Новини

Батьки Наталії Ворони сформували поради, як виховати успішних дітей

52 роки разом, або Як стати щасливими батьками

У сучасному світі, де кожен третій шлюб закінчується розлученням, не так вже і легко зустріти людей, які разом півстоліття. Нам пощастило – ми познайомилися із Михайлом Івановичем та Іцою Іванівною – людьми, які перебувають у шлюбі вже 52 роки, виростили двох дітей –  Володимира та Наталію Ворону, відому закарпатцям як президент громадської організації «Красуні Закарпаття».

           

«Ми побралися у 1961 році, - згадує Іца Іванівна. – В той час Михайло був лейтенантом, а я працювала акушером-гінекологом. Життя в нас було не дуже легким: чоловік служив, майже завжди був у роз’їздах, а тому догляд за маленьким сином Володимиром був повністю на моїх плечах. Добре, що родичі жили недалеко – завжди можна було звернутися по допомогу».

            Жінка зізнається, що найважче було не працювати чи доглядати сина, а чекати чоловіка, що проходив службу далеко від дому. Тоді не було ні інтернету, ні стільникового зв’язку, а тому спілкування між чоловіком та дружиною було не дуже частим. Іца Іванівна розповідає: «Я ходила на пошту, а Михайлові доводилося долати близько 100 км, щоб зв’язатися зі мною. Зв’язок був поганий, тому часто я його чула, а він мені ні. Але раділа вже від того, що чула рідний голос». Михайло Іванович і собі згадує: «Я служив у Казахстані, через те, що служба була секретна, на листах чи телеграмах додому потрібно було вказувати «Москва». Писав дружині, просив вислати цигарки, а вона дивувалась і питала: «Як це, ти в Москві цигарок купити не можеш?».

            Як і майже всіх військових в той час, Михайла Івановича часто спрямовували на службу в інше місто – родині довелося переїжджати близько 5 разів. «На новому місці квартира зажди була, - розказує Михайло Іванович. – Але важко було постійно заново обживатися в новому житлі, заводити нові знайомства, щоб через певний час знову прощатися. Ми їздили з місця на місце більше 20 років: зібрали чемодани, килими, взяли дітей – і переїхали».

            Подружжя розповідає, що їхні діти – Володимир та молодша на 12 років Наталя – цілком спокійно переживали зміну місця проживання та оточення. Іца Іванівна згадує: «Наші діти завжди з повагою ставилися до військовослужбовців – потайки носили вартовим хліб із ковбасою, а ті їх годували солдатським борщем». Михайло Іванович та Іца Іванівна згадують, що в них не було багато грошей, але було те, що має неабияку цінність – потужна колекція книг світової літератури. Михайло Іванович продовжує: «Переїзди не вплинули на успішність дочки і сина – обоє вчилися на відмінно. Зараз вони успішні люди: Володимир – лікар, живе і працює в Санкт-Петербурзі, Наталя – активістка, керує організацією «Красуні Закарпаття», живе в Києві».

            Подружжя стверджує, що вони ніколи не намагалися зробити вибір за когось із дітей – Михайло Іванович аргументує це так: «Я вибрав свою спеціальність сам, ніхто мені її не нав’язував. Роби так і ти». Так було і тоді, коли Володимир захотів стати лікарем, і тоді, коли Наталія захотіла спробувати себе в конкурсі краси. У результаті, як дочка, так і син стали успішними в тому, чого хотіли.

            Іца Іванівна розповідає про доньку із ніжністю і такою турботою, на яку здатна лише мама: «На відміну від мене чи брата, Наталя не змогла б бути лікарем. Вдачею вона пішла у батька – справжній командир. Наташа давала здачі хлопцям, які набридали їй, смикаючи за косу. Ще в дитинстві вона була активною: допомагала ветеранам, завжди щось організовувала, кудись їздила. В 6 класі примудрилася поїхати в Чоп і пройти до полку КДБ на збори ветеранів. Було й таке, що під час уроків виправляла учительку англійської, котра неправильно вимовляла деякі слова. І взагалі, дочка завжди і у всьому хотіла справедливості». Батько пані Наталі додає: «Поступати по-справедливості дочка навчила і свого сина – Нестора. Він пройшов на державне замовлення в університет, але відмовився від бюджетного місця – сказав: «Дайте місце комусь іншому, за моє навчання батьки можуть заплатити».

            На прохання поділитися порадами, як мати щасливе подружнє життя і правильно виховувати дітей, Михайло Іванович та Іца Іванівна майже в унісон сформулювали кілька рекомендацій.

  1. Не треба бути жорсткими батьками, але в міру строгими бути необхідно. «Наші діти усвідомлювали, що є певні правила, яких треба дотримуватися. Наприклад, Наталя знала, що о 22 годині повинна бути вдома – так і робила завжди», - Іца Іванівна підкріплює свою пораду прикладом із життя.
  2. Потрібно любити свою дитину, давати їй усе, що можеш. «У нас ідеальна старість – діти піклуються про те, щоб ми були здорові, відпочивали і гарно виглядали. Ми робили заради них все і навіть більше, коли вони були малими, тепер вони віддячують нам».
  3. Треба поважати одне одного і при можливості допомагати.
  4. Намагайтесь дати дитині увагу. «Не обов’язково водити дочку чи сина за собою всюди – просто треба, щоб вона знала і відчувала, що її люблять. Треба розмовляти з дітьми, відповідати на все, що вони вам кажуть».

Після усіх порад Михайло Іванович та Іца Іванівна додають: «Ми щасливі батьки, бо наші діти виросли хорошими людьми».

Катя Брижань, спеціально для Zaholovok.com.ua             

Фото автора та з особистого архіву Наталії Ворони

Коментувати
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.