Містами і містечками держави мандрує всеукраїнський тур Степана Ґіґи (організатором туру вже вдруге стала рекордингова компанія «6 секунд»). До прикладу, у Калуші відбулися вже 4 (!) концерти, Коломиї – три, Долині – два. Усі – з аншлагом. На Закарпатті виступи одного із найвідоміших закарпатських артистів заплановані на лютий наступного року.
Як відомо, діти Степана Ґіґи пішли його слідами і вже здобули власну популярність на сцені. Тому сьогодні «Ранкова кава» на Zaholovok.com.ua– із Степаном Ґіґою та Степаном Ґіґою-молодшим.
Над чим працюєте зараз?
Степан Ґіґа-старший: Я завжди у пошуках, завжди щось пишу. Їжджу по Україні, по світу. Але площадки повторюються щороку. І якщо буду приїжджати з одними й тими ж піснями, то людям це не буде цікаво. Тому я завжди приходжу на концерт із «свіжими» композиціями. Двох однакових концертів не буває. Не маю права виходити на одну й ту ж сцену з тими самими піснями.
Одне з інтернет-видань Луцька облило мене брудом після концерту у кінотеатрі (де був заповнений увесь зал, до речі). З усього, що написали, правдою було тільки те, що я закінчив Київську консерваторію. Але цьому не треба дивуватися, треба працювати так, щоб люди любили тебе і хотіли йти на концерт, а не щоб їх заганяли до залу.
Про творчістьСтепана Ґіґи-молодшого – у окремому інтерв’ю розділу «Культурний момент» (ред.).
Як завоювати любов глядача?
Степан Ґіґа-старший: Треба бути чесним перед людьми, щирим, і співати те, що їм подобається, а не те, що мені. А найкраще, щоб подобалося і глядачам, і мені.
Де любите виступати і де найбільше люблять Вас?
Степан Ґіґа-старший: Виступаю всюди, куди мене запрошують. Співаю як у найменшому селі нашої країни, так і у всіх великих містах та столиці. І завжди однаково співаю. Переважно виконую свої пісні, але із задоволенням співаю і ті, які мені пропонують колеги та друзі. Наприклад, нещодавно 3 пісні для мене написали композитор Сашко Невже і поет Сергій Попик. Сашко є водночас і аранжувальником, а Сергій – звукорежисером «Неллі-студіо», де пишемо усі свої роботи – і Квітослава, і Степан, і я.
Не відчував, щоб сприймали по-різному. Тому що люди всюди однакові. Буквально місяць тому разом із дітьми - Степаном та Квітославою - повернулися з Канади. Після того, як ми там попрацювали, на листопад нас знову запросили у ту ж Канаду з концертами. Думаю так: якби не сподобалися, то більше не запрошували б.
Степан Ґіґа-молодший: Для мене немає значення велика сцена чи мала. Головне — щоб подобався результат роботи тим людям, заради яких я працюю. Якщо вони задоволені, то інше не має значення.
Квітослава – Заслужена артистка України. Степан – юний Містер світу 2007 року, а цього року йому присвоєно звання Заслужений артист естрадного мистецтва. Як Вам у ролі батька вже відомих дітей?
Коли я починав співати, мені не було від кого чекати допомоги. Батько був кочегаром, а мама працювала на соковинному заводі у Білках, де я і народився. Вже починаючи з 7 класу я заробляв – співав на весіллях, щоб від батьків не брати грошей на одяг тощо. Знайомі завжди дивувалися, як я вступив до Київської консерваторії, питали: «Скільки ти заплатив?». Кладу руку на серце – ні копійки. Якби тільки заїкнувся про гроші, на той час мене просто вигнали б. Такого не було у ті часи.
І тому я для своїх дітей так само нічого не випрошую. Мені незручно їм щось випрошувати. Єдине, що роблю – допомагаю із записами пісень. І завжди кажу їм: не конкурси головне, а те, чи маєш ті пісні, які потрібні будуть людям, за рахунок яких отримаєш їхню прихильність.
То як стати популярним співаком сьогодні?
Степан Ґіґа-старший: Популярність артиста залежить від репертуару, манери, стилю. Ми втрьох працюємо усі у різних стилях. Я стараюся робити пісні у сучасному вигляді, навіть давні пісні переробив на сучасний лад. Так, це попса, звичайна попса. Але її звучання повинне бути сучасне. Квітослава працює у своєму стилі, це так званий брітіш-поп, Степан – поп-рок.
Для популярності потрібні не численні конкурси, а знову ж таки матеріал, пісні, бо багато є дітей, які вважають, що для популярності слід їздити по співочих змаганнях. Проте чимало їх переможців сьогодні вже забуті. Кожен музикант повинен у першу чергу вималювати для себе стиль, у якому буде працювати. Знову ж таки наводжу приклад сина Степана: він працює для свого покоління і правду має. Його покоління буде з ним рости. Якщо працюватиме для мого покоління – нікому не буде потрібен. Так само Квітослава: повинна працювати для своїх однолітків. Я – для тих, з ким виріс. Було б смішно, якби я почав зараз працювати для юнацтва. Так само, якби одів той одяг, який сьогодні одягає на сцену Степан.
Які 3 речі Вам необхідні для щастя?
Степан Ґіґа-старший: Перше – щоб мої діти були щасливі. Друге – щоб я мав радість від них. І третє – щоб мої діти досягли більше у житті, ніж досягнув я.
Степан Ґіґа-молодший: Сім’я, побільше позитиву навколо мене (бо коли позитив є, то хочеться і працювати, і творити нову музику). І третє – досягнути гідного рівня як артист. Якщо все це буде – буду щасливим!
Якою треба бути жінці, щоб завоювати Ваше серце?
Степан Ґіґа-старший: Для мене основні риси жінки – доброта, щирість. Не терплю, коли мене обманюють. Все можу вибачити, тільки не обман і зраду.
Степан Ґіґа-молодший: У першу чергу вона має розуміти і сприймати адекватно мою роботу. Адже моя професія пов’язана з подорожами, я весь час кудись їду, мене увесь час немає дома. До речі, через це в мене часто з’являються і проблеми з навчанням. Також дівчина має сприймати мене таким, яким я є насправді. Просто дуже часто трапляється, що на початку стосунків усе награно та фальшиво, а через деякий час маски кудись зникають і люди починають бачити один одного й розчаровуватися. Зрештою, починаєш усвідомлювати, що це насправді зовсім не та людина, з якою ти знайомився. Тому й люблю, щоб мене сприймали таким, яким я є насправді, як і в особистому житті, так і на сцені.
Які якості поважаєте у чоловіках?
Степан Ґіґа-старший: Чоловік найперше повинен бути мужчиною. І пам’ятати про те, що він забезпечує сім’ю. Це головне. Якщо жінка чоловіка забезпечує, то не вважаю, що він мужчина. А зараз це модно.
І знову ж таки – чесність і правдивість. У мене багато колег відпало, коли побачив: у екстремальних ситуаціях вони йшли в кущі. Для мене важливе таке поняття, як чоловіча дружба. Не вважаю, що це друзі, якщо дружать просто за те, що їм щось потрібно. Друзі пізнаються тоді, коли підтримують тебе, коли не тільки «зустрітися і погуляти», а і коли здатні підкласти плече у важкий момент. І час від часу поцікавитися: як справи, як здоров’я, як сім’я. У мене є багато знайомих, а друзів я маю декількох. Але надійних.
Степан Ґіґа-молодший: Вважаю, що чоловік повинен бути відважним, а також цілеспрямованим. Він має завжди знати, що хоче і йти у напрямку до своєї мети. Чоловік має дотримуватися свого слова і виконувати обіцянки. Хвалитися дуже легко, а от дотриматися обіцянки – не завжди. Також, вважаю, чоловік зобов’язаний поважати жінок.
Політики, яким Ви симпатизуєте?
Степан Ґіґа-старший: Я поза політикою. Можу сказати, що мені подобається Фредді Меркурі, Елтон Джон, Лучано Паваротті. Це великі люди, які просто жили тим, що вони робили – музикою. Не хочу про політику ні говорити, ні займатися нею. Це не моє.
Я знаю, що виходжу на сцену, мені люди вірять, я повинен таким залишатися, бо найважливішою для мене є саме довіра. Якщо артист хоч раз на сцені сфальшивить, та ще й не нотою, а душею, повірте, глядач його уже не буде сприймати. Треба зі сцени віддавати те, для чого глядач прийшов на концерт: комфорт і задоволення.
З ким із видатних співаків Ви хотіли б заспівати разом?
Степан Ґіґа-старший: Фредді Меркурі. Але це вже неможливо. Із задоволенням заспівав би із Валерієм Меладзе. У нас із Валерою приблизно один стиль, діапазон, близька манера.
Степан Ґіґа-молодший: Ніколи не задумовувався над цим питанням. Мабуть, цим співаком був би Джон Маєр, мені його музика близька до душі.
Якби Ви мали змогу зустрітися з Богом, що сказали б насамперед?
Степан Ґіґа-старший: По-перше, подякував би за те, що маю. За те, що роблю, коли я у дорозі. А в дорозі я постійно. Подякував би за своїх дітей і за свої успіхи. Бо все, що я маю – тільки завдяки Богу.
Одного разу мені сказав один поважний священик: «Степане, у нас з Вами одна місія на цій землі». Я спочатку не зрозумів суть цієї фрази, а він мені розшифрував: «Я виходжу перед вівтарем, проповідую людям добро і віру в Бога. Ви, артист, виходите на сцену, і так само у своїх піснях і словах проповідуєте добро. До мене у собор ніхто людей насильно не заганяє. До Вас на концерт - так само, а ще й платять за це гроші». То хіба я не повинен бути вдячний глядачу, заради якого я пишу і співаю? Міг би й дома співати, а так – співаю для людей.
Степан Ґіґа-молодший: Подякував би за те, що я є на цьому світі. Напевно, нічого б у нього не просив, бо вважаю, якщо людина чогось сильно хоче, то сама має цього добитися.
Чому Ви змінили Ужгород на Івано-Франківськ?
Степан Ґіґа-старший: Тому що Квітослава вже 11 років живе там із сім’єю, там мій внучок Даніель, якому у грудні виповниться 5 років. Тому що Степан вчиться у Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника (на естрадному факультеті Інституту мистецтв, а також в Юридичному інституті). А головне - тут моя дружина.
Ще одна причина – з Ужгорода дуже далеко їхати до інших точок. А моя робота пов’язана з концертами. Франківськ географічно розташований так, що у любу точку України їхати порівняно недалеко. Буває, по 2-3 рази на тиждень треба бути у Києві, тому є різниця: 500 чи 800 км.
Крім того, музиканти з гурту «Друзі мої» (а ця команда працює зі мною вже 11 років) – з Франківська і Тернополя. Маємо свій автобус і якщо їду з Ужгорода, то важко усіх зібрати. А так – усі на місці.
Є і технічна причина – база уже довший час у нас у Франківську: сцена, звук, світло.
Такими є аргументи на користь переїзду.
Ностальгуєте за Закарпаттям?
Степан Ґіґа-старший: Так, і тому час від часу приїжджаю. Хоча Степан буває навіть частіше – у нього тут багато друзів. Якщо на вихідні нема концерту (правда, таке рідко буває), то він сідає в машину і їде в Ужгород. Так само я приїжджаю до мами в село. Завжди бракує часу, але це дуже погано, тому що ми до тих пір можемо почувати себе щасливими, поки є батьки. У мене є мама, вона вже старенька і я знаю, як вона завжди чекає мене, Стьопу, Квітославу. Коли стоїть вибір: в Ужгород поїхати чи в село, то однозначно поїду до мами.
Закарпаття я люблю, а найбільше його любить мій Степан.
Хто працює з Вами?
Степан Ґіґа-старший: 3 барабанщики, 2 гітаристи (Степан, до речі, не тільки співак, а і гітарист), клавіші. У нас акустичні барабани, віртуальні барабани і перкусія. Керівник гурту – барабанщик (акустичні барабани), який зі мною працює вже з 1989 року Павло Петренко-старший, заслужений артист естрадного мистецтва України. Його син Павло-молодший грає на перкусії, інколи і на барабанах (коли співає Степан). З нами працює і шоу-балет «Легіон» та ведучий dj Sprite.
Вам комфортно в Україні?
Степан Ґіґа-старший: Якби хотів виїхати, то міг зробити це десятки разів, у мене були різні пропозиції. Це простіше простого – злиняти за кордон. Але питання: чи це правильно? І чи для того я народився на цій землі? Я вважаю, що я потрібен тут, а не чужому народу. У чужій державі ми будемо завжди чужими. Коли працюю у Канаді, Америці чи навіть у Пекіні, то мене представляють «Степан Ґіґа – Україна». І це для мене, мабуть, найголовніше. Те, що я – українець, представляю свою державу, а не Францію чи Італію. Думаю, що і Клички могли давно жити чи в Америці чи не має значення в якій державі. Але вони живуть в Україні і гідно представляють свою державу. І мабуть це правильно. У мене навіть у думках ніколи не було поміняти свою державу на якусь іншу. Це так само як поміняти свою маму, свого тата.
І хочу Вам сказати, що Стьопі запропонували вчитися у Канаді, в університеті Metalworks. Можливо, коли закінчить свої 2 інститути, то поїде вчитися, але щоб залишитися там – про це навіть мови не може бути. Там вчилися видатні музиканти, це одна з найбільших шкіл Америки, там серйозні студії, технічне оснащення для навчання, тому син вважає, що там варто повчитися. Він був шокований тим, що там побачив, рівнем викладання, технікою. Може, поїде на 2 роки на навчання, планує там же записати альбом англійською мовою. Такі у нього плани.
А у Вас?
З найближчих – вийде новий альбом Степана Ґіґи. Назву «Вино кохання» або «Гірка любов» чи «Я прийшов у цей світ любити», ще не обрав остаточний варіант. Вже готовий і альбом сина «Два крила» та доньки - «Квітка-легенда».
У нас дуже напружений графік. Приїхали сюди, в Ужгород, звідси – зразу у Рівне на студію. І вже знову концерт. 24 серпня були на Закарпатті, 25 – на відкритті алеї видатних людей Іршавщини, де (мені приємно) є і моє ім’я (разом із Іваном Поповичем, Федором Потушняком, Фірцаком Кротоном, Михайлом Машкіним, Олександром Фединцем). 26-го мав 2 концерти, 28-го – 2 концерти, далі – виступи 30-го і 31-го серпня. У вересні-жовтні – 24 концерти.
Із Вашим земляком Іваном Поповичем товаришуєте?
Так. Найбільше з інших артистів. До речі, він дуже любить Степана і Квітославу. Мені це приємно, як батькові. Знає їх з манюньких.
Ви любите каву?
Степан Ґіґа-старший: Дуже люблю. Мій ранок починається з кави. Це мабуть тому, що народився, виріс і жив на Закарпатті. Правда, колись пив тільки чорну каву, а зараз – із вершками. Оскільки два інфаркти заробив з кавою. Раніше у студії – одна за другою, по 7-8 кав на добу, перевантажував організм, а зараз почав його більше шанувати.
Степан Ґіґа-молодший: Так, американо з молоком.
Ганнуся Тарканій та Оксана Нірода, спеціально для Zaholovok.com.ua
Фото: Володимир Твердохліб
P.S.
Ми любимо вранці пити каву. Часто п’ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щотижня читайте нові розмови. Усього з кількох запитань (частина – із знаменитої анкети Марселя Пруста), тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".
Ваш Zaholovok.com.ua
Партнер рубрики «Ранкова кава» - ужгородське кафе «Какао»
