Час від часу я вибираюся закордон, як кожний порядний закарпатець. Добре вже те, що до того кордону з одного боку 25 км (в Угорщину), з іншого – пропускний пункт починається відразу за Ужгородом (у Словаччину). З більшості поїздок точно можна влаштувати цікаву пригоду. Навіть, якщо ти цілеспрямовано до цього не готуєшся. Зате фактор несподіванки може добряче підняти настрій і спровокувати створення якщо не анекдоту, то точно якоїсь бувальщини.
Я іноді забудькувата. Тішу себе думкою, що як більшість творчих людей, чи тих, хто переймається відразу багатьма справами. Покладу якусь річ кудись, а потім ї шукаю зовсім в іншому місці, або випадково знаходжу і дивуюся :)
Та от: сіли ми якось з друзями в авто, щоб проїхатися рівними дорогами Угорщини, подивитися, що нового в Євросоюзі, шопінгнути і взагалі відпочити від сірої буденності.
Збиратися довго не треба: закинули документи з грошима до сумок та й поїхали. Перед тим потренувалася, як відкривати капот у рідній машині, бо роблю це хіба на кордоні і не завжди особисто. Через те, забуваю, де той важіль вічно ховається і доводиться доказувати, що автівка таки моя :)
На пункті пропуску угорський митник звичним жестом просить відкрити капот. О-пля - піднімаю я кришку. Погляд чоловіка у формі затримується тільки на мить. Конкретний шар пилу на автомобільних нутрощах яскраво свідчить: запхати якусь контрабанду і так запилюжити усе просто нереально. Тут порпаються хіба спеціальні люди на техстанціях раз у році.
Поки митник оглядає салон, чекаю доки проштампують документи. Досліджують наш автотранспорт теж не довго. Тож забираю документи, сідаю за кермо, відкриваю «бардачок» і звідти випадають… наспіх запхані чорні капронові панчохи. Що вони тут роблять? «Добре, що сюди не заглядав митник, - думаю, - а тож якось невдобно». «Заглядав», - каже мій чоловік. О-о-о! Тоді зрозуміло, чому довго машину не досліджував, а весело нам помахав на прощання. Наступне запитання, що панчохи тут роблять. Я напружую пам'ять і згадую, що сама ж їх сюди і запхнула: на панчохах пішла «стрілка», а був робочий день. Довелося їх замінити. Не в сумочку ж закидати, кинула в «бардачок», з тим, що коли звільнюся, пошукаю смітник…Так і проїздила кілька тижнів…
Ну нічого, колготки - це ж не цигарки, не горілка, не кокаїн, не сало врешті - решт.
І я потяглася рукою до ніші у дверцятах авто, щоб витягти носовички. І що я там знайшла? Капронові шкарпетки… І звідки вони там взялися? :)