Кожна жінка мріє зустріти в житті справжнього чоловіка, і кожна має довгий список критеріїв, за якими визначає цю «справжність». Наприклад, справжній чоловік ніколи не плаче – так проявляється його сила і мужність. Подібне уявлення відображається у вихованні хлопчиків.
До традицій виховання майбутніх чоловіків у наших родинах додаються суспільні стереотипи, які супроводжують цей процес. Найпопулярніший з них стосується «чоловічих» сліз, про які жартують, що вони, як крокодилячі – є, але ніхто не бачив. Давайте спробуємо дослідити, коли для чоловіка настає «безслізне» життя.
Народившись, хлопчики і дівчатка дуже схожі в своїх потребах, емоційних реакціях, отже, плачуть вони однаково. Та на якомусь етапі життя суспільство забирає це право у хлопчиків. Що говорить батько синові, коли той плаче? Щось подібне: «Ти чого плачеш, як дівчисько?» або «Ти ж козак, а не ...» Мами підтримують: «Плаксивий, як дівчинка. Через дрібницю реве…» Далі друзі зі своїми глузуваннями із сліз «слабкого» товариша…
Виростає чоловік, який постійно «заганяє» сильні переживання всередину тіла. Тобто, в тілі ці емоції зберігаються і накопичуються, ніби в контейнері. Та, коли цей контейнер переповнюється, «розвантаження» настає через різні серцеві і судинні розлади та хвороби.
Тим часом, жінки задаються питанням, куди поділися чуйні чоловіки? Де знайти такого, який вміє відчувати?
Мабуть, кожна жінка і кожний чоловік могли б для початку дозволити своїм синам проявляти «слабкість» хоча б вдома. У хлопчика повинно бути місце, де він може поплакати наодинці з собою, чи у вас на плечі. Приймайте сльози свого сина і тоді він має шанс прожити довге життя, не заганяючи себе в різні залежності або хвороби від емоційної безвиході.
Про чоловіків і жінок читайте на сайті: www.bratasyuk.com