Коли ти біжиш, то пробігаєш власні думки, коли стоїш — думки бігають навколо тебе, як учні на уроці фізкультури під час здачі нормативів з бігу — 2 км навколо двох мостів... Під час бігу спрацьовує інерція, яка власне і керує кожним наступним кроком. Тому для думок місця нема. Коли стоїш — інерція спрацьовує в польоті твоїх думок. Тому бігти вже зовсім не хочеться. І взагалі, не факт, що це саме твої думки. Ці думки-таргани такі однакові, що інколи не впізнаєш своїх чи чужих.
І так все життя: спочатку ти біжиш навколо чогось, потім щось (думки-таргани) біжить навколо тебе. І напевно найбільша помилка — казати про те, що ти цей процес контролюєш. Не знаю, але чомусь, цей процес контролює будь-що, або будь-хто навколо тебе, але не ти.
Думаю, це через відсутність відповідних кнопок в мозку: вкл\викл.
Отак, без всяких висновків і прогнозів написано в п’ятницю. За інерцією:).