Кіно, як вино

А зараз, любі мої, я Вам спробую це довести:
Кіно, як і вино, має колір.
Кіно, як і вино, має осад.
Кіно, як і вино, має смак і, іноді, навіть міцніший за вино, післясмак.
Кіно, як і вино, «мітить» у серце, а «б’є» у голову.
Кіно, як і вино, має власні вимоги до зберігання та технологію виготовлення.

І, насамкінець, справжнє кіно, як і елітне вино, з роками стає тільки кращим.

Існує усталений стереотип, що червоне - до м'яса, біле - до риби. Крім червоного і білого, вино може бути рожевим, жовтим і навіть зеленим, а шампанське і взагалі по праву вважають окремим сортом діонісійського напою. Здавалося б, кожна більш-менш досвідчена людина знає як правильно поєднувати вина та страви, та чи кожна людина знає як правильно підбирати кіно?

Відтепер я буду Вашим сомельє і допомагатиму складати найвишуканіше меню на кожен день тижня, обираючи найкращі сорти терпкого кіно розбавленого солодкими нотками рецензій, присмаком історії та ароматом свіжих сценаріїв.

У понеділок ввечері найкраще смакуватиме «ігристе» кіно, виготовлене за класичним сценарієм із інтенсивним ароматом, фруктовими емоціями та свіжим і м'яким смаком. Кіно таке, як «Великі весняні надії», (Hope Springs, 2012).

У ролях: Меріл Стріп, Томмі Лі Джонс, Стів Карелл,Джин Смарт.

У стрічці йдеться про подружню пару похилого віку, яка відчайдушно хоче відновити згаслі стосунки і для цього записується на курси до популярного психотерапевта.

Це кумедна і разом із тим зворушлива історія про вік, кохання, взаєморозуміння, ніжність і наші життєві пріоритети. Фільм приправлений вельми своєрідним гумором, який у інших стрічках здався б вульгарним, але в рамках цієї історії він виглядає ненав'язливо й мило. 
Окремо хочу відзначити приголомшливу атмосферу та тепло стрічки, яке так і випромінюється на глядача. Фільм дарує нам позитивні емоції, заряджає оптимізмом та просто підіймає настрій. Думаю, що це кіно може стати справжньою знахідкою для подружніх пар «зі стажем», та й просто для сімей, що переживають не найкращі часи. Тому, я навіть бачу деяку перевагу в тому, що прем’єра фільму в Україні відбулась із деяким запізненням, взимку. Адже саме взимку хочеться дивитися такі теплі і життєрадісні стрічки про кохання.

А далі, Бог створив вівторок опісля понеділка, щоби Ви мали час підготувати себе морально до перегляду «Мисливця на оленів», (The Deer Hunter, 1978).

У ролях: Роберт Де Ніро, Джон Казале, Джон Севідж, Крістофер Вокен, Меріл Стріп.

Високоякісне кіно, витримане у дубових бочках часу. Стрічка «темного» кольору з гірчинкою та гострими ранами війни.

Цей фільм розповідає нам про життя до війни і після, і між цими «до» і «після» виявляється величезна прірва. Через поведінку героїв режисер демонструє, що ніколи і нікому не вдалося повернутися до колишнього життя.

Режисер Майкл Чіміно змусив глядача не тільки співпереживати героям, а і жити їхніми життями. Протягом трьох годин стрічки ми ні на секунду не випадаємо зі створеного режисером світу та з жадібністю поглинаємо всі подробиці побуту героїв. Кожен рух, погляд, тут щось означають. У пам’яті зливаються воєдино: Крістофер Вокен, Меріл Стріп і Роберт Де Ніро, бо втрачається відчуття де ролі другого, а де першого плану. 
Всі виразні засоби кіномови використані дуже вміло і доречно, музика прекрасно поєднується з відеорядом, що дозволяє авторам створити цілісний твір, і частково завдяки гарному сценарію докладно висвітлити події війни у В’єтнамі.

На середу ми приберегли щось особливе.Червоне кіно, криваво-червоне кіно, криваво-червоне молоде кіно, криваво-червоне молоде іспанське кіно. Гірке як полин і терпке, як біль від втрати:«Лабіринт Фавна» (Ellaberintodelfauno,2006).

У ролях: Івана Бакеро, Даг Джонс, Серхі Лопес.

У роки війни багато хто сходять з розуму. Від втрат, від пережитого шоку та жаху, від голоду. Але іноді мозок встигає запустити механізм захисту. Події суворого, жорстокого дорослого життя франкістської Іспанії, в які так різко і раптово потрапляє маленька дівчинка Офелія, змушують її шукати промінь світла в темному царстві. Вона іде у світ своїх фантазій.

Ця стрічка цілком у дусі режисера Гільєрмодель Торо: поєднати непоєднуване, зробити неможливе можливим. 

Дивіться, щоб побачити як на снігу жорстокої до неможливості реальності розцвітають квіти чудес, які уособлюють собою хоч і маленьку та все ж надію і віру в краще. «Казка - брехня, та в ній натяк…»

На четвер ми підготували витримане часом, «мускатне» кіно, у якому суворий смак поступово розкривається широкою гамою фруктових тонів із приємним і щедрим післясмаком. На цей день у нас у меню «Великий Гетсбі», (The Great Gatsby, 1974), праця Клейтона - Копполи на ниві адаптації однієї з найвидатніших книг світової літератури.

У ролях: Роберт Редфорд, Міа Ферроу, Брюс Дерн, Карен Блек.

Сценаристи потрудилися зберегти максимум змісту, при цьому рабськи не слідуючи букві письменника.

Кіно дихає атмосферою 20-их, вражає аристократизмом та ретро-шиком свого часу, а також варто відзначити, що рожевий костюм Гетсбі напрочуд добре личить Роберту Редфорду. 
Дивіться стрічку, щоб зрозуміти хто така фіцджеральдівська Дейзі, бо її ніяк не відтвориш у рецензії, щоб передати і цілісність образу, і не оминути міні-катарсис від пізнавання у її чарівному голосі виключно «дзвону монет»…

Для довгоочікуваної п’ятниці ми відклали десертне кіно. Легке, не молоде, та все ж ще таке, яке не втратилр свою свіжість: «Бал вампірів», (Dance of the Vampires, 1967).

У ролях: Джек МакГоурен, Роман Поланскі, Елфі Бессі, Джессі Робінс, Шарон Тейт.

Це казка, яка скрасить Ваш п’ятничний вечір, зануривши Вас у дитинство не гірше, ніж випадково знайдений у столі календарик із кішкою за 1990 рік.

Створюючи цей фільм на меті у режисера було розповісти казку, моторошну і в той же час дотепну, повну пригод. Казка для дорослих, яким хочеться, щоб їх лякали тим, що насправді не несе в собі ніякої небезпеки, щоб їм дали посміятися над власними страхами.
До речі, це єдина стрічка Романа Поланські, яка абсолютно не «по-поланські», а справа вся у тому, що в нашу епоху «синтетичного» кіно, де мало не кожен кадр обробляється на комп'ютері, цей фільм воістину унікальний своїми казковими декораціями, одягом героїв, пейзажами, де немає місця диким спецефектам.

На суботу ми приберегли кіно для справжніх кіногурманів, приправлене смачними панорамами Риму та розбавлене рубіновим кольором сарказму Вуді Аллена, адже якби усі слова мали кольори, то сарказм б міг бути виключно рубіновим: «Римські пригоди», (To Rome with Love, 2012).

У ролях: Вуді Аллен, Алек Болдвін, Роберто Беніньї, Пенелопа Крус, Джуді Девіс, Джессі Айзенберг.

А ви помітили, що Вуді Аллен не старіє? Він молодіє від фільму до фільму. Все почалося з «Півночі в Парижі» і продовжується у «Римських пригодах». Вуді відійшов від кіно про кіно, арт-хауса, і перейшов на бік легкої комедії, змістовної інтелектуальної комедії з чаруючими пейзажами.

Режисер грає з тим, що всім добре відомо – Римом. А Рим - це архітектура, шалена пристрасть та казка, у яку хочеться вірити. Фільм чіпляє своєю щирістю, наївністю та фантасмагоричністю. 

«Римські пригоди» - це сміх, який до кінця фільму переростає у регіт до упаду. Вуді і до цього робив смішні фільми, але тут все дуже легко і зрозуміло, і сміятися буде як високолобий інтелектуал, так і простий роботяга із сусіднього заводу.

На неділю ми пропонуємо такий скарб із нашого погребу, як «Золото Апачей», (Winnetou, 1963).

У ролях: Лекс Баркер, П'єр Бріса,Марі Верзіні, Маріо Адорф, Волтер Барнс.

Закінчимо наш тиждень хорошим вестерном, у якому розповідається про знайомство геодезиста Олда Шаттерхенда і вождя апачі Вінету, що стали кровними братами.
Якісне пригодницьке кіно про Дикий Захід. Романтична музика Мартіна Беттхера, красива операторська зйомка, ефектні і масштабні сцени боїв.

Додає смаку стрічці прекрасний дует Лекса Баркера і П'єра Бріса. У фільмі є й романтична лінія за участю Шаттерхенда і сестри Вінету Ншо-Чі у виконанні Марі Верзіні. Ну і звичайно, куди у вестерні без ефектного лиходія Фредеріка Сантера, пекучого брюнета у золотому жилеті, у виконанні Маріо Адорфа.

Одна з кращих картин кіносеріалу про Вінету.

А тепер, смакуйте стрічками та насолоджуйтесь змінами їх після смаку, від ноток свіжих ягідних радощів до шоколадної пристрасті та мускатної ностальгії, і, звісно, готуйтеся до нового кіноменю на наступний тиждень.