Здавалось би, що всі події, пов’язані з розпадом Союзу та прагненням українців отримати свою незалежну державу, відійшли вже в минуле й не надто тривожать думки людей, й навіть тих, хто був їхнім безпосереднім учасником. Та ні. Перед нами книга, ваговита як з погляду обсяжності, так і ґрунтовності охопленого матеріалу. Це – історичний роман-хроніка «Апостол правди» відомого українського письменника Левка Різника, який вийшов у видавництві «Світ» минулого року.
Заглиблюємося в читання: сторінка за сторінкою, подія за подією. Автор веде за собою не примусом, а силою свого таланту, переплітаючи долі кількох вигаданих героїв (ученого Станіслава Борецького й філософа Володимира Ладанівського) з діями справжніх персонажів того часу в Союзі, й Україні зокрема,-- Горбачова, Андропова, Єльцина, Кравчука, Щербицького…, подаючи цікавезні подробиці й невідомі факти з їхнього життя. Проходять перед очима й літературні постаті: Роман Лубківський, Олесь Гончар, Михайло Косів…, спілчанське буття. Набирає розгону боротьба за відродження України. Це ніби та гроза (чудово описана у творі), яку спрагло чекають мільйони. У романі майже всі найважливіші події фіксуються у своєрідному кондуїті, який веде головний герой-філософ. Проте це не сухий перелік чи нудне споглядання глобальних катаклізмів. Навпаки, все нуртує в нестримному русі артеріями життя, хвилює, захоплює по-справжньому.
То чому ж все-таки письменник взявся за таку, ніби й уже призабуту, тему? Найкраще зацитувати його самого з інтерв’ю відомому журналістові й політологові, професорові Ігореві Мельнику: «Все наче само собою відбулося… Спливло в душі – й лягло на папір. Якщо ти з юних літ кував зі себе літератора, котрий постійно-всебічно цікавився історичними сплесками та плинним життям у політиці, в культурі, то не міг не зачудуватися дивовижним дивом – реально. Хвилею відродження твоєї «рідної Неньки» як самостійної держави по століттях російської окупації. Диво з див! «Могучий і нерушимий» на твоїх очах паде-розвалюється – і ти сприймаєш момент свідомо, підготовлено й інтелектуально… За плечима ж роки літературної праці. А ще перебуваєш в епіцентрі подій – працівником Спілки письменників (очолював Львівську організацію Спілки дванадцять років поспіль. – ред).
…Все це, звичайно, було списане-переписане в ЗМІ, в публіцистиці, а мені запраглося провести власне дослідження психологічно й філософськи в питомій художньо правовій формі, мовби оживити час в душі читача. Нагадати, звернути увагу, торкнутися сердечних струн, розуму саме зараз, -- коли імперський Кремль палає жадобою реставрації «імперії зла», щоб перетяти шлях Україні до самостійного розвою…»
Твір дуже сучасний й актуальний. Сам автор таки «співпрацює з читачем», котрий хоче довідатися про невловимого «апостола правди», але все це – у творчих задумах Бога-творця»… Нехай помислять ті уважні й небайдужі, щоб відповісти самому собі: а де ж наш, український, Апостол правди.
Принагідно згадаємо, що, крім роману-хроніки, Левко Різник є автором трилогії романів «Самотність Пророка (2007), «Поет і Владика» (2008), «Доктор і Професор» (2011) про Івана Франка, Андрея Шептицького і Михайла Грушевського, за котрі удостоєний звання лауреата премії Президента України «Книжка року» (2016), романів-есеїв «В’язень Христа ради» (2015), «Містерія непокори Патріярха Йосифа» (2017) про Йосифа Сліпого, історичного роману «Січовий Батько» (2019) про Кирила Трильовського та багатьох інших творів.
Отже, спостерігаємо невтомну творчу працю «ohne Hast, ohne Rast», тобто «без поспіху і відпочинку», як писав Гете. Проте й сам читач має бути активним, щоб навчитися аналізувати, зіставляти, замислюватися над тими політичними процесами, котрі відбуваються у світі. Адже того, хто тримає в руках книжку, не так легко збити на манівці, повести за собою непевним путівцем, засліпити облудними словами.
Тож читайте, мисліть, аналізуйте.
Ірина Бреза