В Україні спостерігається суттєве перевиробництво картоплі. Торік її було вирощено 23 млн. т. І це притому, що внутрішня потреба у ній складає близько 10 млн. т, з яких 5 млн. т споживає населення країни, ще стільки ж іде на відгодівлю худоби.
Як стверджує президент Української асоціації виробників картоплі Сергій Рибалко, близько 6 млн. т картоплі торік потрапило на звалище. Одна з причин таких величезних відходів - Україні бракує достатніх потужностей для зберігання цієї сільськогосподарської культури.
95% усієї картоплі в Україні, за його словами, вирощується в індивідуальних селянських господарствах. Звідси й перемішані сорти картоплі, незадовільні умови її зберігання.
Як наслідок, сказав Сергій Рибалко, лише 0,3% усієї вирощеної в Україні картоплі експортується. І лише 0,01% йде на переробку. Наприклад, на виробництво чіпсів.
«Щорічно українці інвестують у виробництво картоплі 21 млрд. грн., а втрати складають 13 млрд. грн.», - зазначив під час конференції Сергій Рибалко. Його висновок – лише великі виробники здатні забезпечити мінімальну ціну на картоплю, задовольнити всі вимоги, які висувають до неї торговельні організації, суттєво збільшити її експортні поставки та підвищити рівень переробки в Україні.
«За умови виробництва картоплі професійними виробниками, - додав Сергій Рибалко, - нам знадобиться лише 200 тис. га». Поки ж під цю сільгоспкультуру в Україні 2011 року відводилося 1,6 млн. га, а 2012 року – 1,4 млн. га.
І вже зовсім сенсаційно з вуст Сергія Рибалка пролунала фраза – «чим менше картоплі вирощуватиметься на присадибних ділянках, тим вищим буде добробут нації».
«Розвиток ринкової інфраструктури» Проекту USAID «АгроІнвест» Миколи Гриценка виявилася дуже простою. Не слід вдаватися до крайнощів – доцільно з максимальною вигодою використовувати нинішню ситуацію, яка має не лише недоліки, але й переваги.
Йдеться про всіляку підтримку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Вони спроможні взяти на себе вирішення багатьох проблем, з якими стикаються селяни під час вирощування, переробки та реалізації аграрної продукції.
При цьому Микола Гриценко послався на досвід сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, створеного в селі Садове Нижньогірського району АР Крим. Загалом його створили 86 місцевих жителів. Від початку вони визначилися зі своєю стратегією – поєднати зусилля для вирощування та реалізації плодоовочевої продукції. Результат не забарився. Згаданий кооператив торік лише на російський ринок поставив понад тисячу тонн помідорів та понад півтисячі тонн огірків.
Враховуючи специфіку вітчизняного сільгоспвиробництва, в якому дрібним сільгоспвиробникам відводиться далеко не остання роль, Україні доведеться не лише брати до уваги європейський досвід розвитку сільськогосподарського кооперативного руху, але й всіляко запозичувати його. Бо інакше чимало проблем, з якими вона стикається у виробництві плодоовочевої продукції, не вирішити.
Одна з цих проблем полягає в тому, що майже 40% овочевої продукції не доходить до споживача. Цей факт під час конференції навів доктор сільськогосподарських наук, завідуючий кафедрою овочівництва Національного університету біоресурсів та природокористування України Зеновій Сич. Усього, за його інформацією, в Україні під вирощування овочів відведено 460 тис. га. Але під крапельне зрошення відведено лише 60-80 тис. га з них.
Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань