У перший день квітня все населення України масово «бруднить» спини та рукави, телефонує один одному, повідомляючи неймовірні новини, ховає речі друзів, а в кінці додає «З першим квітня!». Цікаво, а як ставляться до цього свята, жартів, розіграшів і гумору закарпатці?
Сергій Денисенко, голова Закарпатської ліги КВН
Щоб веселити не тільки один одного, а я ужгородців, щороку на 1 квітня ми проводимо цікаві заходи: Закарпатську гуморину, «Веселі олімпійські ігри», «Міс всесміх». Цього року будемо проводити першу в Ужгороді виставку смішних малюнків «Веселі картинки». Щодо розіграшів, то ми не обмежуємося невеликими масштабами – якщо розіграш, то він повинен бути масштабним. До прикладу, в позаминулому році ми видали цікаву новину: «У місті Чоп відкривається МакДональдс», яку з радістю підхопили в інтернеті і навіть надрукували в одній із обласних газет. Обговорюючи цю інформацію, ніхто й не подумав про те, що новина вийшла 1 квітня без посилань на джерело. Зараз я вам відкрив цю таємницю, а тоді всі сприйняли новину про МакДональдс у Чопі за чисту монету.
Володимир Тарасюк, викладач відділення журналістики УжНУ, ведучий програми «Спортивний сектор»:
В університеті я був старостою групи, тому мене розігрували часто. От наприклад, казали: «Тебе викладає заступник декана». В той час до декана і його заступника викликали нерідко, не було й дня, щоб раз чи навіть двічі я не був у їхньому кабінеті. Тоді за пропуски і за погану успішність студентів відповідав староста, і я не знав, чи мене справді викликають, чи мене розігрують. Тому й попадався на такі гачки. Ну і природно, що своїм одногрупникам я відповідав тим самим – казав «Тебе декан викликає. Хочеш – вір, хочеш – не вір, але я тебе попередив». Був цікавий випадок, коли на одному із днів студентського самоврядування (коли студенти замінюють викладачів) схвильована методистка почала бідкатися покійному Москаленку (перший декан Інституту журналістики КНУ ім. Т.Шевченка – ред.), що студенти не прийшли на пару. На це Анатолій Захарович відповів: «Вибачте, але я сьогодні не декан». Я й тепер люблю розігрувати колег, друзів і студентів, але завжди треба знати, з ким і як жартувати.
Валерій Костинський, гравець команди «Корова юмора» Закарпатської ліги КВН і збірної УжНУ «Тяп-Ляп»:
До першого квітня я ставлюся дуже добре, тим більше, що в мене цілий рік проходить як перше квітня. Я вважаю, для того, щоб жартувати і розігрувати не потрібні час та дата, тому, хоч розіграшів на перше квітня було багато, чомусь пригадую випадок із дитинства, коли мені було 6 чи 7 років. Зранку мама розбудила мене і сказала, що випав сніг. Я дуже люблю зиму і сніг, тому одразу побіг на балкон, думаючи, що це найкращий день в житті. А потім були розчарування і сльози…Щодо улюблених жартів, то їх багато, так само як і кумирів у великому КВН та улюблених команд. Серед жартів, які подобаються, можна виділити: «Збірна Білорусії по футболу після закінчення матчу виходить на поле і показує голи, що не увійшли в матч», «Ужгород - єдине місто, де, щоб потрапити на басейн, треба оформити собі візу».
Олександра Терембець, телеведуча на каналі «Тиса 1»:
Я люблю перше квітня, бо це єдиний день у році, коли можна жартувати один над одним, сміятись і в кінці списувати все на «З першим квітня!». З ранку завжди забуваєш, який сьогодні день, а потім «ведешся» на якийсь жарт і посміхаєшся. От, до прикладу, одного разу мене розіграли так: йду на роботу, про перше квітня, звичайно ж, забула. Тут телефонує подруга, яка давно обіцяла приїхати до мене в Ужгород, і каже, що вона на вокзалі, просить зустріти. Я телефоную на роботу, кажу, що прийду пізніше, і сама - на вокзал. Дорогою подруга телефонує ще раз, і каже, що наш спільний знайомий уже зустрів її і вони поїхали в центр. Я з вокзалу - на Театральну. Телефоную подрузі, а вона просить підійти в одну з кав’ярень, каже що присіли там. Біжу туди, дивлюсь – нікого й близько схожих на моїх друзів. В цей час приходить смс «З першим квітня! Приїду завтра, компенсую півтори години витраченого часу». Ох, яка я обурена на себе була, але наступного дня посміялись вже обоє. Все, після того на першоквітневу «правду» не «ведусь». От згадуєш різноманітні приколи, і розумієш, що треба розігрувати один одного, головне в міру Хоча, в кожного та міра різна.
Роман Ялч,студент, музикант, поет:
Перше квітня для мене – найвеселіший день, бо в мене тоді день народження. Тому мене завжди й розігрують. Був випадок, коли я святкував у потязі, друзі заховали моє взуття і я ходив по вокзалу босий. А одного разу, коли ми грали в мафію, друзі змовилися підмішати карти, щоб мафією був саме я. Так, протягом партії всі знали, що я граю за мафію і просто перевіряли, який я, коли брешу. Я теж постійно розігрую друзів. Одного разу наговорив другові, що на вершині біля підйомника в Кострино видно Альпи – так він потім про це всім лижникам розповідав. Або ж залишив друга без грошей на касі в супермаркеті, а потім, звісно, повернувся. А нещодавно в одному із клубів ми святкували день народження друга, але перед входом до закладу попросили знайомого охоронця пропустити всіх, крім іменинника. Потім і його пустили і все закінчилося добре.
Фантазією на жарти та розіграші закарпатці не обділені. А тому бажаємо вам розіграти якомога більше друзів, не потрапивши на їхній гачок самому. До речі, у вас рукав замурзаний:)
Микола Анброх, представник корпорації «НеПонял»
Катя Брижань, Zaholovok.com.ua