Власна думка

Губернатор Закарпаття Олександр Ледида погодився випити кави у кав’ярні на набережній, не вимагаючи (як це зазвичай роблять посадовці), щоб інтерв’ю тривало виключно у робочому кабінеті. Голова Закарпатської ОДА не тільки відповів на запитання «Ранкової кави», але й допоміг порадою – щодо любителів поговорити поза очі чи покоментувати анонімно: не звертати уваги і не відповідати, що б там не казали, адже це тільки викраде час від основних життєвих завдань, які поставлено і яких хочеться досягнути.

Як тільки ти приїжджаєш, вірніше, переїжджаєш до Сполучених Штатів, одразу починаєш поспіхом вдихати «запах свободи», дивуватися доброзичливості людей і постійно повторювати: «Аааа! Я в Америці!». Коли перший етап дикого захоплення минає, настає етап другий – сум за домом, батьками, домашньою їжею, українською мовою. Частіше за все ностальгія за батьківщиною виникає в дівчат. Зазвичай, цей етап триває близько тижня і супроводжується частими дзвінками додому, ностальгічним настроєм, а інколи навіть і слізьми. Однак і цей період адаптації до США закінчується швидко. Після нього стартує етап звикання, тверезої оцінки і усвідомлення всього, що відбувається насправді.

Завдячуючи випадку, Юрій Вікентійович Мигалина став не військовим льотчиком, а науковцем. У результаті, Закарпаття збагатилося видатним ученим, який відомий не тільки науковими відкриттями, а й формуванням в області державного університету. Сьогодні гість «Ранкової кави»–ректор Мукачівського державного університету, Заслужений діяч науки і техніки України, д.х.н., професор Юрій Мигалина.

Кольори на його картинах не схожі на жодні інші, тільки на ті, що – у самому житті. Вони скоріше схожі на реальні людські емоції, аніж на фарби, з яких народжуються. Сьогодні гість «Ранкової кави» – закарпатський художник Антон Ковач.

Вирізати з дерева — для нього не просто забава, а сенс життя. Ще в дитинстві взявши у рідному селі Синевирі різець до рук, він залишається вірний цій справі й досі. Майстер каже, що скільки б не було мінусів у цього ремесла, не може собі уявити, що займався б чимось іншим. 

Чому люди поводяться так, а не інакше? Що криється за їхніми вчинками? Як виглядає соціологічний портрет Закарпаття? По відповіді на ці й багато інших запитань журналісти звикли звертатися саме до директора Закарпатського обласного центру ґендерної освіти Маріанни Колодій. 

Її експертні знання підкріплені професійною освітою із 5 (!) спеціальностей: політолог, соціолог, практичний психолог, соціальний працівник, п’ятий диплом стосується мистецтва. Географія університетів – від УжНУ до Сорбони, Тулузького університету у Франції і університету Берклі у США.

Як це: торкатися серця кількаденної дитини? Рятувати життя, усвідомлюючи, що без твоїх рук воно – приречене. Ці відчуття добре знає хірург із закарпатським корінням (народився у Сокирниці на Хустщині), заступник директора  Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН України професор, доктор медичних наук Василь Лазоришинець.

На Закарпатті при розмові про таких людей неодмінно додають: «Дай йому, Боже, здоров’я». Адже сам лікар повернув його тисячам своїх пацієнтів.

Навіть переди тим, як випити кави із Zaholovok.com.ua хірург, за вже давньою практикою, оглянув закарпатських «сердечників», цього разу – на Тячівщині та Іршавщині (для цього з Києва привезли ультразвуковий апарат, якого немає в області). 4 з них отримали негайне направлення на операцію у столиці.

Україні бракує гідних жінок-політиків. Бракує розумних проукраїнських депутатів, захоплених своєю справою і невдаваною любов’ю до земляків. Часом здається, що Україні навіть бракує українців. Але не тоді, коли розмовляєш із такими, як Леся Оробець. Тому сьогодні саме вона – гість «ранкової кави» на Zaholovok.com.ua. 

«Умови для дітей – біженців, шукачів притулку в Україні та на Закарпатті: що пропонує держава, що можемо зробити самі». Під такою назвою в Ужгородському прес-клубі відбулося засідання. Йшлося про ситуацію з мігрантами, які без документів перетинаються кордон, в тому числі і дітей. А також про те, куди направляють затриманих людей, що передбачає законодавство України у цих випадках тощо.

Як стало відомо, 30 липня 2012 року Львівський апеляційний господарський суд визнав дії Державної виконавчої служби в Закарпатській області по накладенню арешту на майно Ужгородської міської ради законними.