Перефразовуючи відомий афоризм «канути в Лету»--тобто пропасти безслідно, можна сказати, що рік політичний в Україні «канув у болото». На жаль, сліди від такого болота не змиваються навіть джерельною водою, бо бруд уже в’їдається у всі сфери суспільного життя країни.
Які сліди залишилися після «політичного болота» 2011 року?
Країну роз’їдає корупція. За даними міжнародної рейтингової організації Transparency International за рівнем корупції Україна опустилась за 12 місяців з 134-го на 152-е місце.
Цей рік можна сміливо назвати роком експериментів над народом, які назвали реформами.
У той час, як влада запевняє, що ціни стали нижчими, зарплати вищими, а освіта і медицина якіснішою, студенти, освітяни, підприємці, колишні воїни-інтернаціоналісти, фермери і чорнобильці виходять на вулиці. Очевидно, суттєвих позитивних зрушень від запроваджуваних реформ пересічні громадяни так і не відчули. 2011 став першим роком, коли на акції невдоволення народ виходив не з політичними, а з соціальними вимогами. Нову хвилю протестів можна чекати у 2012 році, якщо керманичі держави таки підуть на скасування пільг, адже в Україні близько 21 мільйона “пільговиків”.
Закон про вибори, який є нічим не іншим, як грою в одні ворота, ув’язнення лідера опозиції та фіаско системи демократії країни – ось чим запам’ятався громадянам та європейській спільноті цей рік по-українськи.
А тепер по-порядку…
2011 рік розпочався з чергового кроку до комерціалізації вищої освіти: у Табачника вирішили скоротити держзамовлення аж на 42%. Вже 31 січня невдоволена молодь по всій країні вийшла на вулиці.
У березні вперше за 10 років по всій Україні протестували українські вчителі. Тисячі освітян з’їхалися під вікна прем’єр-міністра, аби сказати Азарову, що на 613 грн., які платили педагогам першого розряду, прожити неможливо. Восени хвилю мітингів продовжили підприємці, а потім чорнобильці і афганці. В той же час Уряд, замість того, щоб прислухатись до народу, вбачає у протестах підбурення «політичних провокаторів із табору опонентів».
У червні порушено Кримінальну справу проти екс-прем'єра Тимошенко, а у серпні її заарештували. Відтак, за рейтингом експертів компанії Economist Intelligence Unit, «Індекс української демократії» за 2011 рік опустився з рівня "демократії з недоліками" до категорії "гібридних режимів". Все, що було досягнуто зусиллями усього народу під час помаранчевої революції за рік зведено нанівець. Такий стан речей не міг не вплинути на ставлення Євросоюзу до України, як кандидата для асоціації з ним.
У листопаді прийнято типовий для сьогоднішньої української влади Закон «Про вибори народних депутатів». Втрачаючи довіру народу, влада зробила все, щоб у 2012 році за рахунок мажоритарників сформувати провладну більшість у наступному парламенті. Абсолютно погоджуюсь з лідером нашої партії Віталієм Кличком в тому, що прийнятий закон відкинув країну у 2002 рік, проти чого українці вже виступали 2004 року. Кожний з 366 народних депутатів, що проголосували за прийняття закону, зрадили сподіванням українських громадян, забезпечивши передумови для проведення антидемократичних виборів. Відтак, опозиції прийдеться дуже серйозно поборотися, аби зламати цей сценарій.
Партію «УДАР» ці комбінації не надто лякають, адже підтримка серед виборців нашої політичної сили невпинно зростає. Відповідно до листопадових досліджень компанії «Юкрейніан Соціолоджі Сервіс» та Фондом «Демократичні ініціативи», якби вибори відбулися цими днями, то за «УДАР» готові віддати свої голоси майже 6% виборців. Ще в березні ця цифра становила 2%. Головна причина росту довіри - пошук третьої сили з тих, хто ще не був активно залучений до політичного процесу і розчарування у старій генерації політиків. Тому новоприйнятий 5-відсотковий бар’єр нас не лякає, а тільки стимулює ще серйозніше взятися за роботу.
У грудні Європа винесла вирок політичному життю України за весь минулий рік. Порушення прав і свобод громадян, заборона вільних зібрань, нівелювання демократичних цінностей – все це вилилось в те, що очікувану Угоду про асоціацію України з ЄС так і не було парафовано. Чим далі, тим очевиднішим стає, що керівництво країни ставить пріоритетом свої політичні інтереси і тим самим завдає шкоди поглибленню співробітництва з Європою.
***
На жаль, політичне «болото» затягнуло і нашу область. Всі важливі питання вирішувались кулуарно, в інтересах обмеженого кола людей, у переговорах «при закритих дверях. Ні в обласній, ні в радах міст та районів опозиційні сили не зробили нічого, аби влада з ними рахувалася.
Депутати, які прийшли в ради від опозиційних партій, слухняно голосують за всі провладні рішення. Окремих їх місцевих лідерів перекупили посадами та преференціями. Політичне «болото» все глибше поглинає нестійких до подачок влади партійних активістів.
Чи не найгучніший політичний скандал розгорнувся навколо об’єднання УжНУ і ЗакДУ, коли регіонали та ЄЦ не змогли домовитись полюбовно. Відтак, питання заглухло. Арешт лідера опозиції, і той в порядку денному облради загубився на тлі переговорів щодо переходу на зимовий час.
На рівні обласного центру, то при мері-комунальникові, що так красномовно критикував діяльність попередньої влади, зросли ціни на комунальні послуги. Також депутатському корпусу «вдалося» вирівняти ціни на проїзд в маршрутках з тарифами, що існують у великих містах, де і кілометраж, і зарплати врази більші. На момент старту опалювального сезону влада міста згадала, що ряд котелень так і не були введені в експлуатацію. Тож діти в школах грілися від електроприладів, а пожежники все частіше виїжджали гасити задимлені від перенапруги електрощитки.
Разом з тим, 2012 рік дає шанс врятуватись із того «болота», яке нас затягує.
Важливо, щоб у наступному році в Україні пройшли чесні і прозорі вибори в парламент. Вони стануть «лакмусовим папірцем» для зближення України і Євросоюзу. Ми готові до діалогу і співпраці з демократичними опозиційними силами.
Врятуймо себе самі...
Валерій Пацкан, голова Закарпатської обласної організації політичної партії «УДАР Віталія Кличка"