Історія Дездемони починається з мрії про любов: ніжну, пристрасну, єдину. Це почуття нам описують в казках, показують у фільмах, переповідають в історіях, оспівують в поезії. Потрібно тільки зустріти того єдиного, який вмітиме так любити. І от з’явився він – люблячий, відданий, уважний. Ви говорите про нього своїм подругам, що цей чоловік не може без вас жити, він постійно супроводжує на роботу і зустрічає з неї, зазирає в очі, щоб впевнитися в любові до нього, прагне знати, де ви є і з ким. Звісно чому – хвилюється за вас, хоче бути впевненим, що все в порядку.
Ви зачаровані такою увагою до себе, думаєте, що ніхто в світі не любитиме так, як він. Врешті, вирішуєте назавжди поєднати свою долю з таким чоловіком.
Буденність і побут швидко приводять до тями. Поволі стосунок перетворюється на полон. Він поступово позбувся ваших подруг, не пускає на поріг родичів, контролює і змушує відчитуватись за кожну хвилину життя.
Виникає бажання втекти. Але ж відданість і пристрасть не покидають! Задаєтесь питанням: хто любитиме вас так само сильно? І самі відповідаєте – ніхто. От і залишаєтесь.
Ви вірите, що він зміниться і порозуміє, що нічого поганого не зробили, коли привітались знайомому на вулиці. Він впевнений, що не покинете його. Кому така потрібна? Хто звабиться на б/у? Самовпевненість додає куражу: фізичне насилля урізноманітнює подружній стосунок. В крайньому разі, можна замкнути і ключа забрати.
Так і живе сучасна Дездемона з вірою в те, що він колись її оцінить, зрозуміє, яка вона чудова. Розуміння так і не виникає, натомість роздратування стає емоційним фоном стосунку. Отже, щоб роздратувати ревнивця не потрібно щось робити. Достатньо бути просто його життєвим вибором.
Вас критикують за спілкування з іншими людьми – чоловіками чи жінками, перевіряють електронку, сумку, мобільник, обмежують в часі, в пересуванні куди б то не було; забороняють, вичитують, звинувачують, шукають зраду там, де її нема («Я знаю, що вона зраджує і все!») – замисліться, для чого вам залишатись бранкою власного чоловіка? Дездемона нічого не зробила, але була задушена безжальним мавром.
Ревнощі – це спосіб залежності від власних пристрастей і від іншої людини. Вони свідчать про неповагу до ваших потреб, вподобань, меж (тілесних, емоційних, фізичних). Ревнощі – інструмент приниження і знецінення, катування і навіть смерті.
Залишатись Дездемоною неможливо рятуватись.Розставте знаки в цьому реченні самостійно. Вибір у вас завжди є.