Про Бугаря тай дурні гриби.
Якось пуйшов Бугарь на гриби та принюс цілу кошарку, ай хвалится Штефанови. А Штефан видит, ош у кошарці не лиш добрі грибы, ай дурні. Ай бо Бугарь си не дав порадити, каже:
- Я тото у Хусті у решторації видів, тото лиш виликі паны їдят, ти ся нич не розумієш...
Ід вечеру прибігла Бугарьва нанашка, та реве.
- Бугарь із Нуцьов сколотили. Нуця сидит на копици та співат, а Бугарь бігат коло хліва з бубном, та гойкат - Щастя молодым...
- Но, тютко,- каже Штефан, - я го варовав.
Нуцю на рано перийшло, айбо Бугарь іще два дни бігав з бубном коло хліва та по кертови, доки му Березаня на воск не золляла та гозяным чайом не упоїла.
***
Про Бугаря тай бабу Березаню.
Як ся Бугарь вернув із катуну, а служив дись у Росиї із самими маскалями, та чинився, што гет забыв по нашому говорити. А раз іде горі ґорсаґом, а видит бабу Березаню, тай гойкат :
- Ей, Бєрєзаня, куда єта дарога вєдьот?
А баба Березаня ся перехрестила:
- Йой маттирину ти мандригацію, сирохмане, та ты забыв куди йся дорога веде, а що я Березаня сь не забыв...
Бугарь у ганьбі тікав, а баба му довго ще усю родину споминала, онь ся люди плювали...
***
Про Штефана тай гуслi.
Кой Штефан быв малий, дуже ся му любило гусляти, айбо отиць не хотiв мати в хижi гусляша, бо тото п'яниці, як єден. А Штефанко си робив гуселькы сам, iз шкатулькы тай ляцькы, а на смычок у коня з хвоста волос смыкав. А пак си сидiв у хлiвi тай од душi цулипав. Айбо няньо кой найшов, та фурт му поламне, та на рiку вымече. А так, сигiнях, мусiв робити новi...
Раз ся Штефанув отиць вертат з ораня, та каже:
- Ба ци не уповiш ми, Штефанку, чого наш кунь, куй видит гусляша, та пряче хвуст межи лабы?
Нич не казав Штефанко, а няньо му пак купив правi гуслi, у цигана на базарi, за шiждисят рублю. А Штефан ся пак став гусляшом на три рiки...
***
Про скупого Бугаря.
Раз прийшов Бугарь на базар, быв голодный аж му ся очи світили. Довго ходив межи бабками з солонинов, ай бо фурт му ся дорожило. А пак увидiв дiда Пиньтю з Чумальва. Тот продавав хрiнь.
Бугарь кой учув, що лиш за двадцять купiйок цiла купа хриню, тай купив усью.
Сiв пуд плотом, тай зачав гризти. У дiда Пинтi быв файный хрiнь, висняный.
Гризе го Бугарь, онь слезы го заливают. А пак ся кой шуркне до ока:
- Ци видiли очи, що куповали - типирь iште, хоть повылазьте!
А Пиньтя си iшов купити "Верховини", у пiпу...
***
Про Штефана тай Пинтю.
Дiдо Пинтя з Чумальова фурт ходив до Драгова на базар продавати козу.
Штефан ся го раз позвiдав:
- Ба ци дуже далеко, дiдику вам ходити?
Дiдо Пинтя накришив "Верховини" у пiпу:
- Нно, та чехы намiряли чотыри кiлометры, а прийшли комунiшты та намiряли сiм. Типирь мушу на три кiлометры май бурш ходити, маттірь їм у дыханя...
Тай сердито задимiв пiпов...
***
Про Штефана тай Бондiя.
У Штефана був пес Бондiй, страшно дурний, фурт рвався з ланца та кусав дiти у прогонi...
Якось упивший дiдик на свадьбi упав тай процуравив Штефанови бубен. Што робити, у суботу гусляня у Цiрiпатурах... Бiда...
У суботу рано приходит Бугарь з гуслями iд Штефанови, а бубен гi новый.
- Де пак маш Бондiя? - позвiдав Бугарь, тай заковтав у бубен.
- Гав-гав, - озвався бубен.
Штефан лиш засопiв носом, тай зачав дьонтовати смычок...
***
Про старого Андрашика тай його осла.
У діда Андрашика був осел. Коли осел здох, Андрашик го дуже хвалив. Каже:
- Такий тото був розумний осел, вшитко розумів. Ай научивім го не їсти. Дванайцять дну годен був не їсти. На тринадцятий, правда, здох, айбо вшитко розумів...
Тай закурив піпу...
***
Про старого Андрашика тай ресторацію у Хусті.
Якось старий Андрашик вернувся з бокора з Дунаю, заробив гроший, тай пуйшов до Хуста у ресторацію, бо хотів хоть раз їсти так, пани їдят.
Зайшов, тай метикує – там онде сидит дохтор Готліб, тот знає, як просити.
Дохтор Готліб заправив си серветку за шию, та каже:
- Яко дома!
Кухарчуки йому нараз курицю печену, вина кафару...
Приходят до Андрашика, а тот тоже:
- Яко дома!
А йому гуп! Фасолю з капустов...
Тихо із’їв, та чекат дале. А Голіб си розгомбав реклик, тай каже:
- Репете!
Кухарчуки засе йому курицю тай вино.
Андрашик і собі:
- Репете!
А йому оп’ят фасолю з капустов...
Плюнув Андрашик, тай пішов у корчму до Шмуля, а там пив три дни...
***
Про Штефана тай старого Шмуля.
Коли євреї виїздили з Драгова в Америку, Штефан ся позвідав Шмуля.
- Ба ци мусай до Америки через Ізраїль?
- Ой-вей, чуй, та хоть через Колочаву, лем би до Америки, чуй...
Так і виїхали всі...
***
Про Штефана тай старого Андрашика.
Старому Андаршику було уже 101 рік. Фурт сидів на ґанку та курив піпу. Штефан го ся позвідав.
- Як тото є вуйку прожити сто єден гуд?
Тот пожував беззубим ротом:
- Так, як би прутом махнув, синку...
Тай лиш му слезы потекли...
***
Про Штефана тай дрова.
У Штефана сусід крав дрова. Штефан го увидів, а на другий динь покликав на пяддесят грам. Каже :
- Бугарю, не повіриш, кось у ня дрова краде.
- Та де, Штефане, тко видів.
- Кажу ти, Бугарю, закрутивім у дрива патрона, та аж не хоч аби ти каріка на люстрі висіла, кажи му аби не крав...
Тай налляв іще по пийсят.
***
Про Штефана тай Бугаря.
- Бугарю, ци знаєш што тото телефон?
- Нно, та де бім не знав, кой я тото і їв!
- Пак тото дріт!
- Йо? Но тоди м не їв...
*** ...Далі буде... :)
/всі персонажі вимислені, всі співпадіння випадкові.../