Хочеться написати про один момент. Це наш ужгородський Новий Район.
Вірите чи ні, але мені він подобається. Я просто кайфую від цього широчезного прольоту на моїй частині вулиці Легоцького, від птахів, від усвідомлення того, яке тут має бути психоемоційне поле. А ще мене страшенно радує геометрія. Раніше я жила у Дравцях, де кожен ліпив собі щось своє: різні будинки, різні вікна, різні огорожі. А тут висота однакова, рівні квадрати, ряди квадратів. А ще коли туман. Ммм. Так, то все облуплене, але я виходжу з дому і мені подобається, що я бачу. А я бачу свободу. І це вже більше року так стабільно.
Але мене печалить поведінка людей. Вони псують всю картинку( Я розумію, що всім холодно і міська рада плювати на те хотіла, але має ж бути якийсь контроль! У Чехії такого нема, як у нас. Там утепляють разом весь будинок, а не окремо сьомий поверх, який до того ж намалюють рожевим, тоді як весь будинок жовтий. НЕСМАК! Кричущий несмак. А ще там однакові вікна, а не хто як собі уві сні придумав. І щілини між плитами.
О Боже! Мене сьогодні добили ці щілини... Хто не хоче обліпитися пінопластом, замазує щілини. Є місця, де це зроблено акуратно. Моя геометрія страждає, але не надто. А є такі поверхи, де ну просто феєрія. Я думаю, що то жінка виперла того чоловіка на балкон, дала йому відро бетону, а шпатель ні. І каже така: замазуй. І він, бідолага, як дотягнувся, так прямо рукою і ляпав. Ясно, що цього не було, але виглядає жахливо і саме так.
Невже людям не хочеться естетики?...