Дивно так - ось їдеш у потязі. Нічим зайнятись. Хтось читає книги, розмовляє по телефону, розв’язує кросворди, гортає журнал, слухає музику, дивиться фільми, хтось ще й знаходить сили і бажання спілкуватися.
Хоч це бесіда, можливо, і ні про що, не про щось суттєве, адже це дорога, і ніби не час і не місце для обговорень важливих життєвих питань. А хтось від нічого робити намагається заснути. Ну хоча б подрімати.
І ось ти так спиш, а дехто чужий на тебе, можливо, дивиться, а ти навіть цього не відчуваєш і не знаєш про це, бо знаходишся у світі сну.
А ти насправді мрієш про таке, але, щоб на місці незнайомця була твоя людина – твоя друга половинка. Але цей шлях довгий – до цього пари йдуть роками, щоб вирішити жити разом, зустрічати удвох світанки, прокидатись раніше за коханого, щоб помилуватися як він спить… Романтика, одне слово :)
Уві сні ми можемо бути дуже кумедними (цікаво спостерігати за цим процесом, особливо у потязі): хтось спить у смішних позах, дехто продовжує діалоги із життя і висловлює у сні все недосказане ним.
Особливо милі, коли сплять маленькі діти – мов янголятка з Неба прилетіли на землю. Дуже видно, коли дітлахи вдають, що сплять. Наївні думають, що дорослі цього не помічають. У тому віці малеча ще не розуміє важливість сну і не дорожить часом, що має для цього процесу, адже це розуміння приходь із віком. Перші недоспані ночі: нічні підготовки до контрольних, іспитів, писання рефератів. Тобто з дорослішанням ми спимо все менше.
Таку тенденцію я відчула й на собі. Коли була малою, то так вийшло, що я не ходила у садок постійно (у мене бабуся працювала вихователем – я зрідка тусувалась у її групі). В "тихий час" я не спала і підбурювала інших теж так робити, тому і не вийшло у мене нічого із садочком, бо вихователі не брались терпіти мої виходки, а наказувати як інших дітей не могли, бо я ж онучка колеги :)
Правда, є у мене один спогад про тиху годину. Була одна вихователька-виняток, яку я довела до того, що вона пригрозила скакалкою, щоб я заснула і не робила біди (сіла біля мене на ліжко з нею у руках, ну і при цьому пригрозила, напевно, і словесно). Як пам’ятаю – таки подіяло, але не знаю від чого саме я заснула, бо була вільнолюбною (не терпіла, коли хтось наказував) і безстрашною з дитинства. Тому у чому секрет мого сну тоді – загадка. Хоча може це і від неочікування таких дій виховательки, так би мовити російською, я опешила – ось і заснула :)
Здоровий сон, за словами лікарів – це 7-8 годин на добу. Але із сучасними темпами мало хто встигає дотримуватись цієї вказівки фахівців.
Тому, друзі, намагайтеся впоратись з роботою вдень, а нічний час залиште для відпочинку організму. Або зважте, що вам важливіше: посидіти вночі у соцмережах чи здоровий сон і ваше здоров’я?
Це вам раджу я – людина, котра не дотримується цих правил і живе саме так, як не варто було б. Але я виправлюся! Обіцяю! Хоч сова у жайворонка ніколи не перетвориться :)