Ми дуже любимо кіно – всіляке та різне. Інколи цілою редакцією втікаємо з роботи в кінотеатр, а потім, поміж новинами і дедлайнами, жваво обговорюємо фільми. Чекаємо прем’єри, ділимося враженнями й дивуємося, якими різними можуть бути наші вподобання.
На День святого Валентина, коли весь інфопростір і реклама у Facebook нагадують про кохання, редакція zaholovok.com.ua підготувала для читачів підбірку фільмів про любов. Це ті стрічки, які ми залюбки переглянули б самі ще не раз. Хороші, світлі, часом драматичні історії з цікавим сюжетом і без лишньої ванілі. Життєві, з гумором, смішними фразами і діалогами, які після перегляду врізаються у пам’ять. Але обережно: деякі з них можуть розбити вам сердечко.
Далі – рекомендації персонально від команди.
Ірина Бреза: Люблю кіно. Якщо обирати якесь з них про любов, то, даруйте за штампи, – французьке :) Я передивилася, мабуть, всі більш-менш сучасні французькі фільми (крім жахів, не мій жанр). Комедії у них часто романтичні, а романтика обов’язково з краплинкою гумору. Тому я їх і люблю. Зрозуміло, що і в трилерах, і в екшенах теж є романтика. Що тамтешнє не увімкни - все одно буде любов :) Я часто не запам’ятовую назви фільмів, зате добре фіксую, який післясмак вони залишають і чи хотіла б переглянути знову.
Фільм «Кафе бажань» (2019) – один з таких. Романтична комедійна драма, про любов і час, про певні знаки, про те, чи можливо повернути любов. Хоча, вона ймовірно нікуди і не зникала. Хто зна? :) Інтригуючий сюжет, чудові актори, справжні стосунки.
«Лашкаво просимо» (2008) – ідеальна комедія – сміятися-не пересміятися. Переповідати зміст не буду, але він теж певним чином про любов. Бо вона таки спонукає головного героя говорити неправду і плести нешкідливі небилиці, а нам – слідкувати за розвитком цієї веселої романтичної історії. Кохань тут, як мінімум два. Вони зовсім різні, майстерно вплетені у сюжетну лінію.
Наостанок, щоб вже стільки не веселитися, додам мелодраму. Страждань для контрасту. Вони тут не геть істеричні, але з істОричним бекграундом. Фільм «Ейфель» (2021) – для тих, хто любить кіно про любов, що надихає. До епохальних вчинків, звершень, карколомних змін. От вам кіноепопея про вежу у Парижі - романтичний символ всіх часів. І про чоловіка, який її створив. І про жінку, стосунки з якою його підштовхнули до цього.
Оксана Нірода: Ймовірно, зі мною щось не так, але фільми про кохання майже не дивлюся. Здебільшого для перегляду обираю якісь історичні драми, якісні трилери чи документалістику. Але все ж, як і будь-яка людина, фільми про любов у своєму житті бачила, хоча й досить давно (так, не все так безнадійно, як могло здатися, на перший погляд:). І навіть можу порадити деякі з них. День же закоханих на носі, як-не-як.
Перша стрічка, яку можу порекомендувати й мені не буде дуже соромно – «Щоденник Роуз» (2016). Це – ірландський драматичний фільм режисера Джима Шерідана. Чесно визнаю, що вирішила його подивитися тільки тому, що одну з головних ролей зіграв Ерік Бана. І не пошкодувала. Всім тим, хто любить фільми про кохання, але не терпить примітивної сюжетної лінії та оцінить ірландський аскетичний колорит – вам сюди.
А ще мені хочеться, щоб ви передивилися «Дівчину з татуюванням дракона» (2011). Так, це детективний трилер. Але любовна історія в ньому все ж є. Вона ледве відчутна, не виходить на перший план сюжетної лінії і трохи знехтувана сценарієм, але така щемлива і дуже трагічна. Ймовірно, з усіх переглянутих мною фільмів, вона вразила мене найбільше. Чесно. До речі, тут також грає Руні Мара, як і в «Щоденнику Роуз».
За дивним збігом пораджу вам ще один фільм, який має у своїй назві слово «щоденник». Романтична драма «Щоденник пам‘яті» (2004) вже в перший тиждень виходу на екрани стала бестселером. З того часу фільм встиг стати класикою. Пам‘ятаю, що дивилася його колись теж дуже юною, як і головні герої кіно. Не зможу справно повторити сюжет, але точно пам‘ятаю наскільки він світлий та романтичний. Для Дня святого Валентина саме те, що треба.
Аня Семенюк: Обожнюю фільми і немає якогось одного виду чи жанру, яким би я могла обмежитися. Бо найцінніше для мене в кіно – сама історія і те, як її розповіли на екрані. Це буває настільки захопливо! Тому обирати якісь улюблені мені зазвичай непросто, однак, якщо говорити про любов, то ось те, що я б сама собі із задоволенням передивилась іще раз.
«Ла-Ла Ленд» (2016). Якщо ви думаєте, що не любите мюзикли і все, що з ними пов’язано, подивіться цей фільм. Якщо ви думаєте, що не любите джаз – подивіться цей фільм! Якщо ви думаєте, що не любите фільми про любов – подивіться цей фільм. Він казковий, красивий, легкий, але його ідею режисеру Дам’єну Шазелу довелося втілювати дуже довго і непросто – сюжет був придуманий ще в його студентські роки. Це історія двох молодих людей – акторки Мії та музиканта Себастьяна – які рухаються до своїх мрій, як вміють і як можуть, але на шляху до цих мрій зустрічають один одного. Далі починається найцікавіше. І найскладніше водночас. Це фільм і про любов, і про дружбу, і про підтримку, і про вибір. Попри чудесну картинку, неймовірні кольори, танці, музичність та казкову атмосферу, фільм дуже життєвий: якби історія Мії та Себастьяна існувала в реальності, то, скоріш за все, фінал її виглядав би так само як у «Ла-Ла Ленд». Ну і обережно: під час перегляду можна закохатися в Лос-Анджелес!
«Один день» (2011). Драма данської режисерки Лоне Шерфіґ, але не лякайтесь цього слова «драма». Це фільм, сповнений життя. Студентської дурі, крутих діалогів, молодої шаленості, щирої дружби, а відтак – помилок і падінь, які врешті приводять обох героїв – колишніх студентів Емму і Декстера – до вибору, який вони мали зробити у перший день після свого випускного в Единбурзі. Їм здається, що після років перешкод і дружби на відстані все стало на свої місця, все нарешті пішло так, як треба. Але це лиш здається. Якщо б запитали, про що ще цей фільм, крім того, що про любов, я б сказала, що він про ціну часу.
«Спіймати Кайдаша» (2020). Крутезний український телесеріал, знятий за мотивами повісті Нечуя-Левицького, яку всі ми читали у школі, режисер – Олександр Тіменко, а сценарист – Наталка Ворожбит. Якщо вам ця рекомендація видається дивною, то не спішіть з висновками. Бо це – блискуча адаптація повісті, наповнена ілюстраціями з буденного життя. І так, це про любов! Любов дивну, змішану з іншими емоціями та відчуттями – заздрістю, ненавистю, стражданням. Любов, яку її знають і бачать прості люди. Любов, яка змушує робити вибір між коханою людиною і суспільною думкою. Це – енциклопедія сільського життя, з яскравими героями, неймовірно крутими діалогами, динамічним сюжетом, який змушує прилипнути до екрана. А історій любові тут мінімум три. Усі – дуже різні, але схожі. Попри чудовий гумор, у серіалі насправді багато болю і страждання. І він страшенно подобається 30-40 річним, напевно тому, що це не просто фільм, це – картинки з української реальності. Включіть першу серію і ви вже не зможете провести вечір без Мотрі, Мелашки, Карпа і Лавріна.
