На днях у мого покійного діда була б чергова річниця з дня народження.
“Йому могло бути 88”, - нагадала мама.
Я не надто багато пам'ятаю про свого діда, але є дуже яскраві спогади. Якщо вірити родичам, малою він постійно водив мене у гості до різних людей Мій Йірі Янович був людиною сильно комунікабельною, мав власного воза, улюблений велосипед і безліч знайомих у селі (скільки себе пам'ятаю Драці і їх мешканці саме так позиціювали мікрорайон).
Так от зводив він мене одного разу до цих самих знайомих. Я приблизно пам'ятаю, де знаходився то будинок і що там були старші дівчата. А ще краще я запам'ятала декілька ляльок (підозрюю Барбі від Mattel), які стояли у вітрині. Просто стояли. Мені у тодішні 4-7? років було цілком незрозуміло, як можуть такі чудесні іграшки стояти за склом.
Щоб ви розуміли, на дворі був самий розпал 90-х і найкращою моєю лялькою була Sandy, куплена за заколядовані гроші. За всю історію таких у мене було дві чи три, але до нашого часу вони дожили у формі запчастин, переважно.
Така у мене точно була
Все інше — то були звичайні китайські поробки, хоча я б зазначила, що тоді вони були більш вигадливими, ніж сучасний китайпром. Але якісь була гіршою в рази.
І от ці ляльки на вітрині викликали у мене ледь не біль. Може, я брала одну з них в руки навіть...
Зараз у мене на полицях стоять, сидять і моментами лежать десятки ляльок і не тільки Маттел. І нічого не болить. Хіба виникає головний біль, коли доводиться кудись докладати черговий добутий екземпляр.
Може, психологи пояснили би це нестачею іграшок, але такого, в принципі, не було. Нестача ЯКІСНИХ іграшок була б більш вдалим поясненням, але я зараз колекціюю і неякісні іграшки. Навпаки, як потрапляю на китайпром із 90-х, радію і тягну додому. У будь-якому випадку, моє хобі приносить мені задоволення. З тим лиш зауваженням, що конкретно сформувати напрям колекції я поки не можу. Бо є тут і фірма, і не фірма, і барбі, і пупси, а зараз і порцелянові ляльки. Об'єднує їх хіба те, що все це ляльки кимось викинуті, забуті. Наприклад, таку красуню хтось здав у секонд-хенд. Її звати між тим Даніелла і десь на ebay її можна придбати гривень за 350.
А ця менш удачлива подруга дісталася мені з ужгородської барахолки. Ходжу іноді “на свинячку” по неділях. Так от її старий милий циган продавав вибачаючись. Мовляв, хотів ляльку вимити, але та відмовилася, бо вода була холодною. Зараз її плаття сохне, а сама вона, вимита і вичесана, чекає на офіційне поселення до решти.
А ще на барахолці торгують бабусі, які перед продажем ляльок обшивають і продають так строго по декілька штук. Як на мене, ця вийшла дуже навіть стильною і у дусі своєї епохи. Я вирішила її не переодягати.
Деяких ляльок переробляю вже я сама. Ремонтую, обшиваю, перемальовую обличчя, відновлюю волосся. Бо ті китайці як учудять....
Звісно на то потрібен і час, і натхнення, і запчастини, тому, в одновному, виходить дрібний ремонт.
По центру відреставрована Sandy
Тим не менше результат того вартий. Хоча маленька Ярина мене б і не зрозуміла.
