Що таке Новий рік? Колись, ще зовсім маленькій, він уявлявся мені найбільшим святом, звісно після дня народження. Тоді це було так казково: листи до Миколая, написані ще зовсім кучерявим почерком і сніжинки на шибках, вирізані на уроках трудового навчання. Ніщо не могло зламати святу віру у Діда Мороза маленької душі.
Напередодні мама «чарувала» над кухонною плитою і робила різноманітну смакоту з сестрою; ми ж з татом традиційно йшли в ліс по ялинку. Я б , може, теж згодилась мамі на кухні, та тато щороку обіцяв мене познайомити з Дідом Морозом, на що я - довірлива малеча не могла не згодитись. Повертаючись без жаданої зустрічі я твердо заявляла, що наступного року вже в ліс не піду. Тоді тато, не втрачаючи ентузіазму, тиснув на жалість маленькій кучерявій душі.«А раптом на нас з ялинкою нападе вовк, а тебе не буде поруч. Хто ж мене врятує?»,- жалібно промовляв він. Тоді я, роздувши від образи губи, вдягала чобітки і мчала за татком..Йому ж у такий спосіб ніколи не було сумно; дорогою у ліс у мене виникало мільйон запитань і він мене завжди називав «живе радіо». Якби ж я тоді знала, що колись це прізвисько так тісно пов’яжеться з моїм майбутнім фахом.
І так поступово велась змійка часу. Кожен рік…Який же це величезний і неосяжний шматок майбутнього. Я вже не маленька і все змінилось у моєму дворику дитинства : не бігаю з санчатами сусідньою вуличкою і не приношу вже купу снігу у штанях додому. Збереглось тільки оте фото, де тато відкриває шампанське, а мама витирає мені рота, бо я як завжди забруднилась. Я виросла, вступила до університету і вже забула що то таке «бути слухняною напередодні свята». Не те, щоб я зовсім неслухняна, просто роки дають своє. Ти виростаєш і втрачаєш цей смак новорічних радощів. Дарма, бо тато ще досі має звичку лічити дні до новорічної ночі, а мама-купляти йому нові шкарпетки.
Пригадую як в рік Півня він приніс додому курку сусідки бабці Галі; мама трохи полаялась і пішла на кухню. А ми з сестрою сушили голову, де курка спатиме і чи нестиме золоті яйця. Не пам’ятаю, що було далі, та ми вже й забули за неї ,як тільки поласували неньчиними відбивними і ароматним бульйоном. Зараз Новий рік щораз проходить за планом: з ранку зроблю олів’є, в обід подивлюся “Іронію долі”, потім згадаю що треба попрасувати сукню, а решту часу буду дивитися на годинник і чекати 12 години … Тепер він став просто святом, як і всі інші, просто приємною традицією. Дарма, бо скільки б за плечима не кувала зозуля років у всіх є те передноворічне відчуття: коли йдеш до магазину не по хліб, а за мандаринками, коли прокидаєшся і біжиш до вікна з надією на те, що ковдра снігу вже покрила болото і старе листя. Тепер же як тільки почую пісеньку з реклами «Кока-кола», відразу згадую дитинство.
Новий рік був зовсім не Новим, якщо Кевіна не забували вдома, а з-під ялинки не виглядали, мов грибки з моху, подарунки. Новорічний настрій - це тоді, коли радий бачити навіть тих, хто помилився дверима і цей хтось ще від учора «під мухою». Саме з приходом Н.Р. усі чоловіки дають слово не пити більше пива, а жінки обіцяють сісти на дієту. І байдуже що вже наступний рік сильна половина зустрічає з пивними животами, а жінки в сукнях на розмір більший попереднього.
В Індії Новий Рік відмічають цілих вісім разів. А італійці вважають, що перед зустріччю Нового року необхідно позбутися всього старого і непотрібного, тому 31 грудня опівночі більшість італійців викидають старі речі у вікно. Добре, що в нас такої традиції нема, а то б новорічну ніч усі жителі зустрічали з ліхтариками під очима. Тож насолоджуйтесь новорічними святами: більше мрійте і сподівайтеся, менше докоряйте і скаржтесь на життя. Хтось з великих сказав: Життя – це не ті дні, що пройшли, а ті, що запам’ятались». Радійте всьому, що бачите навколо і відкривайте серце для нових знайомств, зустрічей, і людей у своєму житті. З наступаючим Новим 2014 роком!