Ранкова кава із Олександром Ледидою

Ранкова кава із Олександром Ледидою

Губернатор Закарпаття Олександр Ледида погодився випити кави у кав’ярні на набережній, не вимагаючи (як це зазвичай роблять посадовці), щоб інтерв’ю тривало виключно у робочому кабінеті. Голова Закарпатської ОДА не тільки відповів на запитання «Ранкової кави», але й допоміг порадою – щодо любителів поговорити поза очі чи покоментувати анонімно: не звертати уваги і не відповідати, що б там не казали, адже це тільки викраде час від основних життєвих завдань, які поставлено і яких хочеться досягнути.

Котрий день свого життя Ви хотіли б повторити?

Я нормально сприймаю кожен день свого життя. Там, де були невдачі, аналізую, стараюся не повторювати, а взагалі по життю у мене є свої правила. Думаю, вони є у кожної людини: які вчинки можна робити, які ні. Ніколи в житті не дозволяв собі образити або принизити людину, незалежно від її матеріального стану чи інших критеріїв.

 

Якщо не собою, то ким би Вам хотілося бути?

Однозначно не хотів би бути жінкою. Бачу, скільки припадає на долю жінок. Важко собі уявити, як з тими нагрузками, з якими живуть жінки, я б справився.

 

Які риси Ви найбільше цінуєте в собі?         

Думаю, що це відповідальність – за себе, за команду і відповідальність за прийняття рішень. 

 

Що вважаєте своїм недоліком?

Можливо, у політиці у деяких моментах, на мою думку, можна бути більш жорстким. Хоча, як правило, інколи наслідки показують, що не завжди жорсткість виправдовується.

 


Вам комфортно працюється під керівництвом Віктора Януковича?

Так, він пройшов і підприємництво, і сам був губернатором, знає, що це таке - робота в регіоні. Тому зараз губернаторам легше, бо президент сам був у цій шкурі і краще розуміє нас, ніж попередній. Двічі був прем’єр-міністром, тому може зрозуміти і губернаторів, і Кабмін, знає, які завдання можна ставити і як їх виконувати.

Крім того, він дуже простий у спілкуванні. Познайомилися ми ще до партійної роботи, коли я у 1998 році від Ужгородської РДА поїхав по роботі до Донецька.

Він психолог, дуже відчуває людей. Адже пройшов життя, починаючи з самого низу. Кажуть, що він жорсткий по виконавчій дисципліні, але можу запевнити, що він дуже добрий. Якщо подивитися його життєву історію, не знайдете людину, яку б він образив або принизив. Навіть людей, які на це заслуговують. Державі пощастило, що нею керує людина з таким досвідом. Бо у попередні рази президентами ставали головний ідеолог партії (людина, яка була проти цієї держави, її ж очолила), секретар партійної організації заводу. Щодо Ющенка – дуже добра людина, але його стиль і підходи не для України. Він міг би керувати, наприклад, Англією. 

 

Які фільми Ви любите?

Дуже люблю класичне кіно, фільми радянського періоду. Порівнюю їх із сьогоднішніми мильними операми. А взагалі, більше люблю історичні фільми.

 


Яким історичним особам симпатизуєте?

Це вже цікаво...

Сьогодні є багато критики щодо історії. Якщо добре подивитися, то взагалі жодного позитивного героя і немає. Завжди находять негатив. Але якщо вивчати історію, наприклад, Олександра Македонського, Кутузова чи гетьмана Хмельницького, то це були серйозні лідери, які могли об’єднати багато людей навколо ідей, їм це вдавалося.

 

А хто викликає антипатію?

З тієї інформації, яку маю про Гітлера, можу сказати, що відчуваю до нього антипатію. Така ж інформація про Берію, наприклад. Хоча я ціную ставлення до себе і до оточуючих у Сталіна, спосіб його життя. Сьогодні оцінювати дії Сталіна досить важко. Тому що не вірю, ніби він хотів, щоб народ СРСР жив гірше, ніж всі інші народи. Треба бути в тому часі, в тих умовах і тоді давати оцінку – що я б зробив (чи інший лідер) у ті часи. А сьогодні дивитися на події 50-річної давнини і давати їм оцінку… Це дуже важко.

 


У якому контексті Ви хотіли б потрапити в історію?

Кожна людина залишає після себе певні справи. Не вірю, що є якийсь губернатор, який хотів би залишити щось погане або не хотів би зробити щось гарне. Але у кожного є своя професійна підготовка, своє бачення і можливості. У тому, чим займаюся, я бачу перспективи. За територією і населенням Закарпаття може бути прикладом реформ для усієї України. Можу назвати 2 реформи, які у нас впроваджені, а в Україні їх ще нема. Це зокрема реформа ЖКГ: якщо платиш за газ, маєш гарячу воду і тепло. Раніше платив до теплокомуненерго і не мав ні тепла, ні води.

Друге, що важливо - це медицина. У нас у 24 обласних закладах безкоштовні медикаменти і калорійне харчування, такого ніде в Україні нема. Завдання – запровадити такий підхід і у районних лікарнях. Наступного року це буде.

Ще одне важливо – екологічно чистий край. Маємо на меті закінчити програму вивозу отрутохімікатів, щоб ні одного їх граму не залишилося з тих, що були завезені ще за Радянського Союзу.

Це перші 3 завдання, які є для мене пріоритетними. Зрозуміло, що і реформування освіти. Потребуємо набагато якіснішого рівня підготовки учнів. У першу чергу, вивчення іноземної мови, володіння комп’ютером. Адже людина, яка закінчила 11 класів, володіє іноземною і комп’ютером - це вже на 50 % успішна молода людина, яка легко знайде собі роботу.

 

Ви пам’ятаєте, коли самі вперше сіли за комп’ютер?

Так. Це було давно, адже я з технікою був пов'язаний увесь час, моя спеціальність стосувалася станків з числовим програмним управлінням, у ті часи це було найновіше з подібної техніки на Закарпатті. Установлювалася програма, за якою станки працювали на машинобудівному заводі. Я працював технологом і наш цех був першим подібним, а станки – першим прототипом комп’ютера. 

 

Які риси найбільше цінуєте у жінках?

По-перше, щоб вони були до міри розумними, не показували надмірні знання. Щоб були добрі. Коли людина розумна і добра - це зразу відчувається, з такими жінками приємно спілкуватися.

 

А в чоловіках?

У чоловіках я ціную впевненість у собі. Щоб по можливості займалися якоюсь справою - найбільше пустих людей боюся. У народі кажуть про таких - ні вкрасти, ні посторожити, є такий тип людей.

 


У житті губернатора бувають вечори, присвячені «пиву з друзями»?

Досить часто бачуся з друзями. Стараюся двічі на тиждень після роботи займатися спортом: футбол або теніс. А через те, що у мене велике коло знайомих (усі друзі залишилися ще з того часу, коли я не був губернатором), то ми часто зустрічаємося, разом святкуємо дні народження – як правило, після матчів. Вечеряємо, спілкуємося. Рідко збираємося на якісь застілля у суботу-неділю, краще відсвяткувати одразу після зіграних матчів.

 

А як проходять вихідні?

Якщо сказати чесно, то у мене вихідних майже немає: у суботу я ще на роботі, а майже кожної другої неділі - якісь заходи (чи дні культури, чи регіональні свята). Дуже рідко маю можливість побути дома, але коли випадає така нагода, то приходять усі – мама, діти. Обідаємо разом. Стараюся у неділю таки бути на обід дома – традиційний закарпатський: поливка, голубці.

 

Ви сам умієте готувати?

У принципі вмію, бо у житті доводилось. Але можна сказати, що останні 10-15 років ніколи не готував. Крім, можливо, шашлику чи картоплі на природі. Вже не вистачає часу.

 

А солодощі любите?

Раніше дуже любив, міг з’їсти «за один присіст» коробку цукерок. А коли сперечався, то – на торт "Київський". Зараз веду менш рухливий спосіб життя, тому стараюся вживати менше солодощів, оскільки маю менше можливості фізично витрачати енергію.

 


Де ще, крім свого міста, Ви хотіли б жити і працювати?

Я майже 2 роки провів у Києві (депутатом Верховної Ради), але так і не адаптувався там. Для мене гарнішої території, ніж Закарпаття і наш обласний центр, немає. Я тут виріс, учився, працював майже усе життя.

 

Яка з відвіданих країн сподобалася Вам найбільше?

Відвідав їх вже багато. Дуже подобається, наприклад, Південна Корея – загальною культурою жителів, рівнем розвитку. Ще – Австрія. Планомірна держава у центрі Європи, яка займається своїми громадянами, переживає за них. Незважаючи на те, що була великою імперією, сьогодні Австрію ніде не побачите у політичних перипетіях. У ЄС – суцільні заяви від країн-членів, натомість Австрія чітко знає, чим займатися, і рівень освіти і медицини у них – один із найкращих у світі. Вони дисципліновані люди, у тому числі, наприклад, у поведінці на дорогах.

 

Коли ми досягнемо такого рівня?

Розумієте, ніхто з Києва чи з Брюсселю не прийде нам прибирати сміття, ніхто нам не буде ремонтувати вулиці і вчити нас культури. Це все залежить тільки від нас, від виховання наших дітей, від кожного окремо, ставлення один до одного, поваги до старших, до історії, знання історії.

 

Який відпочинок є для Вас найкращим?

Максимум відпочиваю на морі 5-6 днів, більше не витримую. І ще не було такого року, щоб я тиждень не провів у горах – катаюся на лижах, колись займався ними серйозно, навіть виступав на рівні області. У молоді роки.

 

У коментарі Zaholovok.com.ua Ви розповідали, що і дружину знайшли завдяки лижам.

Так. У ті часи важко було підібрати лижі, я поїхав за ними спеціально у Москву, але і там не знайшов. Шукав саме Elal Rc4. Коли повернувся додому, то двоюрідний брат запропонував приєднатися до туристичної поїздки на Брестстьку фортецю і до Мінська. Я мав інформацію, що у Мінську можуть бути мої лижі. Наступного ж дня поїхав з цією групою і по дорозі познайомився з майбутньою дружиною. Лижі тоді так і не купив, зате згодом одружився.

 


Якби ви зустрілися з Богом, що б сказали йому насамперед?

Цікаве питання. Якщо Він впливає на усі процеси, то я спитав би, чому так багато несправедливості. Сьогодні з голоду вмирають діти, а в той же час багато держав жирують, тонни харчових продуктів викидають просто на смітники. Я б спитав, чому так відбувається...

 

А якби у Вас була змога зустрітися із будь-ким, хто коли-небудь жив на землі, хто б це був?

Було б цікаво зустрітися з царем Миколою. Взагалі потрапити у ті часи. Можливо, поспілкуватися із Столипіним – як економістом, його погляди на розвиток суспільства дуже цікаві. Безумовно, цікаво було б з Тарасом Шевченком. Про нього багато пишуть, а хотілося б особисто зустрітися, поспілкуватися, відчути. Було б цікаво мені повернутися саме у ті часи, а не щоб він прийшов до нас у «сьогодні».

 

Якщо б Ви писали книгу про себе, як назвали б її? Можливо, знаєте, який використали б епіграф?

Ні, важко сказати, ніколи над цим не думав.

 


Ви любите каву?

Так. Можу сказати, що п’ю її досить часто. В середньому – 4-5 кав у день. Це закарпатська звичка, генетично передалося, тому що мої батьки пили каву, родичі. Як правило, не було такого дня, щоб минув без кави. Зазвичай, зранку, до роботи. І цей запах кави мені пригадується ще з дитинства. Хоча сам років до 30 майже її не пив, більше – чай. А тепер - наздоганяю.

 

Ганнуся Тарканій, спеціально для Zaholovok.com.ua

Фото: Володимир Твердохліб

P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п’ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щовівторка і четверга читайте нові розмови. Усього з кількох запитань, тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

Ваш Zaholovok.com.ua

Партнер рубрики «Ранкова кава» - ужгородське кафе «Какао»

Loading...
Зображення користувача Гість.

Гарні фото! Фотограф - професіонал!

Зображення користувача Гість.

Нормальний чувак. Бачив як він грає у футбол:)

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
CAPTCHA
Питання для відсіювання автоматичного коментування.
Введіть відповідь на питання
Loading...