкривають нові горизонти у баченні світу, нові істини у звичних філософіях. У шепоті, крізь який по тілу біжать мурашки і дотику, котрий захоплює океанічною чистотою та свіжістю.
В ейфорії подиху залишатися другом, у пестощах та поцілунках бути твердою опорою та злітною смугою для нових етапів. Для нових відкриттів та світів, які не закривають, а продовжують один одного. Свобода у радості моменту, моменту, який не обов’язково триватиме усе життя, адже він уже вічний сам по собі. Бажання законсервувати мить убиває усі живі бактерії та елементи, котрі даровані цій миті від природи.
Свобода видозмінюється кожної секунди. Свобода дихає небом. Небо не має обмежень, воно немає страху цих обмежень, воно знає, що бездонне незалежно від того, скільки очей вдивляється у його блакить та рахує діамантові прикраси на чорному тілі. Небо вмістить у себе тисячі літаків, ракет, супутників, планет, зірок… Воно не боїться зменшитися від того, що дає життя іншим елементам і пов’язує себе з ними. Адже як тільки з’являється страх втратити свободу, втрачається і сама свобода.
Фото: Карл Смутко