Створення масштабних дизайнерських проектів ужгородка Тетяна Гордій поєднує із мистецьким захопленням – створенням унікально красивих дерев на стінах кімнат – як дитячих, так і «дорослих». Своє власне дитяче хобі із пошиття виробів для інтер’єру ручної роботи, як і захоплення фаховими журналами про дизайн інтер’єрів вона перетворила з часом у професію, занурившись у неї всією душею.
«Ще з дитинства ми з мамою постійно майстрували: подушечки, цікаві папки для праці, дитячі іграшки, та будь що, - розповідає Тетяна. – З часом я потрапила у «Падіюн» до дуже хороших викладачів – Ангеліни Турак і Наталії Тесовської. Ми займалися малюванням, керамікою, робили, наприклад, вази для інтер’єру та багато-багато інших дуже цікавих речей. Ангеліна Андріївна навчала нас мистецтву кольорів, нерідко водила на природу, щоб ми розуміли, сприймали і втілювали у своїх маленьких дитячих творчих усе її кольорове багатство.Згодом я вчилася кераміці в художньому інституті. Завжди любила купувати журнали з дизайну. Коли сідала їх розглядати, то занурювалася настільки, що не помічала часу. Ці стільчики, скатертини, вази, лампи!.. Словом, все це настільки надихало, що потрохи стало моїм життям».
Тетяна зізнається, що ідей в її голові — безліч. Не на все вистачає часу, адже у неї – двійко діток. Утім, усі ці ідеї чекають свого часу. Як і, наприклад, дерева на стінах. «Я давно хотіла займатися графічним розписом і чекала свого замовника. Дочекалася (усміхається, - авт). Знайомий якось подзвонив і запитав, чи візьмусь за таке. На той час я мала великий проект дизайну. Але це якраз добре – відволіктися від комп’ютерної роботи, задуматися, відчути красу ліній, просто помізкувати над чимось іншим. Потім повертаєшся до основного проекту і дивишся на нього зовсім по-іншому, вносиш щось нове, не зациклюєшся словом, - каже дизайнер. - Нові лінії, нові фактури – це настільки надихає, що ти плануєш ще багато іншого, що можна втілити у предметному дизайні, інтер’єрі. Я взагалі дуже люблю стиль арт-деко з його рослинним орнаментом, це моє і я від цього просто балдію».
Щодо самого дерева на стіні – зробити його не так легко, як здається, можливо, на перший погляд. Багато часу художниця проводить над пошуком ліній, над вибором місця навіть у контексті однієї стіни, масштабуванням, розрахунком пропорцій дерева, власне малюнком. Потім – узгодження із замовником. Далі – підготовка стіни. Вона повинна бути добре прогрунтована, пофарбована. Затим - розкреслити масштаб і перенести ескіз на стіну, щоб картинка співпадала з тим, що побачив замовник на папері. На гладкій стіні, каже Тетяна, малювати легше, на фактурній – трохи складніше, довше, але у результаті - цікавий ефект, адже у заглибинах – колір темніший, і тоді листочки дерева наче переливаються, ніби на природному світлі грають кольором справжні листочки.
«Довго цим займатися нереально, якщо сама робота тобі не подобається, - каже Тетяна про свою професію. - Сидіти в офісі і рахувати кількість годин до кінця робочого дня – це не моє. Я люблю рух, люблю щось цікаве знаходити, аналізувати, втілювати ідеї».
Разом з тим професія накладає і свій відбиток на світосприйняття: «Якщо чесно, то коли я потрапляю у нове приміщення, то зразу уявляю все по-новому, така в мене натура. Іноді людей злять такі мої маленькі поради, іноді - дякують. Той, хто розуміє мене, то знає, що не хочу поганого, а навпаки хочу, щоб середовище людини стало більш фукнціональниим, більш гармонійним. Є люди, які люблять все дуже активно декорувати, втрачаючи при цьому симетрію, гармонію. Ми, українці, шанувальники вишиванок, узагалі любимо все дуже вицяцьковувати, що ми з тим поробимо?»
Про особливості роботи дизайнера і труднощі, з якими він стикається, Тетяна коментує: «Я складнощів не боюся. Мій колишній шеф часто повторював, що не буває такого, що не може зробити людина. Просто треба визначити підхід, придумати як і знайти, з яких матеріалів. Я і своїй дочці кажу: «Якщо ти хочеш – ти зможеш. Такого слова «не зможу» - просто нема».
Для дизайнера, за її словами, важливе розуміння розмірів, потрібно володіти кресленням, щоб змогти не тільки намалювати, а і втілити свою ідею в життя, треба знати технологічну частину, наприклад, як кріпляться конструкції, які властивості матеріалів тощо, щоб у майбутньому це не нашкодило людям, не впало щось, щоб біля джерел отоплення не було шкідливих випарів і так далі».
«Це складна професія тим, що у ній нема такого «я вивчила і все, я все знаю». Світ рухається вперед, з’являються нові технології, нові можливості і ти мусиш завжди вчитися. Є і багато психологічних моментів, часом неприємних. Треба бути стійким і знати, що люди мають різний характер, бути комунікабельним, знайти підхід до замовника, до його робітників, які роблять технічну частину справи», - каже Тетяна про власну професію.
А також наголошує - важливо вивчати психологію кольору. Іноді здається, що відтінок - супер, але треба знати, де його можна застосовувати і як. Знати, як довго у тому чи іншому приміщенні перебуватиме людина, щоб розуміти наслідки, чому деколи людина поводиться так чи інакше. Адже і кольори можуть робити людей агресивним чи навіювати депресію. «Особливо важливо це у дитячих кімнатах, бо діти – маленькі барометри. Іноді може бути незрозуміла поведінка дитини, а варто лише змінити колір стіни у кімнаті, де дитина проводить багато часу, і все вирівняється. Так, підходитимуть зелені, пастельні, оливкові кольори. Бо це кольори природи, а природа ніколи не напрягає, навпаки дає можливість набратися натхнення і є чудовим фоном для підсвідомості», - каже фахівець.
Ганна Твердохліб
Зйомка: Золтан Январі та Наталі Панько.
Монтаж: Наталі Панько.