Стиль поведінки під час конфлікту. Який обрати? Рекомендації психолога

Сімейний, чи інший міжособистісний конфлікт спонукає кожного із нас до певної зовнішньої реакції. Чи помічали ви, що в різних конфліктних ситуаціях ми поводимо себе інколи за схожою схемою, а інколи абсолютно нетипово? В один момент ми бурхливо реагуємо, красномовно  висловлюємося, доказуємо свою точку зору, в інший – мовчки сприймаємо все як даність без якихось особливих емоційних виявів. З одними людьми нам легко вирішувати непорозуміння, ми знаходимо спільну мову та приходимо до компромісу, а конфлікти з іншими - здаються нам абсолютно не вирішуваними та всепоглинаючими.

Чому так стається? Справа в тім, що в кожній конкретній ситуації, в кожному конкретному спілкуванні з іншими людьми (чоловіком/жінкою, другом/подругою, колегою, дітьми, сусідами, тощо), в кожному життєвому моменті ми обираємо для себе (свідомо чи несвідомо) якийсь конкретний стиль поведінки. Відповідно цьому стилю ми взаємодіємо з оточуючими, представляємо самих себе, досягаємо (чи не досягаємо) своєї мети. Цей стиль є індивідуальним та таким, що об’єднує загальний характер конфліктної ситуації, що виникла, а також ставлення до неї  інших учасників конфліктної ситуації. Психологи виділяють кілька основних стилів поведінки під час конфліктної ситуації, що мають місце у нашому житті.

Стилі поведінки :

• Стиль  конкуренції (змагання) – стремління досягти своїх інтересів за рахунок іншого.  Використовуючи стиль конкуренції, ми проявляємо себе досить активно і в переважній більшості йдемо до вирішення конфлікту своїм власним шляхом. Обираючи цей стиль поведінки, ми не дуже зацікавлені у співпраці з партнером (чоловіком/жінкою, дітьми, керівником, другом), проте здатні на вольові рішення. Тут ми переслідуємо, в першу чергу, задоволення своїх власних інтересів, не враховуючи інтересів інших. Для досягнення своєї мети, ми використовуємо свої вольові якості, і якщо наша воля досить сильна, то це нам вдається.

• Стиль ухилення (уникнення) – відсутність стремління як до кооперації (об’єднання) так і до досягнення особистих цілей.  Він притаманний тим людям, які не відстоюють свої власні права, не співпрацюють ні з ким для знаходження рішення проблеми чи просто ухиляються від вирішення конфлікту. Цей стиль можна використовувати, коли проблема, якої ми торкаємось, не дуже важлива для нас самих, коли ми не хочемо тратити сили на її вирішення, чи коли ми відчуваєом, що, знаходимось в безнадійному положенні. В дійсності, відхід або відстрочка від вирішення конфлікту може бути досить вдалою та конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію.

• Стиль пристосування – принесення у жертву своїх інтересів за ради іншого. Обравши цей стиль поведінки, ми діємо сумісно з партнером, не намагаючись відстоювати власні інтереси. Ми “жертвуємо” своїми інтерсами на користь іншого, поступаючись йому чи жаліючи його. Використовуючи цей підхід, ми відсуваємо свої інтереси в сторону, приймаючи позицію партнера. Стиль пристосування може трохи нагадувати ухилення. Однак, основна відмінність в тому, що ми діємо разом з іншими, беремо участь в ситуації та погоджуємося робити те, чого хочуть інші. Бувають випадки, коли поступаючись, погоджуючись чи “жертвуючи” своїми інтересами на користь іншої людини, можна пом’якшити конфліктну ситуацію та встановити гармонію.

• Стиль співробітництва – прихід до альтернативи обома учасниками конфлікту, що повністю задовольняє інтереси обох учасників конфлікту. Ми беремо активну участь у вирішенні конфлікту та відстоюємо свої інтереси, але при цьому намагаємося співпрацювати з іншою людиною. Цей стиль потребує більш тривалої роботи в порівнянні з іншими підходами до конфлікту і є особливо ефективним, коли сторони мають різні приховані потреби. В таких випадках буває важко визначити джерело незадоволення. Для успішного використання стилю співробітництва необхідно затратити деякий час на пошук прихованих інтересів та потреб, для розробки способу задоволення справжніх бажань з обох сторін. Співробітництво є дружнім, мудрим підходом до вирішення завдання визначення та задоволення інтересів обох сторін. Однак, це потребує певних зусиль. Обидві сторони повинні затратити на це деякий час, вони повинні зуміти пояснити свої бажання, виразити свої потреби, вислухати одне одного, а потім напрацювати альтернативні варіанти вирішення проблеми.

• Стиль компромісу. Обираючи його, ми дещо поступаємося своїми інтересами, щоб задовільнити їх частково, і інша сторона робить те саме. Іншими словами, ми погоджуємося на часткове задоволення свого бажання і часткове виконання бажання іншої людини. Компроміс досягається на більш поверхневому рівні в порівнянні з співробітництвом. Він часто є вдалим відступом чи навіть останньою можливістю прийти до будь-якого вирішення.

Самостійно чи разом?

Обираючи той чи інший стиль поведінки, ми визначаємо ту міру, якою хочемо задовольнити власні інтереси, реалізувати свої потреби. При цьому, будучи учасником конфлікту, ми завжди діємо активно або пасивно. Паралельно, ми  перебуваємо в процесі прийняття та часткового задоволення інтересів іншої сторони конфлікту. Важливо для себе обрати стратегію сумісної або індивідуальної дії вирішення конфліктної ситуації. Ми повинні задатись питанням «Як ми хочемо вирішити конфлікт: спільно з кимось (в основному спільно з іншим учасником конфлікту), чи самостійно?» За допомогою наступної таблиці, можна зрозуміти, що певні стилі можливі тільки при спільних діях обох учасників конфлікту, а деякі можна реалізувати самостійно.

Вертикальна частина таблиці визначає активність чи пасивність нашої позиції під час конфлікту. При пасивній позиції ми намагаємося вийти з конфлікту (стиль ухилення та пристосування). При активній – навпаки, будемо намагатися вирішити його (стиль конкуренції та співпраці).

Горизонтальна частина таблиці розкриває сумісність наших дій та дій інших учасників конфлікту. В першій позиції, при індивідуальній дії, ми намагаємося знайти свій індивідуальний шлях вирішення непорозуміння, або шлях його уникнення (конкуренція або уникнення).  В другій позиції – при сумісних  діях, ми будемо намагатися вирішити конфлікт разом із своїм партнером (стиль співпраці або пристосування).

Стиль компромісу знаходиться по середині таблиці, оскільки він є середнім варіантом між усіма іншим.

Який би Ви не обрали для себе стиль поведінки під час тієї чи іншої конфліктної ситуації, спілкуючись з тими чи іншими людьми, важливо зрозуміти, що кожен з цих стилів ефективний тільки в певних умовах і ні один з них не може бути виділений як найкращий.

Автор рубрики - ужгородський психолог Тетяна Попович.

Інші статті автора:

«Позитивному мисленню можна навчитися».

«Самооцінка: що це таке? І з чим її «їдять»?».

«О, знову ця осіння хандра!...»