Ранкова кава із Лесею Оробець

Ранкова кава із Лесею Оробець

Україні бракує гідних жінок-політиків. Бракує розумних проукраїнських депутатів, захоплених своєю справою і невдаваною любов’ю до земляків. Часом здається, що Україні навіть бракує українців. Але не тоді, коли розмовляєш із такими, як Леся Оробець. Тому сьогодні саме вона – гість «ранкової кави» на Zaholovok.com.ua. 

Кожне питання (частина – із знаменитої анкети Марселя Пруста) потребувало лише долі секунди на чітку і зрозумілу відповідь. Трохи більше тривали роздуми лише щодо питання «Що може Вас розізлити?». Інколи емоції були зрозумілі із поруху ідеальної лінії брів, тому шкодую сьогодні, що «ранкова кава» - не телевізійна. У інші моменти захоплював спокійний, але впевнений голос, тому шкода, що інтерв’ю не радійне. Утім, під час кавування з Лесею Оробець очевидним позитивом став наш фото-формат: коли до розмови приєднався фотограф Володимир Твердохліб, атмосфера помінялася кардинально. Леся попросила глянути об’єктив і саму камеру, показала власні роботи (фото доньок) і залюбки дискутувала на «вічну тему» сучасних фотографів: Canon чи Nikon.

Гостя сподобалася усім: тим, хто сприймав її візуально, слухав розумом чи просто пив каву поруч і покладався на емоційне враження.

 

Вам комфортно в об’єднаній опозиції?

Так. Мене дуже надихає команда, в якій я працюю майже рік. У «Фронті змін» багато молодих адекватних толкових людей, які самі себе зробили.

Політичний комфорт – це не тоді, коли тобі дуже зручно, а коли вдається разом робити амбітні цікаві корисні проекти. Коли є результат.

У команді Балоги було не так. Часто ідеї гасли ще на етапі обговорення. І, чесно кажучи, не шкодую, що 2 роки тому пішла з ЄЦ – у день, коли Балога вирішив стати міністром.

 

У такому разі, співпраця із Віктором Балогою не зіпсувала враження про закарпатців?

До чого тут одне до іншого. До речі, я приємно вражена закарпатцями: їхнім спокоєм і здатністю не піддаватися на провокації. Здавалося, де б питання мови було б більш дражливим, ніж у поліетнічному Закарпатті? Однак ніхто з вчителів та інших людей, які приходили на зустріч зі мною, так і не поставили питання про «мовний закон», їх хвилювало інше. Перелік питань у мешканців всіх регіонів однаковий: коли люди будуть жити краще, коли їхніх у дітей буде робота і достойна зарплата, коли буде можливість працювати на себе…

 

Який цінний життєвий урок можете пригадати просто зараз?

Я на собі неодноразово перевірила, що правду говорив Черчіль: ніколи, ніколи, ніколи-ніколи, ніколи (!) не здаватися. Наприклад, коли внесли закон про вищу освіту, ми надіялися відтягнути його хоча б на 2 тижні, щоб повернулися студенти. Але громада виявилася на стільки свідомою, що цей закон не вдається прийняти вже 18 місяців. Другий приклад – коли ми воювали з тютюновою мафією у парламенті і Литвин 4 місяці грав з себе вар’ята та не підписував законопроект. Я була на 7 засіданнях комітету, де всіляко намагалися сфальсифікувати текст, але те, що ми не здавалися, призвело до підписання закону.

Або вчора, у Чернівцях: нам повідомили, що маємо 20 хвилин на обласному телебаченні, але журналіста не дають. Формат новорічного привітання президента: сядьте, складіть коліна разом і говоріть 20 хвилин. Ми вийшли із цієї ситуації, розмову вів журналіст з нашої ж команди, а не з чернівецького телебачення. Інакше було б нудно: 20 хвилин слухати промову однієї людини. Не люблю нудних подій.

 


А що любите з не нудного?

Із того, що не соромно сказати пресі… Люблю свою роботу. Мені правда подобається добиватися результату. Це справді дуже цікаво, коли вдається навколо якоїсь проблеми, якогось виклику об’єднати громадських лідерів і разом домогтися змін.

У такі моменти крила виростають.

Це, правда, дуже цікаво.

 

За що варто любити Вас?

Це запитайте мого чоловіка, я досі не розумію, що на нього найшло, але цей експеримент триває вже 9 рік. Іншим мене любити не обов’язково. Я роблю свою роботу і якщо вам підходить результат – чудово. Якщо ні, я готова з цим розбиратися.

Політиків узагалі шкідливо любити, вони від цього стають неадекватними.

Їх треба обирати і контролювати. Тоді від них буде толк.

 

Які 3 речі Вам необхідні для щастя?

Саме речі, не люди?

Так.

Сон, сміх і самоповага.

 

Чому сміх такий важливий?

Найбільші дурниці люди роблять із серйозним обличчям. Це не я придумала. Чи не Єжи Лец так казав? Страшенно люблю його збірку «Непричесаные мысли», там є багато влучних афоризмів. Наприклад, «для закоханих і коней сіно пахне по-різному».

 


Якщо не собою, то ким би Вам хотілося бути?

Що значить не собою?

 

Якби була змога бути кимось іншим.

Як сказав все той же Єжи Лец, роздвоєння особисті – це важка психічна хвороба. Коли безліч людських сутностей, які населять людське тіло, зводяться до жалюгідних двох.

 

Чого Ви боїтеся?

Я мама 2 дітей і депутат з п’ятилітній досвідом, я вже нічого не боюся.

 

Ви задоволені материнством?

Так! У мене чудові діти. Мені з ними страшенно пощастило. Соні майже 4, Еріці - майже 2. Вони щойно повернулися зі свого літнього пластунського табору.

 

Еріка – популярне ім’я серед закарпатських угорців. А чому Ви обрали його?

Це ім’я приглянулося моєму чоловікові. А я, будучи люблячою мудрою жінкою, не дуже розпитувала, чому. А Соня – її треба просто побачити. Жива вода. Страшенно допитлива, дуже непосидюча, кмітлива. З нею важко спілкуватися як з дитиною – вона вимагає дорослих відповідей.

Коли ми чекали другу дитину, то до останнього не знали її стать. Мабуть, і не варто зазирати на те, що природа не хотіла показувати. Коли знаєш, то чекаєш хлопчика або дівчинку. А так – чекаєш чуда.

  

Що Ви хотіли б передати найціннішого своїм дівчатам, чому навчити?

Вірити в себе.

Усі, хто мені коли-небудь пророкували провал чи поразку, ніколи не знали, на що я насправді здатна. І виявилися глибоко неправі. Тому – вірити в себе, все решта вдасться.

 


Яку із своїх мрій Ви здійснили цього року?

Усі 13. Із них від найбанальнішої - наїстися шоколаду - до найсуттєвіших: прийняття декількох законів, які мені особисто було важливими, як, наприклад, Закон про громадські організації.

 

Які історичні особи викликають у Вас антипатію?

Весь склад ЦК часів мого дитинства.

 

Якби Ви мали змогу зустрітися із будь-ким, хто коли-небудь жив на землі, хто б це був?

Мій батько.

Це до того, що треба дуже-дуже цінувати своїх близьких, бо потім доля може не подарувати вам і 15 секунд розмови.

 

Тоді дозвольте спитати: жахливі події у Грушеві на Тячівщині не залишили у Вас образу на Закарпаття?

Я була у тій школі. Мені показували, де били мого батька. Мене це дуже багато чому навчило.

Батько розповів мені одну історію, про яку я ніколи досі не розповідала публічно.

Декількох людей після тих подій притягнули до кримінальної відповідальності, один з них навіть пішов сидіти. Згодом до мого батька на прийом приїхала жінка - сестра цього ув’язненого. І почала розказувати, що це «був не її брат», що вона не впізнає його у тих злочинах, що його намовили і вона не може повірити, що її брат здатен таке зробити. І мій батько написав апеляцію. Того чоловіка звільнили, а батько сказав мені: «Як би я хотів мати таку сестру!.. Навіть якщо він винен, його сестра варта того, аби він був на волі».

Є обставини, які можуть обізлити на все життя. Найти в собі мудрість пробачати – у цьому є насправді велика сила.

У нас в родині взагалі ніколи не було прихильників тюремних ув’язнень, якщо відповідати агресією на агресію, то чим ми відрізняємося від звірів?

Я не бачила, щоб там перевиховувалося. І не будемо зараз говорити про Президента.

 

Що б Ви сказали Богові при зустрічі?

Правди ради скажу: я кожну свою молитву починаю із слова «дякую». Дуже рідко прошу і часто дякую. Кажуть, допомагає. 


Які асоціації найпершими виникають у вас із словом Закарпаття? 

Я одразу починаю згадувати місцеву говірку. Коли вперше приїхала на Закарпаття, навіть не одразу розуміла, про що до мене говорять. І лише те, що я у свій час вчила німецьку мову і маю нагострене вухо (бо це не єдина мова, яку я вчила) допомогло. Говорити так не вмію, але слава Богу, вже добре розумію.

По-друге, унікально красива природа.. Персики цвітуть…

І люди: мої знайомі, друзі, які тут живуть.

Завдяки своїй роботі я раз у році об’їжджаю всю Україну, тож маю широке коло контактів, можу дізнатися, що відбувається в області не з офіційних новин. Тому, звичайно, виринає у пам’яті спілкування з адекватними людьми.

 

Ваш душевний стан у цей момент?

Зараз?

Так.

Мені добре. Тут дуже гарно. Ми тут з одним закарпатцем сперечалися, що красивіше: річка Тибр в Римі чи Київська набережна в Ужгороді. Мені більше подобається Ужгород.

 


Який момент в історії цінуєте найбільше?

Зародження життя на планеті Земля. З цього моменту усе стало можливим.

 

Яка з відвіданих країн сподобалася Вам найбільше?

Грузія. Вони вирішили зробити свою країну країною мрії. У якийсь момент мені захотілося вивчити грузинську і, як мінімум, спробувати, що це таке - жити у вільній країні.

 

Що може Вас розізлити?

Лінь і небажання вчитися. Це голосно сказано «розізлити».

Просто якщо людина раз, два рази демонструє небажання вчитися, то їй просто не місце в моїй команді, це не та людина, у яку варто вкладати час.

І, навпаки, мені страшенно подобаються (і серед моїх друзів багато таких) люди, які самі себе зробили, яких можна назвати людьми з великої літери, і не має значення, фотограф це чи лікар, архітектор чи вчитель, просто поруч з ним ти на секундочку стаєш більш геніальним, а ліниві - не ті люди, з якими хотілося б спілкуватися.

 

Ви любите каву?

Так. На цю тему у моєї команди є багато байок. По-перше, свою першу каву я випиваю приблизно о 6-ій ранку. І оскільки у Києві (місті хоч і не бідному, але неорганізованому) каву знайти нелегко, я п’ю її у Макдональдсі. Годину катаюся на велосипеді і після того, щоб остаточно проснутися, йду по каву. Тож щодень починається із хорошої кави з молоком.

 

Ганнуся Тарканій, спеціально для Zaholovok.com.ua

Фото: Володимир Твердохліб 

P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п’ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щовівторка і четверга читайте нові розмови. Усього з кількох запитань, тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

Ваш Zaholovok.com.ua

Партнер рубрики «Ранкова кава» - ужгородське кафе «Какао»

Loading...
Зображення користувача Гість.

А я чув як після зустрічей вона говорила, що як їй надоїло бидло та селяни а вона змушена з ними зустрічатися.

Зображення користувача Петро.

Гостю, вона б такого не сказала ніколи.

Зображення користувача Наташа.

Очень красивая!

Зображення користувача Ол. Попович.

Неймовірна жінка!

Зображення користувача Оля.

Чудова жінка! А історія про Юрія Оробця просто вражає. Шкода, що така людина уже не серед нас...

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
CAPTCHA
Питання для відсіювання автоматичного коментування.
Введіть відповідь на питання
Loading...