Любов по-закарпатськи. Історії кохання від відомих чоловіків

Усередині лютого світ поринає у тему кохання. Zaholovok.com.ua не залишився осторонь і вирішив розпитати відомих закарпатських чоловіків - як починалася їхня справжня любов. Заради інтересу спитали і про першу чи шкільну любов. І - випитали цікаві подробиці.

Олександр Ледида

Голова Закарпатської ОДА

    У пошуках лиж знайшов долю

Я займався гірськолижним спортом і поїхав за лижами у Москву (тоді їх можна було купити тільки у Москві). За 3 дні об’їздив спортивні магазини, нічого не знайшов, і тут мені

 подзвонив знайомий, що можна купити лижі в Білорусії. Якраз формувалися групи у Брестську фортецю та Мінськ на вихідні і я теж вирішив поїхати із такою групою. А в автобусі сиділа молода цікава жінка, не закарпатка, як молодий спеціаліст  направленням працювала тут на фабриці. Вона і стала моєю дружиною.

Перша любов? Думаю, що це було у школі, 6-7 клас. Важко сказати, що це кохання, більше — симпатія. У цьому віці своєрідним є і вираження зацікавленості або симпатії до дівчатам, які тобі подобаються.

(на фото - у день весілля доньки)

Андрій Сербайло

Заступник голови Закарпатської обласної ради

       Дружину нагадала циганка

 Наша сім’я є підтвердження того, що   шлюби беруться на небесах. І історія  знайомства незвичайна.
 А все було так. Після третього курсу я,   студент сільськогосподарського технікуму, із загоном поїхав у Крим на роботи. Там познайомився з дівчиною, поверталися разом із студентами додому і у Львові причепилась до мене циганка, щоб погадати.  Нас було багато, а вибрала чомусь мене. Сказала, що дружину буде звати Оксана (не так як знайому).  Пройшов певний час, я пішов в армію, повернувся, якраз одружувався мій двоюрідний брат і покликав мене за свідка 16 травня 1981 року. От підходить до мене дружка з боку нареченої вітається і каже мені: «Це та сама Оксана!». Як потім з’ясувалось, дівчина думала, що про неї мені багато розповідали, як  ій про мене. Відповідно заочно я її повинен був знати. Це й була моя майбутня дружина (циганка все вірно наворожила). Рівно через рік і 6 днів (22 травня  1982 р)  ми одружилися. Ще через рік - 24 травня у нас народився син Роман, а 22 травня 1989 р. – донька Андріана.  Вже маємо трьох онуків. Незабаром у нас 30-річчя шлюбу. Крім того на нашому весіллі познайомилися наші друзі, які вперше там і побачилися. Також цього року відзначатимуть 30-річчя сімейного життя.

Віктор Погорєлов

Міський голова Ужгорода

       Любов у танці

У 1976 році на турбазі в Лумшорах я познайомився зі своєю майбутньою дружиною - дівчиною Любою, котра відмовила мені на танцях… Я підходив до неї ще раз і ще раз і своєю наполегливістю домігся, аби вона зі мною потанцювала. А під час танцю сказав їй: “Ти будеш моєю дружиною!”. Через 5 місяців ми побралися… Чим вона мені сподобалася? Симпатична білявка, неприступна, горда, яскрава дівчина…

У нас була дуже романтична подорож після весілля - ми поїхали в Крим, відпочивали вдвох, купалися в морі, на світанку та на заході сонця гуляли по узбережжю і мріяли про майбутнє… І ніхто з нас у той час не думав, що життя буде таким різноманітним, що на нас чекають такі складні моменти і водночас такі яскраві дні…

Я дуже ціную свою дружину і поважаю - за те, якою вона є, за те, що вона берегиня родини, за її витримку й терпіння, за те, що вона завжди була поруч зі мною і підтримувала - і в радості, і в найскладніші часи.

Ми ніколи не сваримося, відчуваємо настрій один одного, і якщо є якась напруга, то інший, розуміючи це, стримує свої емоції. У нас не буває сварок - у нас є повага!

А у школі якось так ставалося, що більше заглядався на старших дівчаток. Котрась одна не згадується. Найбільше ж у школярський вік припала до серця одна дівчина з Литви - коли був в Артеку. Це і можна назвати, мабуть, першою любов’ю. Вона була чарівною білявкою... Спілкувалися, довго листувалися. До речі, завжди подобалися саме білявки - світловолосі горді красуні. На блондинці й одружився...

Сергій Ратушняк

Екс-мер Ужгорода

        "Одразу сказав, що це мати моїх дітей"

У дружину закохався з першого погляду. Вона виносила повне відро сміття, я йшов по вулиці із друзями Сашею і Васьою і сказав їм зразу, що це моя жінка і мати моїх дітей.

Шкільна любов? Була, звичайно, з першого класу — платонічна, біблійська. Спочатку закохався у вчительку - Зінаїду Артемівну. Це сильне кохання було. Зараз, правда, не хотів би з нею зустрітися, їй вже десь під 80 мабуть.

Вона була дружиною офіцера, який приїхав сюди з Монголії. Красива була, як барбіка. 

Сергій Мошак

Народний депутат

             Щасливо одружений

Своє перше кохання я зустрів у міжнародному таборі "Молода Гвардія" на Одещині. Я навчався у третьому класі і виграв путівку як кращий учень Перечинського району. Добре пам'ятаю, що дівчину звали Анжела, вона приїхала в табір з Рахівщини. Звісно, це було по-дитячому та залишило по собі приємні спогади. 

Я вже майже 24 роки щасливо одружений. Зі своєю другою половинкою познайомився в Ужгороді, я працював в одному з магазинів будівельних матеріалів, вона також працювала в крамниці неподалік. Там працювали чотири гарні продавчині, одна з них і стала моєю дружина. Я зайшов до них и попросив допомогти мені підібрати краватку під костюм. Яна справила на мене таке сильне враження, що я купив не одну, а одразу кілька краваток. І от вже 23 роки ми разом.     

Валерій Пацкан

Голова Закарпатської обласної організації Політичної партії «УДАР Віталія Кличка»

Любов завдяки законодавству

Перше кохання я зустрів у 8-му класі. З тією дівчиною ми зустрічалися декілька років. Залицяючись, носив їй у подарунок жуйки і олівці. Але списувати не просив, бо був принциповий. Якщо не знав як розв’язувати задачу з математики – так і казав вчительці. Потім, коли ми виросли і поступили до різних університетів, наші шляхи розійшлися.

З Наталкою ж ми познайомились на економічному факультеті УжНУ. Я тоді працював в Антимонопольному комітеті, а вона вчилася економіці. Саме відбулись якісь зміни в законодавстві про бухгалтерський облік і тітка Наталки, яку я знав по роботі, попросила передати їй папери із змінами. Так ми і познайомились. Наталка мені одразу сподобалась і менше, ніж за рік ми вже одружилися.

Ален Панов

Очільник Закарпатського представництва Спілки дипломатів України

             Усвідомлено закоханий        

Першу любов? Так, пам’ятаю, адже із пісні слів не викинеш. Така закоханість була у десятому класі, на жаль, не взаємна. Навіть на випускний дівчина пришла з іншим – моїм однокласником. Випускний зіпсований, але це стало «першою закалкою» у житті, адже хоч і боляче було усвідомлювати невзаємність, зате у житті дало змогу відрізняти, що таке закоханість, а що —більш серйозні почуття.

А з дружиною познайомилися ми доволі банально: вчилися разом. Я — на 3 курсі, активно займався громадською діяльністю, був громадським деканом, а вона була «свіжоспеченою першокурсницею». Я курував підготовку вечора першокурсників і у процесі його організації ми й познайомилися, у вересні 1997 року. А вже з кінця літа 1998-го почали жити разом. І, слава Богу, до сьогоднішнього дня ця знаменна подія у нас триває. Як зрозумів, що люблю? Нам було добре разом, завжди було про що спілкуватися. Це не миттєвий спалах-закоханість, а усвідомлені почуття. А їх я ціную набагато більше. Рішення бути разом стало свідомим кроком і практика показує, що, можливо, це не настільки романтично, зате практично і надійно. У нас міцна і щаслива сім’я.

Роберт Левицький

Громадський діяч, бізнесмен, голова Закарпатської обласної федерації з водних видів спорту

            Закоханий у свою Мадонну

Щодо першого кохання, то у шкільні роки ми всім класом були закохані у піонер-вожату Люсю, тобто Людмилу Борисівну. Вона була прогресивна, мала організаторські здібності, навіть водила нас у походи. 

З дружиною ми познайомилися у молодіжній тусовці. Я побачив її да дискотеці у колишньому «Каштані» і одразу вирішив, що дівчина, яка так красиво рухається, однозночно повинна стати моєю дружиною. А тим більше, коли взнав, як її називають друзі — і до сьогодні інколи про неї кажуть «Мадонна».

Але покорити її було важко, після цієї зустрічі я ще мінімум рік доводив, що гідний її серця. Але це того варте. Ірина — найкраща супутниця життя, про яку мужчини лише можуть мріяти!